Справа № 167/1018/25
Номер провадження 2/167/595/25
(заочне)
18 листопада 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гармай І. Т.,
з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.
10 вересня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Грибанов Д. В. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 січня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 433111773 (далі - Договір, Кредитний договір).
Вказує, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Зазначає, що відповідно до Реєстру боржників № 272 від 20 лютого 2024 року до Договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 433111773. 27 лютого 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Вказує, що відповідно до Реєстру боржників № 2 від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24330,42 грн, з яких: 5900 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 18430,42 грн - заборгованість за відсотками.
Зазначає, що всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Таким чином, посилається на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 433111773 від 05 січня 2024 року в розмірі 24330,42 грн, з яких: 5900 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 18430,42 грн - заборгованість за відсотками
Ураховуючи вищенаведене просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 433111773 від 05 січня 2024 року в розмірі 24330,42 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялася шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року у зв'язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час та місце судового засідання розгляд справи відкладено.
Судом неодноразово та завчасно судова повістка направлялась відповідачу на зареєстровану в установленому законом порядку адресу місця проживання відповідача, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18)
Поруч з цим, судом розміщувалося на офіційному вебсайті судової влади України оголошення про виклик відповідача в судове засідання на 13 год 00 хв 18 листопада 2025 року.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначені судові засідання з викликом сторін, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, причини неявки в судове засідання не повідомив, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 05 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 433111773.
Згідно з п. 2.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 5900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 2.2 Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 Договору це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
За змістом п. 2.3 Договору, кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 5900 грн 05 січня 2023 року.
Згідно з п. 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 12 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
В п. 3.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 3.3. Договору для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 12 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 708 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно з п. 5.1., 5.2. Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе.
Відповідно до п. 7.2. Договору, в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
п. 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку передбаченому п. 11.1. Договору;
п. 7.2.2 дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору;
Згідно з п. 7.3. Договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 04 лютого 2029 року.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, Договором не передбачено (п. 8.1 Договору).
Згідно з п. 8.2 Договору, процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
За змістом п. 8.3.1 Договору, за період від дати видачі кредиту до 17 січня 2024 року включно проценти нараховуються за процентною ставкою 365% річних, що становить 1% від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до п. 8.3.2 Договору у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів, за періол з наступного дня після 17 січня 2024 року проценти нараховуються за ставкою 912,50%, що становить 2,50% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4 Договору).
Пунктом 9.2.2.1. Договору визначено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору, у строки передбачені Договором.
Відповідно до п. 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Згідно з п. 14.1 Договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
За змістом п. 14.2, 14.12 Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Договір кредитної лінії № 433111773 від 05 січня 2024 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором SBEE.
У паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» відображена інформація, аналогічна тій, що встановлена Договором кредитної лінії № 433111773 від 05 січня 2024 року, зокрема, щодо суми кредиту, строку кредитування та сплати процентів.
05 січня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на платіжну картку ОСОБА_1 № 5457-08ХХ-ХХХХ-5048 було здійснено переказ коштів в сумі 5900 грн.
Із сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку вбачається, що за період з 05 січня 2024 року по 20 лютого 2024 року, первісний кредитор нарахував заборгованість відповідача в розмірі 11645,42 грн, з яких: 5900 грн тіло кредиту та 5892,92 грн відсотки.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до п. 2.1 Договір факторингу (у новій редакції) клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми богргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3 Договору факторингу (у новій редакції)).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 21 лютого 2024 року по 15 травня 2024 року заборгованість відповідача становить 24330,42 грн, з яких: 5900 грн - тіло кредиту та 18430,42 грн - відсотки.
27 лютого 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24330,42 грн, з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18430,42 грн - заборгованість за відсотками.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань за Договором кредитної лінії № 433111773 від 05 січня 2024 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 05 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 433111773 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором SBEE, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 5900 грн, який він зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (Дисконтний період - процентна ставка 1 % в день (12 днів), після закінчення дисконтного періоду - 2,50% в день). Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 04 лютого 2029 року.
Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 відступило своє право грошової вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», останнє в свою чергу відповідно до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24330,42 грн, з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18430,42 грн - заборгованість за відсотками.
Відтак, ТОВ «ФК«ЄАПБ» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредитної лінії № 433111773.
Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) ні на рахунки ТОВ «ФК«ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів він не надав, а відтак, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5900 грн тіла кредиту.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом суд зазначає таке.
З Реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 року та розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість по відсотках нарахованих первісними кредиторами ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 433111773 становить 18430,42 грн.
Однак, суд не погоджується з розрахунком відсотків за користування кредитом з таких мотивів.
За змістом п. 8.3.1, 8.3.2, 8.4 Договору, за період від дати видачі кредиту до 17 січня 2024 року включно проценти нараховуються за процентною ставкою 365% річних, що становить 1% від суми кредиту за кожен день користування ним, у разі продовження дисконтного періоду - за ставкою 912,50%, що становить 2,50% в день від суми кредиту за кожен день користування ним, після закінчення дисконтного періоду - за процентною ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми залишку кредиту, за кожний день користування ним.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки для кредитних договорів з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20 серпня 2024 року включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21 серпня 2024 року).
Отже, укладаючи 05 січня 2024 року Кредитний договір № 433111773 первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не мало права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 2,50 % (2,98 %) в день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Таким чином, відсотки за користуванням Кредитним договором № 433111773 ОСОБА_1 за період з 05 січня 2024 року по 15 травня 2025 року (132 днів) (період заявлений позивачем) необхідно нараховувати за процентною ставкою - 1% в день.
Отже, судом проведено власний розрахунок заборгованості по відсотках ОСОБА_1 та за період з 05 січня 2024 року по 15 травня 2025 року їх розмір становить - 7788 грн (5900 грн (тіло кредиту) х 1 % х 132 дні).
Ураховуючи вищенаведене з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» необхідно стягнути заборгованість по відсотка в розмірі 7788 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 24330,42 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 13688 грн, що становить 56,25% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1703,25 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280,284, 354 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором кредитної лінії № 433111773 від 05 січня 2024 року в розмірі 13688 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень, з яких: 5900 (п'ять тисяч дев'ятсот) гривень - заборгованість за тілом кредиту та 7788 (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1703 (одна тисяча сімсот три) гривні 25 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного заочного рішення 18 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.
Представник позивача: Грибанов Денис В'ячеславович, адреса: вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, м. Бровари, Київська область, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 .
Головуючий суддя І. Т. Гармай