Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 листопада 2025 р. №520/22589/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення безпідставно набутих коштів, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 України з адміністративним позовом, в якому просить суд:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 155 617 гривень 37 коп. (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 37 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 155 617 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу поштою та отримана останнім 29.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 року № 182, солдат ОСОБА_1 (Відповідач), прибув та призначений на посаду навідника 3 відділення 2 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, визнаний таким, що з “01» липня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2022 року № 246, солдата ОСОБА_1 , з “02» вересня 2022 року у зв'язку із отриманим пораненням під час виконання бойового завдання, визнано таким, що вибув до медичної роти військової частини НОМЕР_4 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2022 року № 248, солдата ОСОБА_1 , з “04» вересня 2022 року увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.10.2022 року № 295, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 у зв'язку із пораненням, визнано таким, що “21» жовтня 2022 року був направлений для проходження військоволікарської комісії до військового медичного клінічного центру м. Дніпро. У подальшому Відповідач не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.
Згідно з наказом № 1562 від 12.12.2023р. командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 , за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану.
У рамках проведеного розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 21.10.2022 виїхав до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, з метою проходження військово-лікарської комісії та не повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Документів про перебування у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону не надав. Крім того, Відповідач, у період відсутності на службі на зв'язок не виходив. Окрім того, відповідно до інформації, наданої Військово-медичним клінічним центром Східного регіону, Відповідач не перебував на проходженні військово-лікарської комісії з 21.10.2022 по 14.08.2023. Таким чином солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби, грубо порушуючи вимоги Конституції України, законів України та Статутів Збройних Сил України, у період проходження військової служби в умовах воєнного стану, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, діючи умисно, самовільно залишив військову частину без поважних причин та ухиляється від обов'язків несення військової служби у період з 21.10.2022 по теперішній час.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.12.2023 № 1303 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану» солдата ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану.
Зобов'язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 грошового забезпечення.
23.06.2025р. до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт за вх. №12286/р начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 згідно якого нею, відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.12.2023 № 1303 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану» нею було проведено перевірку нараховано та виплаченого грошового забезпечення виявлено факти переплати грошового забезпечення Відповідачу в жовтні 2022 року.
На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 25.06.2025р. виданий наказ №528 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 ».
В ході проведення службового розслідування встановлено, що Відповідач, не прибув до медичного закладу та не повернувся до розташування військової частини та ухиляється від виконання обов'язків військової служби у період з 21.10.2022 по теперішній час, окрім того ввів в оману командування військової частини, щодо свого дійсного місцезнаходження, внаслідок чого було надмірно виплачено оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за особливості проходження служби, індексацію, премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби, а також додаткову винагороду за жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 .
09.07.2025р. командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ №753 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 ».
Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за жовтень 2022 року
Згідно довідки від 23.06.2025 року № 550 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 155 617 грн. 37 коп.
З метою стягнення безпідставно набутих коштів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, суд встановив, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що Відповідач, не прибув до медичного закладу та не повернувся до розташування військової частини та ухиляється від виконання обов'язків військової служби у період з 21.10.2022 по теперішній час, окрім того ввів в оману командування військової частини, щодо свого дійсного місцезнаходження, внаслідок чого було надмірно виплачено оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за особливості проходження служби, індексацію, премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби, а також додаткову винагороду за жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 23.06.2025 року № 550 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 155 617 грн. 37 коп.
Переплата за жовтень 2022 року:
- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 15 617 грн. 37 коп.;
- по додатковій грошовій винагороді - 140 000 грн. 00 коп.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 155 617 гривень 37 коп. (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 37 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 155 617 гривень 37 коп. (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 37 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.