Справа № 168/976/25
Провадження № 2/168/445/25
19 листопада 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Малюти А.В.
секретаря судового засідання - Сулеви Н.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Шабатин Наталії Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
учасники справи не викликалися
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Шабатин Н.А. звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.01.2025-100001492 від 15 січня 2025 року в розмірі 8 360,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Крім цього просила справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторони позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 15 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 15.01.2025-100001492 строком на 112 днів. Відповідачем електронним цифровим підписом було підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту та отримано на свій рахунок кошти. Отже, акцептовано умови договору. Згідно умов договору відповідачу було надано кошти в сумі 3 000,00 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок позивача зі сплатою процентів. Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав. Тому виникла заборгованість, яка становить 8 360,00 грн. З яких 3 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3 260,00 грн. - заборгованість за процентами, 600,00 грн. - комісія, 1 500,00 грн. - неустойка. Тому представник позивача просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору. Крім цього, представник позивача просила розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у її відсутності.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надала:
- договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2025 року, пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) та заявку кредитного договору № 15.01.2025-100001492 від 15 січня 2025 року, відповідь позичальника про прийняття пропозиції від 15 січня 2025 року, витяг з ЄДР юридичних осіб на ТОВ «Споживчий кредит», підтверджуючі документи представника позивача (довіреність та наказ № 620/к від 20 листопада 2012 року, наказ № 271/Л від 09 липня 2024 року).
Відповідач відзиву на позов не подав.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В позовній заяві представник позивача просила здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача.
Відповідач будь-яких заяв та клопотань суду не подав.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. На підстав вимог частини 10 статті 187 здійснено повідомлення відповідача через офіційний веб-сайт судової влади.
Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву. А також встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та заперечень.
Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 28 жовтня 2025 року. Що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Будь-яких клопотань, заяв та заперечень до суду не надійшло.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Фактичні обставини встановлені Судом.
Судом встановлено, що 15 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 15.01.2025-100001492 строком на 112 днів. Процентна ставка 1,00% за один день користування. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту, що складає 600,00 грн. та нараховується в день видачі кредиту. Неустойка - 30,00 грн. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою ідентифікатора Е152 було підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 3000,00грн.
Відповідачу кошти було надано безготівковим шляхом - перерахунком на карту № НОМЕР_1 . Дата повернення кредиту - 06 травня 2025 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав. Відповідач свого зобов'язання не виконав. В зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8 360,00 грн. З яких 3 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3 260,00 грн. - заборгованість за процентами, 600,00 грн. - комісія, 1 500,00 грн. - неустойка. Проценти нараховані за період з 15 січня 2025 року по 06 травня 2025 року. Відповідачем заборгованість погашена не була.
Оцінка Суду
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з розділом 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, надані ТОВ «Споживчий кредит» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення електронного кредитного договору з відповідачем. Оскільки такий договір містить електронний підпис відповідача з одноразовим ідентифікатором Е152, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Водночас, відповідач ОСОБА_1 відзив на позов та жодних доказів на спростування суми заборгованості у зазначеному розмірі не надав.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 3260,00 грн та комісії в розмірі 600,00 грн.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 500,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.
У цій справі кредитний договір №15.01.2025-100001492 укладений між сторонами 15 січня 2025 року. Тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за прострочення зобов'язань.
Відтак, оскільки стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки в розмірі 1 500,00 грн.
З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.01.2025-100001492 від 15 січня 2025 року у розмірі 6 860,00 грн, з яких: основний борг - 3 000,00 грн; заборгованість по процентам - 3260,00 грн; комісія - 600,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі 1 500,00 грн. необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивач ТОВ «Споживчий центр» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.
Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 6 860,00 грн., що становить 82,06% від заявленої позивачем суми 8 360,00 грн. (6860,00 * 100 / 8 360,00= 82.06%), відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 1987,82 грн. ( 2422,40 * 82,06 / 100 = 1987,82).
Керуючись статтями 76 - 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 610, 628, 629, 634, 1048 ЦК України,
суд
Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Шабатин Наталії Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №15.01.2025-100001492 від 15 січня 2025 року розмірі 6 860,00 (шість тисяч вісімсот шістдесят) гривень, з яких 3 000,00 (три тисячі) гривень - заборгованість за кредитом; 3 260,00 (три тисячі двісті шістдесят) гривень -заборгованість за процентами, 600,00 (шістсот) гривень - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 987,82 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім гривень 82 копійки) гривень.
В решті позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення ухвалене та надруковане в нарадчій кімнаті 19 листопада 2025 року в єдиному екземплярі.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м.Київ, вул. Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Представник позивача: Пилипчук Аліна Сергіївна, адреса: 01032, м.Київ, Саксаганського,133-А; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В.Малюта