Справа № 159/6388/25
Провадження № 2/159/2078/25
(заочне)
17 листопада 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №2156843 від 24.08.2024 в розмірі 17116,38 грн, з яких 5800 грн основного боргу, 16,82 грн процентів, 9698,18 грн пеня, 1601,38 грн комісія.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 24.08.2024 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») у формі електронного документа з використання електронного підпису договір позики №2156843, за умовами якого отримав кошти в сумі 5800 грн шляхом зарахування на банківський рахунок, на строк 30 днів, з фіксованою процентною ставкою 0,01% в день, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1601,38 грн.
ОСОБА_1 жодних платежів не вносив, по завершенню строку кредитування кошти не повернув, у зв'язку з чим первісним кредитором нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 9698,18 грн.
На підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
28.07.2021, 13.06.2022 та 21.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладені додаткові угоди №2, №7 та №48 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якими передані вимоги за договором позики №2156843 від 24.08.2024 в розмірі 17116,38 грн, з яких 5800 грн основного боргу, 16,82 грн процентів, 9698,18 грн пеня, 1601,38 грн комісія.
Після отримання права вимоги позивач додаткових нарахувань не проводив.
На час пред'явлення позову відповідач позику не повернув.
Ураховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заявлену суму заборгованості та судові витрати у справі.
Суд ухвалою від 15.09.2025 відкрив провадження, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 17.11.2025 (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Суд встановив такі обставини і відповідні ним правовідносини.
24.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №2156843.
Договір позики укладений із використанням мобільного застосунку «ClickCredit-онлайн кредит», відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 551622, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
За умовами договору товариство надає клієнту позику у сумі 5800 гривень шляхом зарахування коштів на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу 473121*4481, на строк 30 днів до 22.09.2024, процентна ставка за користування позикою (фіксована) - 0,01 % в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 5%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2113,58% та орієнтовна загальна вартість позики 7418,20 гривень (п.2.1-п.2.4 договору). Відповідач зобов'язувався повернути грошові кошти у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Детальна інформація про умови кредитування відображені у Додатку №1 до договору.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості кошти були перераховані на р/р відповідача, останній жодних платежів не вносив. Станом на 21.02.2025 заборгованість складає 5800 грн основного боргу, 16,82 грн проценти, 1601,38 грн комісія, 9698,18 грн пеня, всього 17116,38 грн.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, Додаткових угод №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №48 від 21.02.2025, Реєстру боржників №43 від 21.02.2025 набув право вимоги до відповідача за договором позики №2156843 від 24.08.2024 на суму 17116,38 грн
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В силу ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що договір позики, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови договору і скористався кредитом, який був перерахований на вказаний ним у договорі позики рахунок.
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за договором позики.
У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу (в даному випадку додаткової угоди №48 від 21.02.2025).
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За матеріалами справи позивач набув право вимоги за договором позики №2156843 на підставі додаткової угоди №48 від 21.01.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладених із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
У додатковій угоді №48 від 21.02.2025 вказано, що її положення діють виключно щодо реєстру боржників № 43,44 і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.
Суду наданий акт прийому-передачі реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 та витяг з цього реєстру з посиланням на договір позики №2156843 з ОСОБА_1 .
Тому позивач підтвердив своє право вимагати стягнення заборгованості за цим договором.
При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 5800 гривень основного боргу та 16,82 грн процентів.
Розрахунком заборгованості доведено невиконання відповідачем зобов'язання з повернення позики.
Проценти, нараховані позивачем в межах строку кредитування, їх розмір відповідає умовам договору і приписам законодавства.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами, тому в цій частині позов необхідно задовольнити.
Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача 1601,38 грн комісії за обслуговування позики.
У пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть бути включені витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи пороценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця.
В силу частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Сплата комісії передбачена умовами договору №2156843 від 24.08.2024,є складовою загальних витрат за договором позики і підлягає сплаті відповідачем.
Позивач, окрім тіла кредиту та відсотків, просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею в розмірі 9698,18 грн.
Проте, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, пеня йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, із заявленої до стягнення заборгованості на суму 17116,38 грн суд задовольняє 7418,20 грн (5800 грн тіла кредиту, 16,82 грн відсотків, 1601,36 грн комісії).
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволений на 43% , тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1302 грн судового збору (3028х43:100).
Керуючись статтями 12, 76-81, 128, 141, 247, 263, 265, 268, 274-278, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 512, 514, 526, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1055, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2156843 від 24.08.2024 в розмірі 7418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 20 копійок, з яких 5800 гривень основного боргу, 16,82 гривень процентів, 1601,38 гривень комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1302 (одну тисячу триста дві) гривні судового збору.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 17.11.2025.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК