Справа № 173/1793/25
Провадження №2/173/1138/2025
іменем України
21 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
15 липня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст заявлених вимог
В обґрунтування позову зазначив, що 21.07.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 816272899 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 21960,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого відступлено право вимоги за кредитним договором № 816272899 від 21.07.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 152 від 21.09.2021 року стосовно боржника № 1112 ОСОБА_1
28.11.2019 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 при цьому інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року, а Договір факторингу № 18/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені, у відповідних Реєстрах прав вимог. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
04.06.2025 ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників від 04.06.2025 за вказаним договором до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 78111,72 грн, з яких: 21960 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 56151,22 грн - заборгованість за відсотками. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Виклад позиції відповідача
22.08.2025 представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якій не заперечує факт укладання кредитного договору між «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем. Також представник відповідача погоджується з сумою кредиту, яку отримав відповідач та в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) в сумі 21960,00 грн. позовні вимоги відповідач визнає. Проте не погоджується з сумою відсотків за користування кредитним коштами, які, на її думку, нараховані позивачем протиправно, в порушення умов кредитного договору, а саме поза строком кредитування. На думку представника відповідача, проценти, нараховані поза строком кредитування є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Відповідач визнав позов в частині нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 10936,08 грн. - за період кредитування, визначений умовами договору, а саме з 21.07.2021 по 20.08.2021 з розрахунку 1,66 % на день (базова відсоткова ставка).
Представник відповідача також зауважує, що в обгрунтування позовних вимог позивач мав надати власний детальний розрахунок заборгованості, а не посилатися на розрахунки попередніх кредиторів. На думку представника відповідача, такі докази не доводять суму заборгованості.
Також відповідач просив суд стягнути з позивача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмір 9500 грн.
Відповідь на відзив
25.08.2025 представник позивача надала суду відповідь на відзив.
Представник позивача вважає доводи представника відповідача необґрунтованими та просить суд задовольнити позов в повному обсязі. На думку представника позивача, відсотки за користування кредитними коштами в сумі 56151,22 грн нараховані відповідно до умов кредитного договору, на які відповідач погодився, підписавши договір, тому вимоги є правомірними. Зауважує, що позивач надав всі належні та допустимі докази на підтвердження наявної заборгованості, зокрема реєстри прав вимог до договорів факторингу, виписки з особового рахунку відповідача тощо.
Представник позивача також не погоджується з вимогами відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 9500 грн. Свою незгоду представник відповідача обґрунтовує тим таким: розмір витрат на правову допомогу відповідача є безпідставним, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження наданих послуг, зокрема розрахунку. Також вказана сума, на його думку є значно завищеною, такою, що не відповідає вимогам розумності та співмірності зі складністю справи.
Процесуальні дії у справі
24.07.2025 року отримана інформація з Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району, Дніпропетровської області про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою суду від 24.07.2025 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу відповідача судом рекомендованим листом на ім'я ОСОБА_1 надіслано ухвалу суду, яку згідно з поштовим повідомленням про вручення відповідач отримав 09.08.2025.
При поданні позовної заяви, представник позивача просив суд проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідно до положень ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Згідно з ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1ст. 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно дост. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України- договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання ( ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено,що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у с. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 ЦК України вказано, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 21.07.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 816272899 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 21960 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
На виконання зазначеного договору ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21960 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7b596d10-dfee-48ed-a0a3-d31c599e03e2 від 21.07.2021 та довідкою АТ КБ «Приватбанк» 06.08.2025 №20.1.0.0.0/7- 250730/48074-51.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги.
Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 встановлено до 28.11.2019.
Згідно з п.4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Вказаною формою реєстру прав вимог передбачено, що згідно пункту 1 на умовах Договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників (відповідні права вимоги мають бути вказані у таблиці, що містить такі стовпці: №, ПІБ Боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та дата кредитного договору, заборгованість по основному боргу (тіло кредитну) (грн.), заборгованість по відсотках (грн.), Загальна заборгованість (грн.), сума фінансування (грн.).
Пунктом 5 вказаної форми передбачено, що даний Реєстр прав вимоги набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, вказаної на його початку та є невід'ємною частиною договору.
28.11.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19, до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, 31.12.2020 Додаткову угоду №26, також 31.12.2021 Додаткову угоду № 27, Додаткову угоду № 31 від 31.12.2022, Додаткову угоду № 32 від 31.12.2023, якими строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року включно. За вказаним договором факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 816272899 від 21.07.2021 в розмірі 49322,16 грн, з яких 21960,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 27362,16 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується Реєстром прав вимоги № 152 від 21.09.2021. Реєстр боржників відповідає умовам договору: підписаний представниками сторін та містить необхідну інформацію щодо кредитного зобов?язання, яке відступається (відомості про боржника, дату договору, суму заборгованості).
Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 21.09.2021 року ОСОБА_1 перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» мав заборгованість в розмірі 49322,16 грн, з яких 21960,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 27362,16 грн - заборгованість за відсотками.
На підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року позивач надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 152 від 21.09.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та протокол узгодження предмету факторинговоі? операціі? та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 152 від 21.09.2021 року.
19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78111,72 грн, з яких: 21960 грн - тіло кредиту; 56151,22 грн - заборгованість за відсотками.
На підтвердження оплати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 року позивач надав платіжну інструкцію №330 від 20.12.2024 року.
04.06.2025 ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників від 04.06.2025 року за вказаним договором до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 78111,72 грн, з яких: 21960 грн - тіло кредиту; 56151,22 грн - заборгованість за відсотками.
Матеріали справи містять підтвердження оплати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року: платіжна інструкція від 25.06.2025 року № 483, а також акт прийому-передачі Реєстру боржників від 04.06.2025 року.
Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №816272899 від 21.07.2021.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_2 як на користь первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», так і на користь нових кредиторів матеріали справи не містять.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із зміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за кредитним договором №816272899 від 21.07.2021, укладеного з ОСОБА_1 кінцево на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до суду з вимогами до ОСОБА_1 як дійсним кредитором.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», зокрема щодо повернення основної суми боргу (тіла кредиту) в сумі 21960 грн. Також слід врахувати факт визнання позову відповідачем в цій частині.
Щодо нарахованої суми заборгованості за відсотками суд дійшов таких висновків.
Умовами договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (“дисконтний період»), а саме до 20.08.2021 року (п.1.7). Отже, основна сума кредиту (тіло кредиту) має бути повернута не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 20.08.2021.
Сторони узгодили, що за користування кредитом позичальник зобов'язании? сплачувати кредитодавцю проценти виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здіи?снюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 149,65 (сто сорок дев'ять цілих шістдесят п'ять сотих) процентів річних, що становить 0,41 процентів від суми Кредиту за кожнии? день користування ним.
Отже, протягом дисконтного періоду, а саме з 21.07.2021 по 20.08.2021 за користування кредитними коштами процентна ставка становить 0,41 процентів від суми Кредиту за кожнии? день користування ним.
Водночас сторони узгодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу Украі?ни, яка має наслідком продовження строку діі? Кредитноі? лініі? (продовження загального строку діі? Договору) на таких умовах: зобов'язання щодо повернення основноі? суми Кредиту переносяться на наступнии? день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основноі? суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарнии? день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п.1.12).
Також сторони дійшли згоди про те, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язании? щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожнии? день користування ним (п. 1.12.2.). Водночас проценти нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієі? суми кредиту позичальником (п.1.13).
Тобто, у випадку неповерення кредиту в строк до 20.08.2021 року проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,30 процентів на день від суми кредиту до дня дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.
Пунктом 4.2. передбачено, що діі? цього Договору обчислюється з моменту и?ого підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк діі? Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час діі? Договору, діють до повного і?х виконання.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку діі? цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи и?ого дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу Украі?ни (п.4.3)
Отже, сторони узгодили всі істотні умови договору: суму кредиту, строк його повернення, умови нарахування відсотків за користування кредитом у випадку своєчасного виконання зобов?язання та у випадку порушення зобов?язання щодо повернення кредитних коштів.
З детального розрахунку заборгованості видно, що відсотки нараховані за період з 21.07.2021 року по 17.11.2021 року, тобто у строки визначені договором.
Досліджені матеріали справи підтверджують, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Водночас умови договору щодо підстав та нарахування відсотків не потребують додаткового тлумачення щодо правової природи таких відсотків, оскільки сторони узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку діі? цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу Украі?ни, про що прямо зазаначено в п. 4.3 Договору.
Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № №816272899 від 21.07.2021 в розмірі 78111,72 грн, з яких: 21960 грн - тіло кредиту; 56151,22 грн - заборгованість за відсотками.
Доводи представника відповідача про те, що позивач не надав обгрунтованого розрахунку заборгованості, а обмежився лише розрахунками заборгованості попередніх кредиторів, не заслуговують на увагу. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, сторони вільні у виборі обсягу доказів, які подаються суду, а суд оцінює є їх на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності.
На думку суду, надані позивачем докази є достатніми для підтвердження встановлених фактів та законності і обґрунтованості заявлених вимог, зокрема і щодо розміру заборгованості. Тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. позивач надав платіжну інструкцію № 17671 від 11.07.2025 року.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено,що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18(провадження №12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України
У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 7000,00 грн. На підтвердження понесення таких витрат надав суду: копію Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року з Додатком №1 Протоколом погодження вартості послуг до Договору та Додатковою угодою № 25770842885 до Договору, якою визначено перелік кредитних договорів, за якими адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року (цей акт є невід'ємною частиною Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року); копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І.; копію Довіреності від 05.06.2025 року на представлення інтересів ТОВ «ЮНІТКАПІТАЛ» адвокатом Тараненком А.І.
Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 зазначеного Договору про надання правничої допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту Акту прийому-передачі наданих послуг.
Як зазначено в Акті прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року адвокатом Тараненком А.І. надавалися такі послуги клієнту: складання позовної заяви - 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання 500 грн.. Всього витрачено часу 6 години, сума 7000,00 грн
Однак, суд враховує складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, і вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
Відповідач також просив суд стягнути з позивача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 9500 грн. Враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а також висновки суду про задоволення позову, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу слід покласти на відповідача.
Варто зауважити, що, зважаючи на часткове, а не повне визнання позову відповідачем, положення ст. 142 ЦПК України в цьому випадку не застосовуються.
Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 334-335 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 816272899 від 21.07.2021 в розмірі 78111 (сімдесят вісім тисяч сто одинадцять) грн. 72 коп., з яких: 21960 грн. - тіло кредиту; 56151 грн. 22 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати понесені на сплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження - вулиця Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А. Кожевник