Справа № 154/4092/25
Провадження № 2/156/587/25
Рядок статзвіту 68
про залишення позовної заяви без руху
18 листопада 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
06.10.2025 року представник позивача звернулася в Володимирський міський суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
03.11.2025 вище вказаний цивільний позов надійшов до Іваничівського районного суду Волинської області на розгляд.
04.11.2025 Іваничівським районним судом направлено запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, оскільки у позові представник стверджує, що відповідач зареєстрований у АДРЕСА_1 .
Як вбачається з поданого позову відповідач є громадянином Туреччини.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. п.5 ч.1 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.6 ст.175 ЦПК України).
Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових-органах України необхідно здійснювати відповідно доЗакону України «Про міжнародне приватне право», з врахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п.2 ч.1ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача.
Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору. При вирішенні питання про підсудність справ судам України також мають враховуватися вимоги загальної, альтернативної, договірної, виключної підсудності.
Згідно з ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з відповіддю Литовезької сільської ради, Володимирського району Волинської області від 13.11.2025 року за №81, ОСОБА_4 не зареєстрований та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України про «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно ч.10 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
У позові, обгрунтовуючи підсудність поданої позовної заяви, сторона позивача посилається на ст. 27 ЦПК України - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Однак судом встановлено, що відповідач на території Іваничівського району не зареєстрований, як вказує представниця позивача у поданому позові.
Враховуючи наведене вище, стороні позивача слід обґрунтувати підсудність цієї цивільної справи Іваничівському районному суду з огляду на встановлені обставини.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу слід залишити без руху, надавши стороні позивача строк для усунення вищевказаних недоліків, які слід усунути шляхом надання підтвердження про усунуті вищезазначені недоліки.
А саме надати нову редакцію цивільного позову в якому обґрунтувати підсудність цивільної справи Іваничівському районному суду Волинської області.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 185, 353 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. О. Федечко