Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
21 листопада 2025 р. справа № 520/22953/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, буд.5, 3 під'їзд, 2-й поверх, 61022) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованості по виплаті пенсії в розмірі 62247 (шістдесят дві тисячі двісті сорок сім) гривень 83 коп;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, буд.5, 3 під'їзд, 2-й поверх, 61022) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по виплаті пенсії в розмірі 62247 (шістдесят дві тисячі двісті сорок сім) гривень 83 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №520/4491/25 відповідачем здійснено нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713, починаючи з 01.02.2025. Позивач зазначає, що у зв'язку з перерахунком пенсії у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 62247,83 грн. Зазначену заборгованість відповідач не виплачує, що зумовило позивача звернутися з цим позовом до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем подано до суду пояснення, у яких він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 по справі №520/30782/24, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 26.09.2024 №22-1251/4.2/4.2./8-24. Відповідач вказує, що за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 нарахована різниці в пенсії у сумі 62247,83 грн. Відповідач ззаначає, що виплата коштів на виконання рішень суду, що здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ним законної сили, станом на вересень 2025 року погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19.11.2020 включно.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій він просив суд задовольнити позов з підстав викладених у ній.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазичає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перебуваючи на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області.
У позовній заяві позивач стверджує, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №520/4491/25 відповідачем здійснено нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713, починаючи з 01.02.2025, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 62247,83 грн.
Судом з програми "Діловодство спеціалізованого суду ДСС" встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 по справі №520/30782/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 26.09.2024 №22-1251/4.2/4.2.4/8-24, виданої Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019, що підтверджується перерахунком пенсії від 12.09.2025.
За період з 01.04.2019 по 31.01.2025 нарахована різниці в пенсії у сумі 62247,83 грн, що підтверджується розрахунком від 12.09.2025.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли на підставі здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №520/30782/24, а не на підставі рішення суду у справі №520/4491/25.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Позивач у позові стверджує, що протиправні дії відповідача полягають у невиплаті суми заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі №520/30782/24, та просить суд стягнути зазначену заборгованість у межах цієї справи
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що зазначені вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення по справі у іншій справі №520/30782/24, а тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, питання щодо виплати позивачу недоплаченої частини перерахованої пенсії охоплюється предметом спору у справі №520/30782/24, у частині виплати заборгованості за період з квітня 2019 року по січень 2025 року в розмірі 62 247,83 грн.
Як свідчить усталена судова практика Верховного Суду, у прийнятих рішеннях неодноразово зазначалося, що у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа - позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення, або порушення прав позивача, підтверджених відповідним судовим рішенням. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено чітку послідовність дій, необхідних для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання рішення, ухваленого на користь позивача, а також встановлення обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із таким невиконанням.
Зазначені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України мають пріоритет і спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключають можливість застосування загального порядку судового захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання окремого позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється виключно в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суд враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22, від 30 січня 2024 року по справі №320/19014/23 адміністративне провадження № К/990/36544/23, яка підлягає врахуванню судом під час розгляду даної справи.
Також, аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), № 400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), № 233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), №818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року), та № 160/2888/23 (постанова від 18 січня 2024 року).
На даний час аналогічна позиція Верховного Суду є незмінною, зокрема, викладена Верховним Судом в постанові від 19.09.2024 по справі №400/3650/24 адміністративне провадження № К/990/28721/24.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває наявного юридичного конфлікту та не відповідає характеру порушеного права. Відтак, у такий спосіб неможливо забезпечити захист чи відновлення прав позивача навіть у разі встановлення судом факту їх порушення. Розглядаючи позовні вимоги щодо невиконання іншого судового рішення, суд не має повноважень зобов'язувати відповідача виконувати це рішення шляхом ухвалення нового судового акта, оскільки виконання рішення здійснюється в межах виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового процесу.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення».
Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії охоплюється рішенням суду у справі №520/30782/24 і належить до предмета його виконання, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 21 листопада 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ