Справа № 156/124/25
Провадження № 3/156/186/25
20 листопада 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Комзюк Н.Н., розглянувши матеріал, який надійшов з відділу поліцейської діяльності №1 (сел.Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 23.01.2025 о 23:12 у селі Бужанка по вул. Братів Гайворонських керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Таращук О.В. 04.03.2025 подала письмові заперечення на протокол та просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_1 лише перебував біля транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, коли підійшли працівники поліції, даний транспортний засіб знаходився у нерухомому стані. Так, 23.01.2025 о 23 годині зламався трактор, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися його полагодити. Коли до них під'їхали поліцейські ОСОБА_2 перемістив автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , до обочини, при цьому ОСОБА_1 підбіг до машини лише, щоб вимикнути світло фар. При перевірці документів у ОСОБА_1 виникла підозра, що хлопців, які знаходились на місці події, можуть відвезти до РТЦК та СП, а тому він вирішив не говорити, що саме ОСОБА_2 був за кермом. Тобто працівниками поліції не було зупинено транспортний засіб, не надано докази причини зупинки, не встановлено особу водія. Працівники поліції вимагали документи, що посвідчують особу з метою перевірки усіх осіб чоловічої статі, що були на дорозі щодо військового обліку у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», а не притягнення винного водія до адміністративної відповідальності чи складання протоколу про адміністративне правопорушення. Після перевірки документів поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що той керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Дану обставину ОСОБА_1 заперечував та просив надати відповідні докази, однак поліцейські проігнорували його прохання та склали відносно нього адміністративні матеріали. Таким чином, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні беззаперечні докази щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, поліцейським належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ПДР України за ч.1 ст.130 КУпАП, не відсторонено водія від керування транспортним засобом, не вилучено посвідчення водія, не надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, при цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Окрім цього зазначено, що у матеріалах справи відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, хоча на відеозаписі така постанова виноситься працівником поліції. Також на відеозаписі, всупереч рапорту поліцейського, відсутнє зобов'язання ОСОБА_1 не керувати у подальшому транспортним засобом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, просив зрозуміти та пробачити. Пояснив, що він не керував автомобілем за викладених у протоколі обставин.
Під час судового розгляду захисник ОСОБА_1 адвокат Таращук О.В. підтримала думку свого підзахисного, заперечувала з приводу складеного протоколу з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Допитаний за клопотанням сторони захисту у якості свідка ОСОБА_2 показав, що саме він перебував за кермом автомобіля 23.01.2025, а не ОСОБА_1 . На уточнююче запитання суду пояснив, що не повідомив поліцейським про те, що саме він керував автомобілем, оскільки вони його про це не запитували.
Допитаний за клопотанням сторони захисту у якості свідка поліцейський ОСОБА_3 показав, що 23.01.2025 він разом з поліцейським ОСОБА_4 перебували на чергуванні та рухались на службовому автомобілі з села Верхнів до села Бужанка. Під час руху їх засліпив автомобіль дальнім світлом фар, який з'їхав на узбіччя. Під'їхавши до даного автомобіля зі сторони водія з автомобіля вийшов ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, при цьому даний водій не заперечував факту керування транспортним засобом.
За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №228773 від 23.01.2025, який відповідає вимогам ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому, окрім іншого, зазначені виявлені працівниками поліції ознаки стану сп'яніння у ОСОБА_1 . З акту також вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідного огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого слідує, що огляд у медичному закладі не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких викладені у протоколі обставини знайшли своє підтвердження.
Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності. Вимоги ст.ст. 256, 266, 268 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
При цьому суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_2 про те, що саме він керував транспортним засобом, оскільки з дослідженого відеозапису чітко вбачається, як автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 паркується на узбіччі дороги, за кермом автомобіля перебуває ОСОБА_1 . Більше того, свідок ОСОБА_2 взагалі не перебував біля автомобіля на момент зупинки транспортного засобу.
З цих же підстав не заслуговують на увагу викладені у письмових запереченнях доводи про те, що ОСОБА_1 лише перебував біля автомобіля та виключив світло.
Більше того, під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем, а також зазначав, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, однак вважав, що мав право перемістити автомобіль на узбіччя навіть незважаючи на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія, що включає приведення транспортного засобу в рух, його переміщення в просторі, а також виконання функцій інструктора під час навчання водіїв. Це може стосуватися як руху транспортного засобу власним ходом, так і шляхом буксирування. При цьому, відповідно до п.2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи про те, що VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 не було зупинено поліцейськими також не заслуговують на увагу, оскільки даний автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 , був зупинений самим водієм в момент коли під?їхав патруль поліції. При цьому факт керування автомобілем зафіксовано на відео-реєстратор, а при спілкуванні поліцейський повідомив водію допущені ним порушення ПДР України.
Також, слід зазначити, що підстава зупинки транспортного не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають істотного значення для правильного вирішення справи. Окрім цього, перевірка військово-облікових документів у водія та інших осіб, які перебували на місці події, не має відношення до даної справи.
У своїх запереченнях захисник ОСОБА_1 адвокат Таращук О.В. вказувала на відсутність у матеріалах справи постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, однак це не відповідає дійсності, оскільки у матеріалах справи (а.с.10) наявна копія постанови серії ЕНА №3923316 від 23.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за порушення вимог п.2.4.а. ПДР України. Відомостей про те, що вказана постанова була скасована, матеріали справи не містять.
Твердження про те, що рапорт поліцейського є неналежним доказом у справі суд не враховує, оскільки відповідний рапорт не є доказом порушення ОСОБА_1 п.2.5. ПДР України, а суд, при вирішенні питання щодо наявності у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення, вказаний вище рапорт не брав до уваги.
Відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем підтверджується зобов'язанням до протоколу від 23.01.2025. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису у зобов'язанні, факт його відсторонення зафіксовано на відеозапис після оголошення змісту протоколу, при цьому останньому були роз'ясненні наслідки недотримання відповідного зобов'язання.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як встановлено судом, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, у порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП. Отже, твердження щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За встановлених обставин, суд критично ставиться до тверджень сторони захисту щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі, та, на переконання суду, вищевказані доводи сторони захисту спрямовані лише на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд вважає, що водій ОСОБА_1 не дотримався вимог п.2.5 ПДР України, та у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка була зафіксована на відеозапис.
Відповідно до положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до бази даних ІКС ІПНП ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12.05.2010.
Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, яке є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 Кодексу України з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст.23 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст.5 вказаного Закону.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 130, 276, 279, 280, 283 285, 289, 294 КУпАП, суд, -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Волинського апеляційного суду через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
Роз'яснити, що відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Повний текст постанови виготовлено 20.11.2025.
Суддя Н.Н. Комзюк