Єдиний унікальний номер 205/6438/25
Номер провадження2/205/3401/25
18 листопада 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди,
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 січня 2025 року ОСОБА_2 здійснила наїзд на транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 . Перебуваючи на місці пригоди в кількості п'яти осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 попросила не викликати поліцію та зобов'язувалась компенсувати всі витрати на ремонт пошкодженого авто позивача, а також перерахувала на рахунок ОСОБА_1 24 січня 2025 року 19 950 грн. Оскільки на місці події було зрозуміло, що пошкоджені двері не підлягають рихтуванню і потрібна їх заміна, ОСОБА_2 надала розписку, що нею компенсовано 19 950 грн., а вирішення компенсації за двері буде надана після огляду на станції технічного обслуговування. Після з'ясування вартості ремонту ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомила, що вона може компенсувати лише 200 доларів США. Відповідно до висновку експерта, вартість ремонту транспортного засобу позивача становить 201 749,58 грн. і з урахуванням часткової компенсації ОСОБА_2 грошових коштів на ремонт авто в розмірі 19 950 грн., сума відшкодування шкоди становить 181 799,58 грн. У зв'язку з чим, він звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 181 799,58 грн. та покласти судові витрати на відповідача.
12 травня 2025 року ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Відповідачем було направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності дорожньо-транспортної пригоди, які можуть підтвердити обставини події. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній висновок автотехнічної експертизи, яка б встановила обставини дорожньо-транспортної пригоди, та її винуватця, а наданий позивачем звіт про оцінку вартості не являється висновком автотехічної експертизи. Документи, що підтверджують наявність страхування та пов'язані з виплатами страхових відшкодувань позивачем у справі не надано. Стверджує, що надана позивачем розписка складена невідомо ким з численними порушеннями вимог чинного законодавства України і являється нікчемною. В межах цієї справи на обґрунтування позовних вимог про стягнення коштів на відшкодування шкоди позивачем наведено лише загальні фрази без зазначення конкретних обставин та наслідків, жодного належного і допустимого доказу на підтвердження факту вчинення нею протиправної дії, позивачем також не надано.
Представником позивача ОСОБА_6 до суду було подано пояснення в яких він посилався на те, що ОСОБА_2 не надала жодних заперечень з приводу перерахування нею грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 а також щодо підписання ОСОБА_2 розписки, та порушення нею Правил дорожнього руху. Відповідач не надала жодних пояснень щодо того, що її транспортний засіб знаходиться на фотографіях долучених до позовної заяви. ОСОБА_2 не надано пояснень щодо перерахування коштів позивачу і що після такого перерахування було підписано розписку в якій зазначено підставу перерахування грошових коштів для відновлення транспортного засобу та подальше здійснення відшкодування.
Також представником позивача ОСОБА_6 до суду було надано додаткові пояснення в яких зазначив, що поясненнями свідків та позивача повністю підтверджено, що ОСОБА_2 завдала пошкодження транспортному засобу позивача власним транспортним засобом та те, що після зіткнення у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 повністю визнала свою вину. Зазначає, що визнання вини та підтвердження надання грошових коштів на ремонт транспортного засобу позивача доводиться розпискою. Оскільки після зіткнення транспортних засобів відповідач перерахувала грошові кошти на рахунок позивача, що відображено у розписці, то в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем було надано доказ у вигляді банківської виписки. Також послався на постанову ВС від 07 грудня 2023 року у справі №914/607/23.
Ухвалами Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23 липня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 про виклик для допиту свідків, а також закрито підготовче провадження у справі з призначенням до судового розгляду по суті.
Представником позивача подано до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у відзиві ОСОБА_2 не наводить жодних заперечень щодо перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 та підписання нею розписки. Також відповідачем не надано жодних пояснень або заперечень щодо того, що її транспортний засіб знаходиться на фотографіях долучених до позовної заяви.
Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та без участі позивача, а також врахувати пояснення від 17 листопада 2025 року, в яких зазначено постанову Верховного Суду щодо можливості стягнення шкоди без постанови про визнання особи винною.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява в якій вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та розглянути справу без її участі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши позивача та її представника, пояснення свідків, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із вимогами статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія розписки від 24 січня 2025 року про те, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 19 950 грн. за фарбування двері транспортного засобу «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 88).
В розписці також зазначено, що питання щодо заміни або рихтування дверей (лівої частини) залишиться відкритим та у разі збільшення суми ремонту підлягає додатковому відшкодуванню ОСОБА_2 .
Вказана розписка підписана від імені ОСОБА_1 , Апостол, свідками: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 (а. с. 65).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 станом на 24 січня 2025 року вбачається надходження 19 950 грн. (а. с. 8).
Також судом встановлено, що відповідно до звіту №0104-1/25 про оцінку вартості, який складено 08 квітня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 оцінювачем ОСОБА_8 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля марки AUDI, модель Q5, 2014 року випуску, тип - загальний легковий універсал - В, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , колір білий, з урахуванням округлення станом на 08 квітня 2025 року, для цілей оцінки становить 201 749,58 грн. (а. с. 10-77).
Крім того, матеріали справи містять заяву (повідомлення) від 30 січня 2025 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на ім'я начальника УПП в Дніпропетровській області ДПП про порушення водієм ОСОБА_2 вимог постанови КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а. с. 82-84).
В матеріалах справи також наявна відповідь УПП в Дніпропетровській області ДПП №3-182/41/19/01-2025 від 18 лютого 2025 року про те, що розглянути питання щодо складання щодо водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП наразі не вдається можливим (а. с. 78).
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення йому матеріальної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Підставою для звернення до суду позивач, зокрема, визначила спричинення дорожньо-транспортної пригоди саме відповідачем ОСОБА_2 24 січня 2025 року, внаслідок якої транспортному засобу позивача було спричинено механічні ушкодження, які підлягають відшкодуванню в порядку ст. 1166 ЦК України.
Отже, звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди з відповідача, позивач посилається на спричинення їй матеріальної шкоди унаслідок дорожньо-транспортної пригоди саме з вини водія ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом 24 січня 2025 року.
Однак, не представлено суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів неправомірних дій (бездіяльності) відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 24 січня 2025 року.
Суд зазначає, що стороною позивача не надано належного обґрунтування стягнення з відповідача матеріальної шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутні докази притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності відповідача ОСОБА_2 у зв'язку зі вчиненням неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, внаслідок яких сталась дорожньо-транспортна пригода 24 січня 2025 року, так і належних, допустимих, достатніх доказів того, що дорожньо-транспортна пригода 24 січня 2025 року взагалі мала місце, а також за участі в ній ОСОБА_2 .
Крім того, будь-яких клопотань про призначення відповідної судової автотехнічної експертизи з метою підтвердження обставин зазначених у позові щодо настання дорожньо-транспортної пригоди 24 січня 2025 року та вини в ній саме відповідача, стороною позивача не було заявлено та не надано суду відповідного висновку спеціаліста.
Щодо наданої стороною позивача розписки суд зазначає, що з її змісту взагалі не вбачається перебування саме відповідача за кермом транспортного засобу в той час, так і визнання ОСОБА_2 вини у вчиненні будь-якої дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, суд також зазначає, що факт перерахування 24 січня 2025 року грошових коштів ОСОБА_2 позивачу в розмірі 19 950 грн. не може розцінюватись як визнання відповідачем своєї вини, враховуючи існування заперечень з боку відповідача та відсутності інших доказів.
Разом з тим, долучена до матеріалів справи розписка від 24 січня 2025 року не є належним та допустимим доказом щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, не містить інформації про подію, перелік пошкоджень, а також вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Посилання представника позивача на те, що вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді підтверджується фактом перерахування позивачу нею грошових коштів є безпідставним, оскільки такий факт встановлюється судом на підставі наданих сторонами доказів, і сам по собі факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу не дозволяє встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини відповідача, характер пошкоджень належного позивачу транспортного засобу, розмір завданих збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та пошкодженням транспортного засобу позивача.
При цьому, суд критично ставиться до показів допитаних в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оскільки вони не були присутні безпосередньо при настанні дорожньо-транспортної пригоди 24 січня 2025 року, а лише були присутні під час складання розписки, на яку посилається сторона позивача, як на підставу для відшкодування матеріальної шкоди.
Отже, позивачем не надано будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів з місця дорожньо-транспортної пригоди, які б містили твердження ОСОБА_2 про визнання нею вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, стороною позивача також було надано суду в якості доказу лише звіт про оцінку вартості, який складено 08 квітня 2025 року оцінювачем ОСОБА_8 , щодо вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу«AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з тим, вказаний звіт не можна вважати доказом причинно-наслідкового зв'язку пошкоджень транспортного засобу та імовірної вини саме відповідача в цьому.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Суд також враховує, що згідно із постановами Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18, від 7 грудня 2023 року у справі №914/607/23, від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15, від 8 травня 2018 року у справі №922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі №910/19960/15 непритягнення водіїв до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись судом на загальних підставах.
Більш того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)).
Вищевказане дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Суд зазначає, що стороною позивача під час судового розгляду взагалі не було надано доказів в частині наявності чи відсутності відповідного договору страхування транспортного засобу, з'ясування наявності або відсутності такого договору у відповідача та звернення до страхової компанії щодо страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, якщо дорожньо-транспортна пригода мала місце, то вона є страховим випадком, внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну позивачу.
Отже, ч. 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено у встановленому законом порядку заявлені позовні вимоги, також не надано належних та достатніх доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
За змістом статті 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 23, 48, 51, 81, 82, 141, 175, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т.П. Терещенко