Вирок від 18.11.2025 по справі 156/362/25

Справа № 156/362/25

Провадження № 1-кп/156/67/25

ВИРОК

Іменем України

18 листопада 2025 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,( в режимі відеоконференції)

законного представника ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_12 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі Волинської області кримінальне провадження (об'єднані матеріали кримінальних проваджень №12025030520000108 від 11.02.2025 року, №12025035520000076 від 28.04.2025 року та №12025035520000104 від 06.06.2025 року) про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Литовеж, Іваничівського району, Волинської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, на даний час не працюючого, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 14.07.2025 за ст.390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік, 10.09.2025 року Іваничівським районним судом Волинської області за ч.1 ст.382 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст. ст. 126-1, 390-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 173-2 КУпAП, а саме: постановами Іваничівського районного суду Волинської області від 05.08.2024 та 29.01.2025, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні дій психологічного, економічного насильства щодо дружини ОСОБА_7 , в період часу з 12.07.2024 по 24.03.2025, що виразилося у тому, що ОСОБА_5 систематично нецензурно висловлювався, поводився агресивно, безпричинно вчиняв сварки, чіплявся, словесно ображав, влаштовував дебоші, образливо критикував, безпричинно ревнував та принижував людську честь та гідність, шарпав, зводив наклепи, висловлював погрози фізичною розправою, псував майно, що призвело до психологічних стpaждaнь, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи при наступних обставинах.

Так, 12.07.2024 близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: вчинив безпричинно сварку, під час якої ображав її нецензурними словами, принижував честь та гідність, намагався вдарити кулаками, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

13.07.2024 близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: вчинив безпричинно сварку, ображав нецензурними словами, принижував її честь та гідність, безпричинно ревнував, зводив наклепи, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

14.07.2024 близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 п. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: вчинив безпричинну сварку, під час якої словесно ображав нецензурною лайкою. Після чого, в цей же день 14.07.2024 близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_5 прийшов до місця роботи потерпілої ОСОБА_7 , а саме BП «Волиньвантажтранс», що за адресою: Волинська область, Володимирський район, місто Нововолинськ, регульований переїзд 20-гo кілометра, безпричинно вчинив сварку, голосно кричав, ображав нецензурними словами, виганяв з будинку, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

15.07.2024 близько 14.00 год. ОСОБА_5 , за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: вчинив безпричинну сварку, під час якої ображав нецензурною лайкою, принижував її честь та гідність, словесно погрожував, що i надалі буде продовжувати свої протиправні дії відносно неї, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

В період часу з кінця липня 2024 року на початку серпня 2024 року, в точно невстановлену дату та час, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дії, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: поводив себе агресивно, взявши в руки ніж став його демонструвати дружині, при тому словесно погрожував їй фізичною розправою, на прохання малолітньої ОСОБА_9 та знайомого ОСОБА_13 припинити протиправні дії, належним чином не відреагував, а тримаючи ніж у руках, бігав за нею, погрожуючи при цьому фізичною розправою, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

25.12.2024 року близько 20:30 год., ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання потерпілої, що за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дії, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного та економічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: ображав нецензурними словами, кричав, говорив, що вона нікому не потрібна, принижував її честь та гідність, пошкодив ворота в орендованому потерпілою домоволодінні, в результаті чого, остання змушена була витратити власні кошти на ремонт майна, своїми протиправними діями, ОСОБА_5 спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

11.02.2025 близько 14:30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання потерпілої, що за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дії, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: кричав, ображав нецензурною лайкою, принижував її людську честь та гідність та в цей же день, близько 17:30 год. ОСОБА_5 , за цим же місцем та в присутності дітей, вчинив умисні дії психологічного та економічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: пошкодив майно - розбив скляну шибку дерев'яного вікна, будинку АДРЕСА_2 , чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

24.03.2025 о 19 годині 22 хвилині ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання потерпілої, що за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи ix суспільно - небезпечні наслідки i бажаючи настання таких наслідків, в присутності доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") та доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитини, яка постраждала від домашнього насильства в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству") вчинив умисні дії психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме: вчинив сварку, під час якої голосно кричав, ображав нецензурними словами, принижував людську честь та гідність, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 , що виразилися у систематичному психологічному, економічному насильстві щодо дружини - ОСОБА_7 , в останньої, в той період, що відноситься до часу вчинення проти неї правопорушень, зафіксовані стійкі зміни у її емоційному стані i індивідуально-психологічних проявах (погіршення психофізичного самопочуття, тривожність, субдепресивність, інші функціональні відхилення), які стоять у причинно-наслідковому зв'язку із діями чоловіка ОСОБА_5 та перешкоджають активному соціальному функціонуванні її як особистості.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство, а саме умисне систематичне вчинення психологічного, економічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто кримінальне правопорушення передбачене ст. 126-1 КК України.

Крім цього, рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 24 березня 2025 року у справі № 156/317/25 видано обмежувальний припис в порядку ст. 350-6 ЦПК України строком на 6 (шість) місяців, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього обов'язків: заборони наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів, до ОСОБА_7 та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку АДРЕСА_2 ; заборони наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_7 , - BП «Волиньвантажтранс»; заборони в будь - який спосіб контактувати з ОСОБА_7 за місцем її проживання; заборони вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_7 , контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто i через третіх осіб, в тому числі через її колег.

Таким чином, ОСОБА_5 не виконав обмежувального припису, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України.

Крім цього, ОСОБА_5 27 квітня 2025 рoкy, близько 18 год. 40 хв., перебуваючи на польовій дорозі по вулиці Литовській в селі Литовеж, Володимирського району, Волинської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своєю дружиною ОСОБА_7 (у розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству»), вчинив дії що згідно п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 являються фізичним насильством - формою домашнього насильства, а саме, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний та незаконний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи ix настання, наніс декілька ударів кулаками обох рук по голові в ліву та праву частини обличчя, від чого вона впала на коліна та наніс декілька ударів правою ногою в область лівого плеча та тулуба потерпілої ОСОБА_7 , від чого вона відчула фізичну біль, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: синця на верхній i нижній повіках лівого oкa та виличній ділянці, синець та осаднення на його фоні в лівій надбрівній ділянці, синець та осаднення шкіри на його фоні на спинці носа, синець на лівому плечі в середній третині по задній поверхні, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.5 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями завдав легких тілесних ушкоджень потерпілій, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

1) заборони наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів, до ОСОБА_7 (до його дружини) та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку АДРЕСА_2 ;

2) заборони наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_7 - BП «Волиньвантажтранс», розташованого за адресою вулиця Генерала Шухевича, 118, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська обл.;

3) заборонити в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_7 за місцем її проживання;

4) заборонити вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_7 , контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто i через третіх осіб, в тому числі через її колег.

Однак, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленим 26.03.2025 поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Володимирського PBП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 із зазначеним вище рішенням Іваничівського районного суду Волинської області, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, будучи особою відносно якого 31.03.2025 до Іваничівського районного суду Волинської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030520000108 від 11.02.2025 за ст. ст. 126- 1, 390-1 КК України переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, діючи умисно, повторно, 27.04.2025 року близько 18 години 40 хвилини наблизився на відстань меншу ніж на 100 метрів до ОСОБА_7 , яка перебувала на польовій дорозі по вулиці Литовській в селі Литовеж, Володимирського району Волинської області, чим порушив вимоги обмежувального припису та заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду i органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань i цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Крім цього, 28.04.2025 близько 21 год. 10 хв. ОСОБА_5 нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч. 4 ст. 350 - 6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, діючи умисно, повторно наблизився на відстань меншу ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_7 , а саме до орендованого будинку АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги обмежувального припису та заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду i органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань i цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Крім цього, 01.05.2025 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_5 нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, діючи умисно, повторно наблизився на відстань меншу ніж на 100 метрів до ОСОБА_7 та її місця проживання (перебування), а саме до орендованого будинку АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги обмежувального припису та заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду i органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань i цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Крім цього, 03.05.2025 близько 14 год. 57 хв. ОСОБА_5 нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, діючи умисно, повторно наблизився на відстань меншу ніж на 100 метрів до ОСОБА_7 та її місця проживання (перебування), а саме до орендованого будинку АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги обмежувального припису та заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду i органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань i цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав обмежувальні приписи, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

2) заборони наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_7 - BП «Волиньвантажтранс», розташованого за адресою вулиця Генерала Шухевича, 118, м. Нововолинськ Володимирський район, Волинська обл.;

3) заборонити в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_7 за місцем її проживання;

Однак, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленим 26.03.2025 поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Володимирського PBП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 із зазначеним вище рішенням Іваничівського районного суду Волинської області, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, будучи особою відносно якого 31.03.2025 до Іваничівського районного суду Волинської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030520000108 від 11.02.2025 за ст. ст.126- 1, 390-1 КК України та 08.05.2025 до Іваничівського районного суду Волинської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025035520000076 від 28.04.2025 за ч.1 ст.125 та ст.390-1 КК України, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, діючи умисно, повторно, 05.06.2025року близько 20:30 години наблизився на відстань меншу ніж на 100 метрів до ОСОБА_7 та її місця проживання (перебування), а саме до орендованого будинку АДРЕСА_2 та контактував з ОСОБА_7 , а саме схопив за футболку та замахнувся рукою, щоб нанести удар, однак його відштовхнули неповнолітні діти - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , таким чином порушив вимоги обмежувального припису та заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду i органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань i цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав обмежувальний припис, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст.125 ч.1, 126-1, 390-1 КК України визнав частково. Підтвердив, що дійсно 27.03.2025 року, 27.04.2025 року, 28.04.2025 року, 01.05.2025 року, 03.05.2025 року та 05.06.2025 року порушував обмежувальні приписи та приходив до потерпілої ОСОБА_7 , однак таку поведінку пояснює тим, що мав намір вибачитися та просити, щоб вона повернулася до нього, бо має до неї сильні почуття. Підтвердив, що приходив в стані алкогольного сп'яніння, оскільки перебував у пригніченому стані, бо дружина покинула його. Щодо події 27.04.2025, то дійсно завдав ОСОБА_7 тілесні ушкодження, оскільки не стримався.

Щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1 КК України, зазначив, що можливо і дійсно вчиняв сварки з потерпілою і нецензурно висловлювався, однак це пов'язано з тим, що саме потерпіла провокувала його на таку поведінку, категорично заперечив, що вчиняв домашнє насильство фізичного характеру щодо дружини. Просив суд його суворо не карати.

Безпосередньо дослідивши усі докази, подані під час судового розгляду, заслухавши доводи сторони обвинувачення, потерпілого, сторони захисту та самого обвинуваченого, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілу ОСОБА_7 , свідків, дослідивши усі надані суду письмові докази, перевіривши та оцінивши всі доводи учасників процесу, а також розглянувши їх клопотання, суд приходить до переконання, що незважаючи на часткове визнання обвинуваченим вини у інкримінованованих кримінальних правопорушеннях, його вина повністю та об'єктивно доведена наступними дослідженими та перевіреними в ході судового розгляду доказами:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_7 яка в судовому засіданні зазначила, що з 2012 року проживала у цивільному шлюбі ОСОБА_5 , а у 2020 році вони одружилися. ОСОБА_5 почав вчиняти домашнє насильство щодо неї після народження дочки у 2014 році. Останній часто приходив у стані алкогольного сп'яніння та ображав її, дебоширив, принижував честь та гідність, спочатку вона пробачала йому, однак згодом почала викликати працівників поліції, останні складали протоколи про адміністративне правопорушення, однак ОСОБА_5 не зупинявся. Пік домашнього насильства настав у 2020 році, ОСОБА_5 проявляв агресію, коли випивав, приїжджав з роботи вже в стані алкогольного сп'яніння, обзивав нецензурними словами та виганяв з будинку. 12.07.2024 року вчиняв домашнє насильство, були присутні діти, 13.07.2024 року також вчиняв домашнє насильство, в стані алкогольного сп'яніння, ображав нецензурними словами та виганяв з будинку, діти були присутні, 14.07.2024 року також вчиняв домашнє насильство, 15.07.2024 року вчиняв домашнє насильство, погрожував. Згадала момент, коли ОСОБА_5 бігав за нею з ножем та говорив, що заріже. 05.12.2024 року у зв'язку з такою поведінкою чоловіка вона переїхала проживати у інше житло. Після її переїзду, 25.12.2024 ОСОБА_5 приходив до її будинку, зайшов на подвір'я самовільно, ображав її нецензурними словами, кидав каміння, погрожував, що спалить її з дітьми. В лютому 2025 року він приходив в стані алкогольного сп'яніння, побив два вікна, в березні 2025 року знову в стані алкогольного сп'яніння приходив до неї та погрожував. Також ствердила, що обвинувачений вчиняв економічне насильство (в стані алкогольного сп'яніння не забезпечував дітей), намагався нанести тілесні ушкодження, однак вона ухилялася. Внаслідок вчинення домашнього насильства вона жила у постійному страху, пила заспокійливе, мала пригнічений настрій, покинула ОСОБА_5 , оскільки боялася за життя дітей та своє. Зазначила, що зверталася в суд про встановлення обмежувального припису щодо ОСОБА_5 , однак він його постійно порушував. ОСОБА_5 до дітей не приходив, дійсно просив, щоб вона повернулася до нього жити, однак почувши відмову знову обзивав нецензурними словами, завжди приходив в стані алкогольного сп'яніння. Вона неодноразово нагадувала ОСОБА_5 про застосування щодо нього обмежувального припису, однак він свідомо ним нехтував. 01.05.2025 року ОСОБА_5 прийшов до місця її проживання, самовільно зайшов в кухню та вона була змушена викликати поліцію (порушив обмежувальний припис). 03.05.2025 року ОСОБА_5 знову прийшов в стані алкогольного сп'яніння, просив, щоб вона поверталася до нього. 05.06.2025 року вона була на польових роботах, прийшла вечором додому, а ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння приїхав до неї, зайшов до будинку, схопив її за футболку і замахнувся вдарити, однак підбігли діти та його пхнули у зв'язку з чим останній впав.

Щодо нанесення їй тілесних ушкоджень, зазначила, що 27.04.2025 року вона ішла від сусідки додому, в той час ОСОБА_5 їхав на велосипеді в стані алкогольного сп'яніння, побачивши її, покинув велосипед, підійшов до неї і нецензурно висловлювався в її сторону та вдарив правою рукою в ліву частину обличчя. Вона впала на землю, в той же час ОСОБА_5 почав бити її ногами (копати) та промовляти, що заб'є і йому за це нічого не буде. В той момент проїжджав автомобіль, який зупинився біля них, ОСОБА_5 побачивши його перестав її бити, а вона підбігла до автомобіля і сіла у нього. Зазначила, що після побиття з її правої брови текла кров, коли її підвезли до місця проживання, вона викликала поліцію та повідомила дільничного ОСОБА_17 . Просила суд суворо покарати обвинуваченого, позбавивши його волі ;

Показання допитаної у судовому засіданні потерпілої є послідовними, логічними, узгоджуються з письмовими доказами, які ретельно досліджені в ході судового розгляду, та не суперечать один одному, не викликають в суду жодних сумнівів, відтак, суд кладе їх в основу обвинувального вироку.

-Показаннями наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_18 , яка зазначила, що знає сім'ю « ОСОБА_19 », вона познайомилася з ОСОБА_7 , коли остання почала працювати кочегаром у школі, а вона працює там вчителем. ОСОБА_7 у 2024 році звернулася до неї із проханням пожити у її будинку за адресою: АДРЕСА_2 , так як її чоловік вчиняє домашнє насильство, принижує її, вживає нецензурну лексику. Коли вона у школі запитувала меншу дочку ОСОБА_20 чому вона така бліда та невиспана, остання говорила, що її батько усю ніч дебоширив. 05.12.2024 року ОСОБА_7 з дітьми переїхала жити у її будинок, а вже у суботу ОСОБА_5 вломився у її приватну власність. В січні 2025 року ОСОБА_7 повідомила її, що ОСОБА_5 у вечері побив вікно у її будинку, а зранку побив другу шибку у вікні. ОСОБА_7 була пригнічена, боялася за своє життя. Зі слів ОСОБА_7 , знає, що ОСОБА_5 побив її, тому вона з дітьми втекла жити в м. Нововолинськ. Ствердила, що відколи потерпіла та діти почали проживати окремо від батька вони стали краще комунікувати у школі, стали краще виконувати домашні завданні, навчання покращилося;

-Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , який зазначив, що знає, що ОСОБА_5 неодноразово знущався із своєї дружини, випивав та буянив. Ще раніше, коли він працював з ОСОБА_7 , був свідком як ОСОБА_5 вчиняв домашнє насильство щодо неї, бачив синець під її оком, ОСОБА_7 говорила, що чоловік виганяв її з будинку, вона ночувала в людей, це все негативно впливало на неї та її дітей. ОСОБА_7 переїхала жити в інший будинок в АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_5 не залишив її у спокої, приходив до неї п'яний, забирав речі (ноутбук, велосипед), бив вікна. Знає, що він фінансово не допомагав дружині. Був випадок, як він заколов їм свиню, та з ОСОБА_5 сів за стіл обідати, трохи випили, ОСОБА_7 сказала ОСОБА_5 менше пити, оскільки є робота, однак ОСОБА_5 почав ображати дружину, схопив ножа, погрожував та висловлювався до ОСОБА_7 нецензурною лексикою;

-Показаннями в судовому засіданні поліцейського - офіцера громади ОСОБА_21 , який зазначив, що з ОСОБА_5 познайомився рік назад. ОСОБА_7 зверталася до нього неодноразово з приводу вчинення сварок та домашнього насильства ОСОБА_5 . Спочатку на ОСОБА_5 складалися протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру. Однак згодом ОСОБА_7 звернулася із заявою про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України. 26.03.2025 року він особисто ознайомив ОСОБА_5 з рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 24.03.2025 року про встановлення обмежувального припису під особистий підпис. Надалі, через декілька днів ОСОБА_7 зателефонувала до нього та повідомила, що ОСОБА_5 наближався до неї, у зв'язку з чим було зареєстровано кримінальне провадження. Зазначив, що коли до нього телефонувала потерпіла ОСОБА_7 та повідомляла про порушення заборонного припису, він, не будучи на місці у с. Литовеж, викликав групу реагування патрульної поліції, які приїжджали і заставали його біля помешкання дружини. ОСОБА_5 найчастіше вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_7 , це все підтверджували та бачили діти. Все вище наведене впливало на ОСОБА_7 та дітей негативно. Було дуже багато випадків, що ОСОБА_5 переслідував ОСОБА_7 , остання була змушена переїхати у м. Нововолинськ. Всі роз'яснювальні бесіди з ОСОБА_5 впливали на його поведінку на короткий проміжок часу, однак коли останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, знову вчиняв кримінальні правопорушення;

-Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_22 , яка зазначила, що займає посаду селищного голови села Литовеж, протягом десяти років чує про вчинення ОСОБА_5 домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 . В потерпілої є двоє неповнолітніх дітей, бували випадки коли ОСОБА_7 залишала будинок в якому проживала та вимушено ночувала у сусідів через ОСОБА_5 . ОСОБА_7 була вимушена з'їхати з будинку, який винаймала та переїхала у м. Нововолинськ через постійне переслідування зі сторони чоловіка. Вона особисто зверталася до поліцейського офіцера громади із проханням взяти на контроль поведінку ОСОБА_5 , оскільки діти були налякані. Сам ОСОБА_5 майже завжди перебував в стані алкогольного сп'яніння, більше того, він неодноразово керував в цьому стані транспортним засобом. Не раз ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння лежав п'яний на землі у селі біля магазину. Знає, що ОСОБА_5 вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_7 , остання його боялася.

Показання потерпілої та вказаних свідків у сукупності дають змогу суду відтворити обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Більше того, такі показання частково узгоджуються і з показаннями самого обвинуваченого, зокрема в частині вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 та 390 -1 КК України. Щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України, як потерпіла так і свідки стверджували, що обвинувачений ОСОБА_5 , систематично, вчиняв психологічне та економічне насильство щодо дружини ОСОБА_7 , що негативно позначалося на її житті та здоров'ї.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнавав лише частково, зокрема висловлював заперечення в частині вчинення домашнього насильство, суд вважає, що його вина у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.126-1, 390-1, ч.1 ст.125 КК України в повному обсязі підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, зокрема:

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025030520000108 від 11.02.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.126-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.02.2025 року, в якому ОСОБА_7 зазначила, що у період часу з 12.06.2024 року по теперішній час, ОСОБА_5 систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї, зазначає, що очевидцями кримінального правопорушення були діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

-Копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 04.03.2020 року;

-Копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 виданого повторно 15.05.2015 року;

-Копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 від 07.05.2015 року батьком якої є ОСОБА_5 ;

-Протоколом огляду місця події від 11.02.2025 року із фото світлинами, який проведено за згодою ОСОБА_7 на добровільне проведення огляду її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до якого об'єктом огляду являється територія поблизу буд. АДРЕСА_2 . При вході на прибудинкову територію вищевказаного будинку наявна металева хвіртка, котра на момент огляду відчинена. На прибудинковій території розміщено три будівлі, ліворуч від входу на подвір'я знаходиться підсобне приміщення із деревини, ззовні без слідів пошкодження, обстановка не порушена. Прямуючи далі, навпроти входу на територію, ліворуч від підсобного приміщення розміщено житловий будинок, одноповерховий, виготовлений із цегли, шиферне покриття, двері виготовлені із дерева, будинок пофарбований у жовтий колір. При візуальному огляді на дерев'яному вікні, що розміщено ліворуч від вхідних дверей будинку наявне пошкодження, а саме два зовнішніх скла мають тріщини та розбиті. При візуальному огляді інших пошкоджень не виявлено. Праворуч від входу на територію та праворуч від житлового будинку розміщена будівля, а саме кухня одноповерхова, виготовлена із цегли білого кольору, покриття шиферне, будь-яких пошкоджень не виявлено, обстановка не порушена;

-Постановою від 05.08.2024 року Іваничівського районного суду Волинської області, якою ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення (12.06.2024 року), передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_7 та накладеного стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн.;

-Постановою від 29.01.2025 року Іваничівського районного суду Волинської області, якою ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень (22.11.2024 року, 05.12.2024 року, 08.12.2024 року), передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру щодо дружини ОСОБА_7 та накладеного на нього стягнення у вигляді штрафу 510,00 грн.;

Вище вказані постанови винесені на підставі протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАБ 036544 від 12.06.2024 року, серії ВАВ 758718 від 22.11.2024 року, серії ВАВ 968091 від 12.12.2024 року, серії ВАВ 968090 від 12.12.2024 року.

-Копією термінового заборонного припису від 22.11.2024 року складеного на кривдника ОСОБА_5 , в якому останньому заборонено контактувати в будь-який спосіб з ОСОБА_7 терміном 3 доби;

-Рішенням від 24.03.2025 року Іваничівського районного суду Волинської області про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_5 на строк шість місяців, яким визначено наступне тимчасове обмеження його прав, а саме: 1) заборонити наближатися ближче, ніж на 100 (сто) метрів, до ОСОБА_7 та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку за адресою АДРЕСА_2 . 2) заборонити наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_7 ВП "Волиньвантажтранс", розташованого за адресою вул. Г. Шухевича, 118, м. Нововолинськ; 3) заборонити в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_7 за місцем її проживання; 4) заборонити вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_7 , контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, в тому числі через її колег;

-Висновком судово-психіатричного експерта №77 від 14.03.2025 року в якому зазначено, що у потерпілої ОСОБА_7 на той період, яким цікавиться слідство (за оцінкою - систематичності, інтенсивності, вираженості наслідків психологічного характеру, перешкоджання в реалізації життєвих планів та перспектив) зафіксовані стійкі зміни у її емоційному стані і індивідуально-психологічних проявах (погіршення психофізичного самопочуття, тривожність, субдепресивність, інші функціональні відхилення зазначені в мотивуючій частині). Виявлені зміни у підекспертної ОСОБА_7 стоять у причинно-наслідковому зв'язку із діями зазначеної особи ( ОСОБА_5 ) та перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості. Обставини, які зазначені у справі являються для підексперної ОСОБА_7 психотравмуючими;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025030520000188 від 29.03.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 390-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.03.2025 року в якому ОСОБА_7 зазначила, що 27.03.2025 року о 17:50 год. ОСОБА_5 всупереч ухвалі Іваничівського районного суду Волинської області щодо винесення останньому обмежувального припису строком на шість місяців від 24.03.2025 року приблизився до її помешкання ближче ніж на 100 метрів;

-Протоколом огляду місця події від 29.03.2025 року з відеозаписом, який проведено за заявою ОСОБА_7 від 29.03.2025 року в якій остання добровільно надала дозвіл працівникам поліції на огляд орендованого нею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Оглядом місця події є прибудинкова територія розташована поблизу будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 вказала звідки 27.03.2025 року близько 17:50 год. на територію орендованого нею домоволодіння прийшов ОСОБА_5 , а саме зі сторони магазину «Каштан», який розташований з бокової частини будинку, де відсутня огорожа домоволодіння. Далі ОСОБА_7 вказала куди підійшов ОСОБА_5 перебуваючи на території орендованого домоволодіння, а саме до бетонного покриття, що поруч із фундаментом будинку №2, яке шириною 0,4 м. Потерпіла вказала, що в руці чоловік мав пляшку із спиртним напоєм і при ходьбі похитувався. Біля будинку ОСОБА_5 перебував близько 3-х хвилин, після чого пішов у зворотньому напрямку в сторону магазину «Каштан». ОСОБА_5 нічого не робив, майна не пошкодив. З місця події нічого не вилучалося;

-Протоколом огляду предмета, відповідно до якого на роздрукованих світлинах зафіксовано ОСОБА_5 , який тримав в руках скляну пляшку та перебував на подвір'ї орендованого домоволодіння ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_7 , тобто ОСОБА_5 наблизився ближче ніж на 100 метрів до будинку, дана подія мала місце 29.03.2025 близько 17:50 год.;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025035520000076 від 28.04.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.125 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.04.2025 року, в якому ОСОБА_7 зазначила, що 27.04.2025 року о 18:40 год. ОСОБА_5 перебуваючи на вул. Литовській с Литовеж умисно наніс декілька ударів кулаками в обличчя та тіло, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025035520000077 від 28.04.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.390-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.04.2025 року, в якому ОСОБА_7 зазначила, що 27.04.2025 року близько 18 год. 40 хв. в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 порушив рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 24.03.2025 року про видачу обмежувального припису та наблизився до неї ближче ніж на 100м, обзивав її нецензурною лайкою та наніс тілесні ушкодження по обличчі;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025035520000078 від 29.04.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.390-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.04.2025 року, в якому ОСОБА_7 зазначила, що 28.04.2025 року о 21:10 год. її чоловік гр. ОСОБА_5 порушив обмежувальний припис, а саме наблизився ближче ніж на 100 метрів до орендованого житла за адресою АДРЕСА_2 ;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025035520000082 від 01.05.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.390-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.05.2025 року, в якому ОСОБА_7 зазначила, що 01.05.2025 року о 10:00 год. гр. ОСОБА_5 порушив обмежувальний припис виданий Іваничівським районним судом, а саме наблизився до помешкання за адресою: АДРЕСА_2 ближче ніж на 100 метрів;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення № 12025035520000086 від 04.05.2025 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.390-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.05.2025 року, в якому ОСОБА_7 повідомила, що 03.05.2025 року о 14:57 год. гр. ОСОБА_5 в п'яному вигляді прийшов до домоволодіння заявниці за адресою: АДРЕСА_2 , не виконуючи заборонного припису Іваничівського районного суду Волинської області на відстань ближче ніж на 100м., виражався нецензурною лайкою, вчинив сварку, погрожував фізичною розправою в присутності малолітньої дочки ОСОБА_16 , на зауваження не реагував;

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.05.2025 року з відеозаписами до нього згідно якого ОСОБА_7 відтворила обставини, механізм спричинення їй тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_5 та порушення ним обмежувального припису виданого Іваничівським районним судом Волинської області. А саме потерпіла ОСОБА_7 вказала якою рукою, ногою та куди саме їй наносив тілесні ушкодження ОСОБА_5 та встановлено, що 27.04.2025 року ОСОБА_5 наблизився до ОСОБА_7 ближче ніж на 100 метрів, а саме відстань між ними була менша як 140 см., при цьому ОСОБА_5 контактував із ОСОБА_7 . 01.05.2025 року ОСОБА_5 повторно наблизився до ОСОБА_7 та спілкувався з нею, а саме відстань між ними була менша як 340 см. В подальшому ОСОБА_5 повторно наблизився до ОСОБА_7 , а саме відстань між ними була менша як 260 см.;

-Протоколом огляду предмета від 06.05.2025 року, а саме оптичного диску з відео файлом «00000_00000020250503154326_0007А». На відеофайлі зафіксовано, що 03.05.2025 року ОСОБА_5 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , сидів на лавці біля будинку у зв'язку з чим потерпіла ОСОБА_7 викликала працівників поліції. При спілкуванні з працівниками поліції, останній повідомив, що прийшов за місцем проживання ОСОБА_7 , щоб «перепросити»;

-Протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 від 06.05.2025 року з відеозаписом до нього, в якому, на поставлені питання, остання зазначила, що 28 квітня близько 21 години вона перебувала у будинку за місцем проживання разом із своєю мамою ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_10 , та почула, що хтось почав стукати по вікнах. Вона вибігла на вулицю та побачила, що біля вікна у дворі будинку стоїть ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, він почав кричати до неї, щоб вона покликала маму, однак вона цього не зробила, через те що переживала за неї. Зазначила, що у ОСОБА_5 є обмежувальний припис виданий Іваничівським районним судом Волинської області про те, що останній не має права наближатися до ОСОБА_7 ближче ніж на сто метрів, але ОСОБА_5 почав кричати та просити, щоб вона покликала маму ( ОСОБА_7 ), хоча при тому вона стояла в коридорі. В один момент на територію будинку зайшов сусід ОСОБА_23 , який прогнав ОСОБА_5 , однак останній залишаючи територію будинку погрожував спалити будинок та нецензурно виражався в її та мамину сторону. 01 травня 2025 року близько 09 год. 30 хв. вона повернулася зі школи додому на обід, та побачила, що на лавці, яка знаходиться на подвір'ї будинку, сидить ОСОБА_5 , матір перебувала біля порогу будинку, вони конфліктували, а саме ОСОБА_5 почав просити в матері гроші на алкоголь, а також просив її повернутися до нього. Вона в свою чергу почала захищати ОСОБА_7 та попросила ОСОБА_5 покинути територію будинку, але він почав її словесно ображати, після чого захотів вдарити, але вона її захистила. Після цього матір викликала поліцію, та зайшла до будинку, а вона в свою чергу пішла до школи на урок;

-Протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_10 від 06.05.2025 року з відеозаписом до нього, в якому, на поставлені запитання, остання зазначила, що 03.05.2025 близько 15 год., вона перебувала на городі з мамою ОСОБА_7 , який знаходиться позаду будинку, як в один момент з задньої сторони будинку на територію зайшов ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Останній почав просити пляшку води, вона йому почала відмовляти та просити покинути територію будинку, але він в категоричній формі відмовився. Вона взяла пляшку води та віддала йому, після цього він покинув територію будинку, пізніше він знову прийшов, але вже без пляшки та почав просити в ОСОБА_7 знову води. Вона в свою чергу просила ОСОБА_5 покинути територію будинку, при тому йому наголосила, що йому не можна наближатися до ОСОБА_7 , але йому було все одно. В цей момент ОСОБА_7 пішла в середину будинку, а ОСОБА_5 почав кричати та кликати її, так як хотів з нею поговорити. Вона вирішила його прогнати, але ОСОБА_5 не хотів покидати територію будинку, після чого вона вирішила зафіксувати це, дістала телефон, щоб його сфотографувати, але він почав у неї виривавати телефон з рук, однак в цей момент прибігла ОСОБА_7 , та почала її захищати. В свою чергу ОСОБА_5 почав кричати як на неї, так і на ОСОБА_7 , в результаті чого ОСОБА_7 викликала поліцію;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення № 12025035520000104 від 06.06.2025 року, правова кваліфікація ст.390-1 КК України;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.06.2025 року, в якому ОСОБА_7 зазначила, що 05.06.2025 року близько 21:00 год. її чоловік ОСОБА_5 , діючи умисно, наблизився до місця її проживання менше ніж на 100 метрів, чим порушив вимоги обмежувального припису;

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2025 року зафіксованого на оптичний диск. Під час слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_7 відтворила обставини порушення ОСОБА_5 обмежувального припису Іваничівського районного суду Волинської області 05.06.2025, а саме показала на яку відстань (49-50 м.) наблизився ОСОБА_5 до неї, чим порушив обмежувальний припис;

-Протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_10 від 10.06.2025 року, що фіксувався на цифровий носій в якому вона зазначила, що 05.06.2025 близько 20 год. 30 хв., вона перебувала за місцем проживання, а саме у будинку, її мама - ОСОБА_7 перебувала поблизу будинку. Перебуваючи в кімнаті вона почула, голос свого батька ОСОБА_5 . Подивившись у вікно, вона побачила що з сторони вул. Литовської до сторони їхнього будинку, де вони проживають іде ОСОБА_5 , а зі сторони магазину ішла її сестра ОСОБА_24 , яка поверталася з прогулянки. Побачивши ОСОБА_5 , який біг в сторону, де перебувала мати вона вийшла з будинку та одразу побігла до неї. ОСОБА_5 почав кричати на маму та словесно ображати, перебував в стані алкогольного сп'яніння. Вона з сестрою вирішила захистити матір від ОСОБА_5 , та почали відштовхувати його від матері, в результаті чого, останній впав на землю. ОСОБА_5 піднявшись захотів вдарити її, але ОСОБА_24 відштовхнула його, в результаті чого ОСОБА_5 кулаком замахнувся в сторону її обличчя, однак не вдарив. Матір - ОСОБА_7 скориставшись моментом одразу побігла до сусіда ОСОБА_25 , який прийшовши одразу почав захищати їх, також матір викликала поліцію;

-Протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 від 10.06.2025 року, який фіксувався на цифровий носій, в якому вона зазначила, що 05.06.2025 року близько 20 год. 30 хв. повертаючись з прогулянки, поблизу їхнього будинку, де вона проживає разом з мамою та сестрою, побачила ОСОБА_5 , який кинув велосипед біля вхідних воріт будинку і побіг до матері - ОСОБА_7 , яка перебувала позаду будинку. Побачивши його, вона одразу побігла слід за ним. Прибігши до будинку, вона побачила сестру ОСОБА_26 , яка намагалася ОСОБА_5 відштовхнути від матері. Вона одразу почала відштовхувати ОСОБА_5 теж, оскільки не хотіла щоб він побив маму. В результаті чого, останній впав на землю, однак піднявшись на ноги, захотів ударити ОСОБА_26 , він спрямовував удар рукою в її сторону, але вона вчасно відвернулася, та не отримала значних тілесних ушкоджень. В цей момент мама побігла до сусіда ОСОБА_25 , щоб він допоміг їм. ОСОБА_23 одразу прийшов та почав відштовхувати ОСОБА_5 , захищати їх, тоді мама викликала поліцію;

-Протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 від 04.03.2025 року, який фіксувався на цифровий носій, в якому вона зазначила, що її батько - ОСОБА_5 вчиняє сварки з мамою як тверезий, так і в стані алкогольного сп'яніння. Коли він приходить додому п'яний, то падає на підлогу і мама з ОСОБА_24 мають допомагати йому піднятися. Він сварився з мамою безпричинно, кричав на неї, ображав нецензурними словами. Свідком таких сварок була вона та ОСОБА_24 . Коли вона говорила татові, що він коли приходить додому п'яний і нічого нам не допомагає, що він нічого не робить, то батько належним чином на її зауваження не реагував. Її мама нервувала, плакала, їй не подобалося так жити. Вона не звертала уваги на крики батька і старалася на це ніяким чином не реагувати. Коли мама втомилася жити з ним, і робити все сама по господарству, при тому батько постійно кричав на маму і сварився з нею, то вона вирішила переїхати жити від нього. Це йому не сподобалося і він приходив до них додому за новою адресою проживання, що по АДРЕСА_2 , і сварився з мамою, погрожував їй, що спалить будинок, що вб'є її. Через декілька місяців, після їхнього переїзду, батько знову прийшов до них додому і розбив скляну шибку, а наступного дня розбив ще одну шибку. На даний час він не приходить до них, так як мама написала офіційну заяву в поліцію з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства. Фінансово батько мамі та їй не допомагає і не допомагав, останній раз коли батько дав їй грошові кошти, це було 07.02.2025 року. Батько не допомагав мамі по господарству. Коли ОСОБА_24 заступалася за маму, то він погрожував, що забере в неї мобільний телефон, який подарував на день народження. Коли вони переїхали жити в інший будинок, то батько забрав у неї ноутбук, так як йому немає на чому дивитися телевізор, хоча у нього є телевізор. Вона, ОСОБА_24 та мама не хочуть повертатися до батька, вона його боїться, бо якщо вона щось не так зробить, то він буде на неї кричати. Вони всі бояться батька і знають, що він не зміниться;

-Протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 від 04.03.2025 року який фіксувався на цифровий носій в якому вона зазначила, що коли їй було 2 роки, то вона з мамою стала проживати в будинку батьків ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , разом із останнім, так як її мама офіційно вийшла заміж за вітчима. Коли їй було 8 років, то вітчим почав вчиняти відносно її мами протиправні дії, а саме перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ображав маму нецензурними словами, кричав на неї. Вітчим також заходив у «запої», спочатку міг на декілька днів, чи тиждень, а згодом тривалість збільшувалася і це могло тривати до місяця часу. Перебуваючи в «запої» вітчим не кожного дня вчиняв відносно мами сварки, він не шукав причини, міг просто так безпричинно почати кричати. В більшості, причиною сварок були ревнощі вітчима до маминих колег по роботі, сусіда, друзів чоловічої статі, а також вітчим хотів, щоб мама лише йому приділяла увагу, щоб не мала подруг і нікуди з ними не ходила гуляти. Коли їй було 6 років, вона пішла в перший клас, то у мами з вітчимом народилась донька ОСОБА_26 , і з того часу відносини між батьками погіршилися, так як вітчим хотів сина, а народилась донька. Зазначила, що ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, коли їй виповнилося 10 років, також почав на неї кричати, безпричинно чіплятися, що вона йому їсти не принесла, чи пити. А вона не хотіла йому приносити їсти, чи пити, бо боялася, так як він будучи в стані алкогольного сп'яніння був дуже агресивний. Також вітчим ображав її нецензурними словами, виганяв з будинку проживання. Коли їй виповнилося 12 років, то під час сварок вітчима з мамою, вона неодноразово заступалася за маму, то вітчим ображав її також нецензурними словами, говорив, чому вона захищається за маму, адже він її прийняв і вона йому винна, бо якби він її не прийняв, то вона б голодувала і померла. Коли їй було 12 років, то вітчим продовжував вчиняти протиправні дії по відношенню до мами, перебуваючи кожного разу в стані алкогольного сп'яніння. Сварки супроводжувалися тим, що вітчим штовхав маму в плече, виганяв з будинку на вулицю, коли там ішов дощ. Пригадує, що літом 2022 року у вечірню пору доби, був випадок коли вітчим перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав кричати, щоб мама нарізала йому ковбаси, і налила горілки, однак вона не хотіла налити вітчиму горілки, тоді останній почав голосно кричати, кидати в маму різні речі, після чого, взяв в руки ніж і став бігти за мамою і хотів заподіяти їй тілесні ушкодження, але матір втекла через поле до сусідів через дорогу, - ОСОБА_27 . Свідком даних подій була вона та менша сестра ОСОБА_26 . В цей вечір мама не повернулася додому ночувати, а вона з сестрою залишилися в будинку з батьком. Вона дуже боялася в той вечір ночувати з вітчимом, а також думає, що ОСОБА_26 також боялася. В той вечір вона захищалася за маму і вітчим кричав і на неї, говорив, що вона винна в цьому, що не зупинила маму і вона втекла. Під час сварки, вітчим ображав її нецензурними словами. Вона дуже трималася, щоб не плакати, при тому почувала себе дуже винуватою, тому що сама не нарізала йому ковбасу і не налила горілки. Вона слухала вітчима і робила все, що він їй говорить, так як боялася, що він може вдарити. Були випадки, коли її менша сестра ОСОБА_26 , чула, як вітчим заставляв її наливати йому горілку. А також, вітчим просив ОСОБА_26 нарізати йому ковбасу і налити горілку, але ОСОБА_26 його не слухала і говорила, що не буде цього робити. Коли ОСОБА_26 не слухала ОСОБА_5 , він на неї не кричав, не сварив. ОСОБА_28 розповідала їй, що боїться ОСОБА_5 , плакала, говорила, що їй болить серце, часто болить голова, боїться заснути, пропав апетит, стала менше їсти. Вітчим мамі раніше рідко допомагав по господарству, а з часом взагалі перестав допомагати. Він лише весною міг виорати город, а далі мати все робила сама. Також вітчим не допомагав мамі з домашніми тваринами, всіх доглядала лише мати (корів, качок, курей, котів, собак). У них було два котика, з якими гралася вона, але вітчим не любив котів, копав їх, не давав їсти. Наголосила, що вітчим на її очах міг просто так копнути котів, бо вони йому заважали, інколи копав зі злістю. З кожним роком вітчим все більше і більше сварився з матір'ю, а також більше почав вживати алкогольні напої. З початком повномаштабної війни в Україні, вітчим став ще більше вживати алкогольні напої і відповідно частіше вчиняти відносно матері домашнє насильство, яке виражалося у безпричинних сварках, під час яких він кричав на маму, ображав її нецензурними словами, говорив, що його заберуть служити, а він боїться, тобто всю свою злість вітчим «зганяв» на мамі. Коли весною 2023 року вітчиму принесли повістку, то він поїхав в сел. Іваничі, щоб пройти медичну комісію, а згодом поїхав в Луцьк в психіатричну лікарню, щоб не іти служити. Вона в той час поїхала до старшої сестри, однак коли вітчим дізнався, що її немає вдома, він став до неї телефонувати і говорити, що він її заріже, бо вона без його дозволу поїхала, хоча про намір поїхати до сестри йому повідомляла мама і вона. В сестри вона була протягом червня місяця і до початку липня 2023 року. Протягом вказаного часу вітчим спочатку кожного дня до неї телефонував, але вона не піднімала трубку, так як знала, що він телефонує в стані алкогольного сп'яніння і буде її ображати нецензурними словами, словесно погрожувати розправою, все це для того, щоб вона повернулася додому. Повернувшись додому, вона побачила, що ОСОБА_5 продовжує вживати спиртні напої, а її мати була дуже стомлена, виснажена і худа, тобто за період її відсутності мама дуже схудла. ОСОБА_5 офіційно був працевлаштований, але із-за «запоїв» міг не виходити на роботу Ствердила, що вітчим мамі грошей на продукти, чи інші побутові потреби не давав, інколи сам купував продукти харчування, при тому говорив, що мама повинна повернути йому дані кошти за продукти, хоча продукти, які купувала мама і їжу яку вона готувала, вітчим завжди їв і мама йому не говорила, щоб він повернув їй за це кошти. Мати боялася його і боялася йому щось заперечувати, так як він неодноразово погрожував їй що знищить її, вб'є, в тюрму посадить, за це що не виконує своїх материнських обов'язків. У 2024 році ОСОБА_5 продовжував вчиняти протиправні дії по відношенню до її мами, до неї, однак на ОСОБА_26 не кричав. Сестра часто була свідком сварок вітчима з мамою та з нею і коли ОСОБА_26 починала плакати, вітчим наказним тоном говорив їй, щоб вона не плакала. ОСОБА_26 неодноразово заступалася за неї та за маму і ОСОБА_5 не сварив її за це, а коли вона заступалася за маму, то він сварив. Сварки вітчима з мамою та зі нею були тривалими, інколи годину, інколи дві години. Протягом вказаного часу вітчим кричав, сварився, ображав маму, принижував, коли вона заступалася, то кричав на неї, принижував її. В листопаді 2024 року, після свого дня народження, вітчим почав оговорювати маму, а саме говорив односельчанам, що мама його зрадила з колегою по роботі, що вона п'є, б'є дітей, що в свекрухи вкрала грошові кошти. Мама вже не витримала і сказала вітчиму, що переїде від нього, але він цьому не вірив. Далі, мама знайшла будинок неподалік будинку вітчима і поки ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння, перенесла речі в будинок АДРЕСА_2 , де вони і на даний час проживають. 05.12.2024 року, вони з мамою переїхали у вказаний будинок, наступного дня, тобто 06.12.2024 близько 19:20 год., вітчим приїхав в стані алкогольного сп'яніння до них додому і почав кидати каміння по вікнах, погрожувати, що спалить будинок, виривав ворота, словесно погрожував фізичною розправою. Вона та мама вийшли на вулицю до вітчима і останній почав кидати каміння в маму, словесно погрожував, що вб'є її, якщо вона до нього не повернеться. Тоді мама викликала працівників поліції, так як дуже злякалася і навіть пила заспокійливі ліки. Далі, 08.12.2024 близько обідньої пори, вітчим знову прийшов до них додому і намагався зайти на подвір'я, але так як ворота були зачинені, то він навмисно пошкодив їх. Мама за власні кошти була вимушена ремонтувати ворота. В цей день вітчим знову почав кричати до мами і вона вийшла з будинку проживання, але за ворота не виходила. Вона та ОСОБА_26 на вулицю не виходили, але все чули та бачили через вікно. Мама почала плакати, злякалася, дуже тряслася, також говорила їм, що так не повинен поводитися чоловік і така поведінка не є припустимою в сімейних відносинах. Пригадує, що перед новим 2025 роком вітчим знову прийшов до них додому у вечірню пору доби і полем зайшов до них на подвір'я, так як ворота були зачинені і постукав у вікно. Коли мама вийшла на вулицю, то вітчим став на коліна і просив повернутися до нього, говорив, що не може без неї, що не буде більше пити, в цей день вітчим був тверезим, однак мама категорично відмовилася повертатися. Далі, протягом місяця вітчим не пив, телефонував до ОСОБА_26 і давав їй грошові кошти на солодощі. Після її дня народження, тобто після 07.02.2025 року, вітчим знову почав зловживати спиртними напоями і 11.02.2025 року близько 17-18 год. знову прийшов до них і розбив одну скляну шибку в будинку їхнього проживання. Вона перша вийшла на вулицю і сказала, що викликала працівників поліції, тоді вітчим замахнувся на неї і побачивши це, мама вийшла на вулицю. Далі, вітчим почав кричати на маму, ображати її нецензурними словами, погрожувати, що забере у неї дітей і всі вікна поб'є, після чого пішов. Тоді, мама написала офіційну заяву в поліцію з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства і далі вітчим до них більше не приходив. Мама розповідала їй, що не думала, що з нею може таке статися, а саме, що чоловік буде її виганяти з будинку проживання, ображати дітей, сваритися з нею, бити її. Після переїзду, їм стало краще жити, ОСОБА_26 почала краще спати, краще навчатися, також їй стало спокійніше більш-менш, але страшно, що вітчим знову може прийти до них. Мамі стало краще, бо вітчим її не ображає, не б'є, ніхто не виганяє з будинку проживання. Вона не підтримую вітчима, так як він ображав маму, її, вчиняв протиправні дії у присутності сестри ОСОБА_26 . На даний час мама ще переживає за те, що вітчим протягом сімейного життя вчиняв по відношенню до неї домашнє насильство, а також що свідками даних подій була вона та ОСОБА_26 . Ніхто з них трьох не бажає повернутися жити з вітчимом, так як побачили, що він вчиняв систематично домашнє насильство.

Частиною 11 статті 615 КПК України передбачено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

З метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, недопущення їх травматизації при повторному допиті, суд дослідивши відеозаписи допиту малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , відповідно до ч.11 ст.615 КПК України використовує як доказ показання, отримані під час допиту як потерпілих та свідків у кримінальному провадженні цих осіб, що здійснюється в умовах воєнного стану, оскільки відповідно до вимог закону хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Крім цього, відповідно до довідки Литовезької сільської ради від 12.03.2025 року за № 111 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім'ї слідуючий: чоловік ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_10 , свекруха ОСОБА_29 , дівер ОСОБА_30 . Характеристикою від 12.03.2025 року наданою Литовезькою сільською радою щодо ОСОБА_7 підтверджено, що остання належним чином виконує батьківські обов'язки щодо свої дочок. За характером спокійна, врівноважена, добра, працює на роботі чим забезпечує себе та дочок. Від мешканців с. Литовеж неодноразово надходила інформація, що вона страждає від домашнього насильства, яке вчиняє її чоловік. Характеристикою від 12.03.2025 року наданою Литовезькою сільською радою щодо ОСОБА_5 підтверджено, що останній зарекомендував себе виключно із негативної сторони, постійно зловживає алкогольними напоями, веде антигромадський спосіб життя, є агресивним. За зареєстрованою адресою АДРЕСА_1 , проживає самостійно. У вихованні та матеріальному забезпеченні дочок участі не приймає. Від мешканців с. Литовеж неодноразово надходила інформація, що останній вчиняє домашнє насильство щодо своєї дружини. Характеристикою поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_17 щодо ОСОБА_7 підтверджено, що остання належним чином виконує батьківські обов'язки, працює чим самостійно забезпечує своїх двох неповнолітніх дітей, за характером є спокійна, врівноважена, добра. ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності не притягалася на обліку у ВПД №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області не перебуває. Також поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадянами відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_17 надано характеристики щодо неповнолітньої ОСОБА_9 та малолітньої ОСОБА_10 . Відповідно до характеристики поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_17 щодо ОСОБА_5 , останній зарекомендував себе виключно з негативної сторони, постійно зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, має двох неповнолітніх доньок, участі в їх матеріальному забезпеченні та вихованні не приймає. На ОСОБА_5 неодноразово надходили скарги від мешканців с. Литовеж щодо вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_7 . Останній притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП (11.02.2025, 12.12.2024, 22.11.2024, 12.06.2024), за ч. 1 ст. 130 КУпАП (08.03.2025, 22.02.2025 та 09.12.2023), за ч.1 ст. 126 КУпАП (29.06.2024, 08.03.2025), за ч.2 ст. 126 КУпАП (22.02.2025), за ч.1 ст. 122 КУпАП (09.12.2023), за ч.5 ст. 126 КУпАП (08.03.2025) та за ч.1 ст.178 КУпАП (11.02.2025). На обліку у ВПД №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області перебуває у статусі «Сімейний кривдник»;

Сукупність досліджених доказів, зазначених вище, представлених стороною обвинувачення, узгоджуються між собою, такі судом приймаються в якості належних, допустимих, достовірних, будучи достатніми у своєму взаємозв'язку, що беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_5 і вважає такі показання неспроможними, даними з метою зменшення обсягу відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а також показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Верховний Суд звернув увагу, що домашнє насильство є системою взаємопов'язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій (не менше трьох) і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Доведення факту систематичності актів домашнього насильства може здійснюватися різними засобами. В тому числі до комплексу таких систематичних дій можуть входити й один чи кілька епізодів такого насильства, за які особа була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП (постанова від 04.04.2024 у справі №755/4894/22, провадження №51-6608км23).

Верховний Суд зазначив, що систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв'язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих. Той факт, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст.126-1 КК України.

Натомість систематичність як ознака кримінально - караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя) (постанова від 14.06.2022у справі № 585/3184/20 провадження №51-5266км21).

Верховний Суд також вказав, що домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов'язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім'ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки (постанова від 28.02.2023 у справі№725/4683/20провадження №51-6067км21).

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, у межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах висунутих обвинувачень відповідно до обвинувальних актів, суд вважає із достовірністю встановленою та доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у невиконані обмежувальних приписів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 КК України; у завданні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 , тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та в умисному систематичному вчиненні психологічного, економічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні злочину передбаченого ст. 126-1 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При призначенні покарання, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ст.ст.125 ч.1, 390-1 КК України, згідно обвинувального акту №12025035520000076 від 28.04.2025 року та за ст.390-1 КК України згідно обвинувального акту від 06.06.2025 №12025035520000104 відповідно до ст. 66 КК України, вказано щире каяття.

При цьому, суд звертає увагу, що пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.

Факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №520/16394/16-к.

Не дивлячись на те, що в ході розгляду кримінального провадження обвинувачений у цій частині визнавав вину у вчиненому, однак жодного разу не заявив, що шкодує, що сталася така подія, вину у вчиненому фактично перекладав на потерпілу, заподіяну моральну шкоду потерпілій не відшкодував, не висловлював щирий жаль за вчинене, а тому, з огляду на поведінку обвинуваченого, суд не визнає щире каяття обставиною, що пом'якшує покарання.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за ст.126-1 та 390-1 КК України, згідно обвинувального акту №12025030520000108 від 11.02.2025 року, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за ч.1 ст.125 та 390-1 КК України, згідно обвинувального акту №12025035520000076 від 28.04.2025 року, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за 390-1 КК України, згідно обвинувального акту №12025035520000104 від 06.06.2025 року, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою повторно та вчинення у присутності дитини.

Обвинувачений ОСОБА_5 не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що кримінальні правопорушення за ст. 126-1, ст.390-1 та ч.1 ст.125 КК України, згідно ст. 12 КК України, відносяться до кримінального проступку та нетяжкого злочину; також враховує особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання, після надходження первинного обвинувального акту до суду свою неправомірну поведінку щодо потерпілої не припинив, після чого ще два обвинувальних акти щодо нього було направлено для розгляду. ОСОБА_5 засуджений вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 10.09.2025 за ч.1 ст.382 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, перебуває в процесі розлучення, на даний час не працює, негативно характеризується за місцем проживання. Судом встановлено, що обвинувачений за медичною допомогою до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра не звертався, а також суд враховує наявність обтяжуючих покарання обставин.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому не можливе без його ізоляції від суспільства, про що також прохала потерпіла у судових дебатах.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому, відповідатиме особі обвинуваченого та буде необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Також частиною 4 ст.70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 10.09.2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання згідно вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 14.07.2025 року, більш суворим за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень частково відбуте покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 14.07.2025 року у виді пробаційного нагляду з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду. Тому покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд призначає також з урахуванням положень ч.1 ст.70 та ч.4 ст.70 КК України.

Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. У позові потерпіла зазначила, що у зв'язку з систематичним вчиненням ОСОБА_5 домашнього насильства фізичного, психологічного та економічного характеру, починаючи з 2023 року, у неї порушений нормальний сон, вона стала роздратованою, не може відновити втрачені сили та повноцінно відпочити адже весь час відчуває страх, що з нею знову може відбутися неочікувана та непередбачувана ситуація, яка призведе до негативних наслідків. Позивачку супроводжують щоденні думки та спогади про ситуацію, яка з нею трапилася, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні: знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 77 від 17.03.2025 у потерпілої виявляється стійка зміна в її емоційному стані i індивідуально-психологічних проявах (погіршення психофізичного самопочуття, тривожність, субдепресивність, інші функціональні відхилення), що як наслідок перешкоджає активному соціальному функціонуванню її як особистості.

У зв'язку з наведеним позивач, керуючись засадами ст. 41 Конвенції про захист прав i основних свобод людини, засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи глибину та ступінь моральних i фізичних страждань, душевних страждань, пов'язаних з протиправними діями ОСОБА_5 , потреби її лікуванні, просить суд стягнути з ОСОБА_5 моральну компенсацію в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

В судовому засіданні ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 підтримали цивільний позов повністю, просили його задовольнити.

В судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_5 заперечив, щодо цивільного позову повністю.

Суд, заслухавши покази учасників кримінального провадження, дослідивши письмові докази дійшов висновку, що позов цивільного позивача ОСОБА_7 у кримінальному провадженні підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає доведеним, що потерпілій ОСОБА_7 спричинено моральну (немайнову) шкоду, у зв'язку із вчиненими кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст.125, ст.126-1 та ст.390-1 КК України, її чоловіком ОСОБА_7

Моральна шкода полягає у її душевних стражданнях, психологічному дискомфорті з приводу систематичних дій - домашнього насильства з боку чоловіка у зв"язку з чим їй доводилося докладати зусилля не боятися за своє життя та здоров'я, остання відчувала загрозу для себе, оскільки навіть всупереч обмежувальному припису суду, кривдник вчиняв наведені вище дії.

Суд погоджується із доводами потерпілої, що в неї зафіксовані стійкі зміни у її емоційному стані і індивідуально-психологічних проявах (погіршення психофізичного самопочуття, тривожність, субдепресивність) та все це є у причинно-наслідковому зв'язку із діями ОСОБА_5 , що перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості.

Разом із тим, суд приходить до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у таких розмірах потерпілою обґрунтована не повною мірою.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 639/1910/19 (провадження № 51-4115км19) суд, приймаючи у межах кримінального провадження рішення в частині, що стосується задоволення цивільного позову, має ретельно перевірити всі вимоги позивача, врахувати майновий стан винного, його стан здоров'я та вжити інших заходів для справедливого вирішення цього питання.

Виходячи з наведених доводів, принципу розумності та справедливості, з врахуванням ступеня вини обвинуваченого, оцінену позивачем моральну (немайнову) шкоду в грошовій сумі, суд зменшує її стягнення із 100 000 (сто тисяч) гривень, до грошової суми у 40 000,00 ( сорок тисяч) гривень.

Суд також звертає увагу на той факт, що сторона захисту ніяким чином не обґрунтовувала безпідставність позову в частині відсутності моральної шкоди, особливо зважаючи на доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст.390-1 та ст.126-1 КК України, котрі безсумнівно потягли за собою певні душевні страждання потерпілої.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з метою запобігання ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на переконання суду ОСОБА_5 необхідно залишити без змін , до набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 368, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.126-1, ч.1 ст.125, 390-1 КК України, та призначити йому покарання:

-за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин;

-за ст.390 -1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, згідно з вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 10.09.2025 року, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень частково відбуте покарання за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 10.09.2025 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 20.08.2025 по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 40 000,00 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті вимог про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- один CD-R диск з копією відеозапису, наданиий ВПД №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- роздруківки на 6 (шести) аркушах паперу формату А4, які 29.03.2025 року добровільно надала потерпіла ОСОБА_7 із зображенням ОСОБА_5 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно з п.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії запровадженого в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, після складання та підписання повного тексту цього вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини, водночас повний текст цього вироку вручений учасникам судового провадження в день його проголошення, 18.11.2025 року.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

131950839

Наступний документ

131950841

Інформація про рішення:

№ рішення:	131950840
№ справи:	156/362/25
Дата рішення:	18.11.2025
Дата публікації:	24.11.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Іваничівський районний суд Волинської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (19.12.2025)
Дата надходження:	01.04.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

10.04.2025 10:30	Іваничівський районний суд Волинської області
28.04.2025 13:00	Іваничівський районний суд Волинської області
13.05.2025 09:30	Іваничівський районний суд Волинської області
03.06.2025 15:30	Іваничівський районний суд Волинської області
20.06.2025 10:30	Іваничівський районний суд Волинської області
02.07.2025 14:00	Іваничівський районний суд Волинської області
14.07.2025 16:00	Іваничівський районний суд Волинської області
20.08.2025 14:00	Іваничівський районний суд Волинської області
08.09.2025 15:00	Іваничівський районний суд Волинської області
25.09.2025 10:00	Іваничівський районний суд Волинської області
06.10.2025 14:00	Іваничівський районний суд Волинської області
15.10.2025 13:00	Іваничівський районний суд Волинської області
28.10.2025 14:00	Іваничівський районний суд Волинської області
13.11.2025 13:00	Іваничівський районний суд Волинської області
18.11.2025 09:45	Іваничівський районний суд Волинської області