Справа №: 272/1002/25
Провадження № 2-а/272/29/25
13 листопада 2025 року
Андрушівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої - судді Чуб І.А.,
секретаря судових засідань - Хитоніній М.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Яремчука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Андрушівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Представник позивача Яремчук О.В. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА № 5652997 від 05.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 винесену капітаном поліції Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області Вировим Василем Сергійовичем, а провадження по справі закрити. Посилався на те, що 05.09.2025 року позивач отримав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5652997 від 05.09.2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.. Вважає, що вищевказана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування вимог КУпАП, а саме: не врахування обставин справи, не застосування вимог ст. 17 та 18 КУпАП, що були підставою для закриття провадження у справі. Так, під час розгляду адміністративної справи відносно позивача, останній надав відповідні пояснення на окремому процесуальному документі ,в яких він чітко вказав підстави порушення вимог правил дорожнього руху, а саме порушення вимог п. 3.34 ПДР по вул. Покровська поблизу будинку 5/1 в м. Житомирі 04.09.2025 року близько 18.05 год. Причиною його дій був стан здоров'я позивача, а саме: в цей період часу з 17-40 до 18.05 год. 04.09.2025 року йому під час руху стало погано (піднявся артеріальний тиск), що слугувало необхідністю екстреної зупинки з метою уникнення настання більш негативних наслідків ніж порушення правил дорожнього руху в частині зупинки в дії забороненого знаку 3.34. Такого роду дії з боку позивача можна розцінювати як крайня необхідність передбачена ст. 18 КУпАП, а саме: не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Крім того, ще до розгляду справи про адмінправорушення позивач наголошував на цьому і надавав відповідні усні пояснення. Саме з цієї причини, постанова про адміністративне правопорушення була винесена не в день вчинення адмінправопорушення, а призначено розгляд справи на наступний день. Однак, навіть при розгляді справи про адміністративне правопорушення 05.09.2025 року відповідачем не враховано обставини справи та наявність в діях позивача ознак крайньої необхідності передбаченої ст. 18 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить жодного посилання на пояснення позивача і обставин справи, що на їхню думку теж є порушенням. Таким чином, позивач на їхню думку порушив вимоги ПДР щодо зупинки, стояки передбачені правилами дорожнього руху, що в свою чергу тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак дії позивача в частині порушення вимог ПДР були здійснені з метою відвернення настання більш негативних наслідків, а саме можливість скоєння ДТП з іншими учасниками руху, оскільки стан здоров'я позивача в момент вчинення адміністративного правопорушення різко погіршився. Таким чином, відповідач безпідставно не врахував надані пояснення позивачем і не застосував норми ст. 17 та 18 КУпАП, якими передбачено що - «Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.» На підставі вищенаведеного, вважає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що під час розгляду справи відносно нього інспектором не було враховано його пояснення, щодо увімкнення аварійних маячків, оскільки він за станом здоров"я здійснив вимушену зупинку. Розгляд справи був наступного дня. Подія була 04.09.2025 року біля 18.00 год. в м.Житомирі по вул.Покровська. Причиною його зупинки в зоні дії знаку було раптове погіршення стану його здоров"я, що сталося раптово та він не міг далі рухатися. Він зупинився біля офісу свого знайомого та зателефонував йому, щоб він надав йому допомогу. Після чого, він з дочкою зайшов до офісу знайомого, де він полежав, випив ліки і вийшов, щоб відігнати автомобіль. В цей час приїхав поліцейський та повідомив йому про порушення ПДР. Про свідка ОСОБА_2 поліції він не заявляв, так як не знав чи погодиться свідок надавати показання, також не надав квитанцію про купівлю ліків під час розгляду справи поліцейським, так як не міг знайти квитанцію. Просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задоволити, підтримав подану відповідь на відзив (а.с.38-39). Зазначив, що відповідач жодним чином не спростував ту обставину, що позивач вчинив вимушену зупинку і діяв в межах ст. 18 КУпАП (крайня необхідність). Так, відповідно до п. 1.10 ПДР вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Під час вимушеної зупинки необхідно увімкнути аварійну світлову сигналізацію, а у випадку ДТП, а також, в умовах обмеженої оглядовості або недостатньої видимості, виставити знак аварійної зупинки. В даному ж випадку, позивач вчинив всі дії передбачені п. 1.10 ПДР. Причиною вимушеної зупинки слугувало різке погіршення стану здоров'я позивача під час руху автотранспорту. Що і було надано в якості пояснень позивачем особі, яка виявила порушення ПДР. Такого роду дії позивача слід трактувати як крайня необхідінсть, визначення якої передбачено ст. 18 КУпАП - Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. В даному ж випадку, у разі продовження руху позивачем в стані різкого погіршення його здоров'я могло потягнути за собою інші більш небезпечні наслідки, так як можливе ДТП з іншими учасниками руху не тільки траспортними засобами, а й пішоходами. Отже, відповідач повинен був врахувати такого роду пояснення позивача під час розгляду справи і правильно кваліфікувати дії, однак, цього зроблено не було, навіть не враховано пояснення позивача, які були додані до матеріалів справи. Крім того, такого роду факт, як подання пояснень позивачем не було відображено ні в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ні у відзиві наданого до матеріалів справи. За таких обставин, вважає, що відповідач жодного належного факту спростування викладених у позові обставин не надав. Крім того, надана ними копія фіскального чеку підтверджує придбання позивачем ліків під час здійснення ним вимушеної зупинки.
Відповідач в судове засідання не з"явилися, на адресу суду направили відзив (а.с. 26-31), вважають позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, позовні вимоги не визнали та заперечували щодо їх задоволення, вважали оскаржувану постанову правомірною та винесеною згідно чинного законодавства, просили відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.7 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пункт 1 ст. 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.283 КпАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частиною 4 ст.283 КпАП України передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до вимог ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст.258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Згідно із вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення органам Національної поліції визначена ст.222 КУпАП. До підвідомчості вказаного суб'єкта віднесенно і розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в т.ч. і передбачених ст.122 ч.1 КУпАП. Згідно ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національноїх поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Судом встановлено, що 05.09.2025 року капітаном поліції Житомирського РУП№2 ГУ НП в Житомирській області Вировим Василем Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5652997, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП ( а.с.5).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 04.09.2025 року о 18.05 год. ОСОБА_1 в м.Житомирі по вул. Покровська поблизу будинку 5/1 керуючи т/з Toyota Land Cruiser Prado 150, р.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку автомобіля в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України. Порушення зафіксовано на відеореєстратор автомобільний 70 шау, здійснено відеофіксацію на нагрудний відеореєстратор Motorola vb400v3 862114, чим порушив п.8.4 в ПДР- порушення вимог заборонних знаків.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до пункту 8.4 в Правил, дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно знаку 3.34 «Зупинку заборонено» - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Так, переглядом відеозапису із відео-реєстратора службового автомобіля судом встановлено, що на відео зафіксовано порушення водієм автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_2 , вимог ПДР України, а саме: зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України, подальшу зупинку поліцейського автомобіля та виявлення поліцейським вказаного порушення.
Переглядом відеозапису із нагрудного відео-реєстратора поліцейського зафіксовано, що подія мала місце 04.09.2025 о 18 год. 05 хв. та, що поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 про причину звернення до нього та суть скоєного ним адміністративного правопорушення. При цьому, також були враховані пояснення стану здоров'я водія, якому поліцейським було запропоновано викликати швидку допомогу, однак водій ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи відмову покращенням стану здоров'я після прийняття ліків. Також на зазначеному відео зафіксовано клопотання позивача щодо перенесення розгляду адміністративної справи.
Переглядом відеозапису від 05.09.2025 установлено, що під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , капітан поліції ОСОБА_3 ознайомив позивача зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, вислухав та врахував пояснення особи щодо якої розглядалася справа ОСОБА_1 , який клопотань пов'язаних з розглядом справи, а саме: про виклик свідка, про приєднання інших доказів не заявляв, окрім надання пояснень, що було враховано під час винесення постанови, та з врахуванням всіх обставин ОСОБА_1 визнано винним за ст.122 ч.1 КУпАП та призначено штраф в сумі 340,00 грн., роз'яснено порядок сплати штрафу і оскарження постанови.
Тобто, при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови суттєвих порушень з боку відповідача щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та оформлення постанови, які б могли бути підставою для скасування постанови, не встановлено, поліцейським вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Закону України «Про національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності, що вбачається з наданого відповідачем відеозапису та змісту оскаржуваної постанови.
Суд критично оцінює показання свідка та не бере до уваги наданий чек ОСОБА_1 під час розгляду справи та покази свідка ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що подія відбулася 04.09.2025 року під кінець робочого дня біля 18.00 години до нього звернувся знайомий ОСОБА_1 з приводу поганого самопочуття. Після чого, ОСОБА_1 з дочкою зайшов до його офісу в м.Житомирі по вул. Покровській, де він здійснює діяльність. Він надав йому допомогу, а саме: дав води, зміряв тиск. Після чого, він пішов купив ліки, які ОСОБА_1 прийняв, та після того, як його стан покрашився він з донькою залишив примішення офісу та більше не поверталися до офісу, оскільки показання свідка містять розбіжності із встановленими судом в ході судового розгляду обставинами події та даний свідок не був заявлений ОСОБА_1 та не було надано чек з аптеки про придбання ліків, під час розгляду справи поліцейським. Крім того, із чеку не видно ким та коли було придбано ліки, за яким призначенням та якій особі, що не може бути враховано судом як доказ купівлі та прийняття вказаних у чеку ліків позивачем.
Матеріалами справи також не підтверджується вчиненння вказаного правопорушення позивачем у стані крайної необхідності (ст.18 КУпАП), що могло б виключати його адміністративну відповідальність, так як особа від виклику поліцейським швидкої допомоги та госпіталізації відмовилася та не вжила таких заходів самостійно, що свідчить про відсутність стану крайньої необхідності, а всі доводи позивача та його представника лише спрямовані на уникнення відповідальності позивачем за вчинене адміністративне правопорушення.
Отже, безпідставними є твердження позивача та його представника про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП в стані крайньої необхідності.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, наведені позивачем та його представником доводи не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та не можуть бути тими обставинами, що звільняють позивача від відповідальності, тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 8, 9, 20 ч.1, 73-77, 79, 139, 242, 243, 246, 250, 286, 295 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ НП у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Андрушівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ГУ НП у Житомирській області, ЄДРПОУ 40108625, адреса розташування: 10008, м.Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37.
Повний текст судового рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя:І. А. Чуб