Справа № 158/2620/25
Провадження № 2/0158/1028/25
17 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.
при секретарі - Шрамко Н.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Некритюк В.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Овчиннікової Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
02 вересня 2025р. позивач по справі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Некритюк В.О. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги мотивує тим, що 19 вересня 2014р. між позивачем по справі ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області за актовим записом №16, який в судовому порядку рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26.09.2023р. було розірвано.
Від спільного подружнього життя сторони по справі мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з 2021 року проживають разом з батько - позивачем по справі.
Вказує, що причиною розпаду сім'ї між сторонами по справі було зловживання спиртними напоями відповідачкою по справі, яка проходила з даного приводу у спеціальному медичному закладі курс лікування за ініціативи позивача.
Матір дітей - відповідачка по справі ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у їх вихованні не приймає та не цікавиться їхнім фізичним, моральним та духовним розвитком, належним чином матеріально не допомагає, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків.
Про дітей дбає їхній батько - позивач по справі ОСОБА_1 , дідусь та бабуся (батьки позивача). Батько дітей повністю матеріально забезпечує дітей, цікавиться їхнім навчальним процесом та успішністю.
Свідоме та тривале нехтування відповідачкою по справі ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками відносно вказаних дітей є підставою для позбавлення її батьківських прав, а також стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
За вищевказаних обставин, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання вищевказаних неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 вересня 2025р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач по справі ОСОБА_1 та його представник - адвокат Некритюк В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному об'ємі з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Крім того позивач доповнив, що він є офіційно працевлаштованим та працює в м. Рівне. Кожного дня приїздить до свого місця проживання де також мешкають його діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та якими поки він на роботі опікуються його батьки - баба та дід, при цьому він в повній мірі самостійно забезпечує усі потреби дітей. Додатково зазначив, що у вересні 2025р. його син ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні, при цьому відповідачка по справі ОСОБА_2 навіть не знала про дану обставину так як життям та здоров'ям дітей не цікавиться. Також зазначив, що відповідачка систематично перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що негативно відображається на психологічному стані їхніх дітей.
Відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, щодо стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітніх дітей у вказаній у позовній заяві сумі визнає, щодо позбавлення її батьківських прав - заперечила, зазначивши, що немає можливості утримувати та спілкуватись з дітьми, оскільки працює не офіційно вахтовим методом та не може приділяти належної уваги своїм неповнолітнім дітям, не відвідує навчальний заклад де навчаються діти, про хворобу старшого сина їй відомо не було та у неї відсутній вільний час.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - органу опіки та піклування Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області ОСОБА_7 в судовому засідання зазначила, що служба у справах дітей неодноразово навідувалась до житла у якому проживають неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , якими в будні дні опікуються бабуся і дідусь, а батько приїздить по закінченню робочого дня, який в повній мірі забезпечує дітей усім необхідним. Матір дітей - відповідач по справі ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у вихованні дітей не приймає та не цікавиться їхнім фізичним, моральним та духовним розвитком, належним чином матеріально не допомагає, а тому вважає за доцільне позбавити її батьківських прав.
Заслухавши пояснення позивача по справі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Некритюк В.О., відповідача по справі ОСОБА_2 , представника третьої особи органу опіки та піклування Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області Овчиннікової Р.Г., пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 (2015р.н.), дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони по даній цивільній справі перебували у шлюбі, який було зареєстровано 19 вересня 2014р. Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області за актовим записом №16, який в подальшому рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26.09.2023р. було розірвано. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 13, 18).
З копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2015р. та серії НОМЕР_2 від 31.08.2017р. вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідачка по справі ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14, 16).
З довідок ОСББ «Спільний дім Рівне» №04/10 від 10.04.2023р. та №19 від 19.06.2024р. вбачається, що у 2023-2024рр. в АДРЕСА_1 проживав позивач по справі ОСОБА_1 разом із своїми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 10.04.2023р. та від 19.06.2024р. (а.с. 20-22).
З характеристик Башликівського опорного закладу освіти Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області №135/04-02 та №136/04-02 від 18.08.2025р. вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є учнями відповідно 5-го та 2-го класів вказаного навчального закладу. Матір дітей - ОСОБА_2 з 01 вересня 2024р. зв'язку з класними керівниками не підтримує, участі у вихованні дітей не приймає, шкільним життям, навчанням та успіхами дітей не цікавиться, батьківські збори жодного разу не відвідували. Батько - ОСОБА_1 дбає про матеріальне забезпечення дітей усім необхідним для навчання, дбає про їх духовний розвиток та зацікавлений у всебічному їх розвитку (а.с. 23-24).
Згідно характеристики позивача - ОСОБА_1 , за місцем роботи, останній зарекомендував себе виключно з позитивної сторони (а.с. 25).
З акту Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області №101 від 18.08.2025р. обстеження умов проживання ОСОБА_1 вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 проживає разом із своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 у власному житловому будинку. Мати дітей - ОСОБА_2 вихованням дітей не займається, не цікавиться їхнім навчальним процесом та життя. Даний факт також підтвердили сусіди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 26).
З копій протоколів про адміністративне правопорушення, витягів з підсистеми «Судова влада України» вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 протягом 2022-2023рр. притягалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків за ст. 184 КУпАП (а.с. 29-34).
Доказом неналежної поведінки відповідачки по справі ОСОБА_2 по відношенню до своїх неповнолітніх дітей в побуті є досліджений судом DVD-R диск (а.с. 41).
З довідки КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради №10499/2-05.25 від 05.11.2025р. вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з 20.02.2023р. по 06.03.2023р. в Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю». Надалі за медичною допомогою до лікаря нарколога не зверталась (а.с. 82).
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Доводи відповідача по справі ОСОБА_2 про те, що вона немає змоги брати участь у вихованні своїх дітей у зв'язку з віддаленістю її місця роботи не заслуговують на увагу суду, оскільки вказані обставини жодним чином не можуть бути перешкодою у спілкуванні та утриманні дітей. Крім того твердження відповідачки ОСОБА_2 щодо надання фінансової допомоги своїм неповнолітнім дітям не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються поясненнями неповнолітнього сина сторін по справі ОСОБА_10 , 2015 року народження, який в судовому засіданні зазначив, що його мама, декілька разів привозила солодощі, однак грошових коштів не давала взагалі. Не телефонує, востаннє приїздила влітку 2025 року та була в нетверезому стані, також не відвідувала його у лікарні де він перебував на стаціонарному лікуванні в вересні місяці 2025 року.
Також в судовому засіданні педагог Башликівського опорного закладу освіти Цуманської селищної ради - класний керівник неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_11 пояснила суду, що відповідач по справі ОСОБА_2 ніякого зв'язку з навчальним закладом не підтримує, участі у вихованні дітей не приймає, шкільним життям, навчанням та успіхами дітей не цікавиться, батьківські збори не відвідує.
Суд не бере до уваги твердження відповідачки про те, що її колишній чоловік - позивач по справі ОСОБА_1 та його батьки забороняють їй бачитись з дітьми, так як дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до висновку служби у справах дітей Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно вказаних неповнолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області №180 від 28.10.2025р. та з врахуванням інтересів неповнолітніх дітей, визнано за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З вказаного висновку також вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виховання дітей, остання працює вахтовим методом в селищі Торчин, матеріально дітям не допомагає, тобто самоусунулась від їх виховання (а.с. 77-78).
Судом встановлено, що саме бездіяльність відповідачки по справі ОСОБА_2 , відсутність будь-яких особистих відносин між нею і дітьми, що передувало цьому позову, призвела до розриву зв'язків між ними таким чином підштовхнула результат справи проти неї.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 01 жовтня 2025 року (судова справа №754/9843/24, провадження №61-8757 св 25).
Спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 13 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).
За змістом роз'яснень, викладених у п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 звертав увагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини свідомого, умисного ухилення відповідачки по справі ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, а також ту обставину, що така поведінка відповідача ставить під реальну загрозу фізичний, психологічний, моральний, духовний тощо розвиток дітей.
За таких обставин зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, а тому приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Варто також зазначити, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу для дітей віком від 6 років - 3196 гривень. Окрім того, відповідачка не позбавлена обов'язку утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги потреби дитини, а також те, що відповідач по справі ОСОБА_2 визнала позовні вимоги щодо стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що позов в цій частині також підлягає до задоволення. З відповідачки на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду - 02.09.2025 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідачки на користь держави.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 81, 141, 263-265, 280-282, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 164, 165, 180-182, 184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити в повному об'ємі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду - 02.09.2025 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 в користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , житель АДРЕСА_2 ;
представник відповідача - адвокат Некритюк Вікторія Олександрівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , діє на підставі договору про надання правничої допомоги №22 від 29.08.2025р., ордеру серії АС №1154232 від 01.09.2025р., юридична адреса АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_3 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, юридична адреса: селище Цумань, вул. Грушевського, 9, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333885.
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2025 року.
Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.