Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 листопада 2025 року № 520/21919/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня", в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльністю КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня", яка полягає у ненаданні відповіді на запит від 30.07.2025 року про публічну інформацію ОСОБА_1 , (який був надісланий на електронну адресу КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" окnl@і.uа) відповідно до вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов'язати КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" надати відповідь на запит від 30.07.2025 року про публічну інформацію ОСОБА_1 , (який був надісланий на електронну адресу КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" окnl@і.uа) в спосіб передбачений ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді на запит від 30.07.2025 року про публічну інформацію ОСОБА_1 , (який був надісланий на електронну адресу КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" окnl@і.uа) відповідно до вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Відзив на позовну заяву від Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" до суду не надійшов.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що представником позивача додано до позову копію запиту позивача від 30.07.2025 року на отримання публічної інформації у Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня".
У вказаному запиті позивач просив надати наступну інформацію: Якій кількості осіб за результатами токсикологічного дослідження КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" були виявленні катинони у період з 01.03.2024 р. по 01.06.2024 р.? Відповідь просив надіслати на електронну пошту: prigunvolodimir@gmail.com.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит від 30.07.2025 року про публічну інформацію, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13 січня 2011 року (далі по тексту - Закон України № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст.1 Закон України № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України № 2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Згідно з ч.3 ст.10 Закону України № 2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України № 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з ч.3 ст.19 Закону України № 2939-VI запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Отже, запит на інформацію може бути подано електронною поштою.
Так, представником позивача додано до позову копію запиту позивача від 30.07.2025 року на отримання публічної інформації у Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня".
Представник позивача посилався на те, що запит був надісланий з електронної пошти позивача prigunvolodimir@gmail.com на електронну адресу відповідача окnl@і.uа, електронна адреса була взята з офіційного сайту відповідача https://oknl.itmed.org/contact/.
Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22 травня 2003 року (далі по тексту - Закону України № 851-IV) відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Суд зазначає, що з доданої до позову копії запиту позивача від 30.07.2025 не вбачається його фактичного направлення на електронну адресу відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України № 851-IV вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи. У таких випадках підтвердження факту одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ст.11 Закону України № 851-IV електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Позивачем не надано суду підтвердження про факт одержання відповідачем доданої до позову копії запиту позивача від 30.07.2025.
З огляду на викладене, суд не може прийти до висновку, що відповідач отримав вказаний запит позивача, та мав можливість надати на такий запит відповідь згідно приписів Закону України № 851-IV.
За таких обставин, позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит від 30.07.2025 року про публічну інформацію ОСОБА_1 відповідно до вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна наркологічна лікарня" (61013, м. Харків, вул.Світязька, будинок, 1) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.