Справа № 156/860/24
Провадження № 1-кп/156/18/25
12 листопада 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 42024032060000009 від 16 квітня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_3 ,
В провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
12.11.2025 року на адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, а саме грошових коштів. Клопотання обгрунтовується тим, що 23.04.2024 слідчим, на підставі ухвали слідчого судді, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ) під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 3000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів. 01.05.2024 року слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області ОСОБА_10 наклав на вищезазначені грошові кошти арешт. Однак, вилучені грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів, належать дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де і були вилученні дані грошові кошти. Дана громадянка являється дружиною ОСОБА_5 , що свідчить свідоцтво про одруження № НОМЕР_1 , останні проживають разом. Крім того, для об'єктивності вище наведеного, ОСОБА_11 надала документи, які свідчать, що дані грошові кошти вона заробила підприємницькою діяльністю. Підтвердженням є виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Також підтвердженням того, що дані грошові кошти були зароблені ОСОБА_11 є податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи підприємця. Для збереження грошових коштів, які громадянка ОСОБА_11 відкладала для навчання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і недопущення їх обезцінення обміняла на долари, та зберігала по своєму місцю проживання: АДРЕСА_1 . На момент накладення арешту, вищенаведені, зароблені грошові кошти, які належали та зберігались громадянкою ОСОБА_11 , ніякого відношення до справи по якій обвинувачується її чоловік ОСОБА_5 , не мали.
У зв'язку з вищенаведеним, захисник ОСОБА_3 просить суд скасувати арешт накладений на грошові кошти в розмірі 3000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання. Додатково зазначив, що під час обшуку помешкання ОСОБА_5 , його дружина чітко зазначала, що знайдені грошові кошти, це її кошти, які були зароблені нею внаслідок підприємницької діяльності. Всі підтверджуючі документи долучені до поданого клопотання. Крім того наголосив, що в матеріалах справи відсутні будь-які свідчення про «помічення» грошових коштів, а отже ці грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження в якому обвинувачується ОСОБА_5 . Вважає, що на даний час у застосуванні арешту майна відпала потреба.
Обвинувачений ОСОБА_5 наголосив, що кошти на які накладено арешт це кошти його дружини, він про це повідомляв під час обшуку, однак його ніхто не слухав.
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечила щодо клопотання та просила суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на обґрунтованість накладення арешту на майно та безпідставність заявленого клопотання. Додатково зазначила, що станом на час розгляду кримінального провадження, не має підстав для знання арешту з грошових коштів.
Суд дослідивши клопотання, додані до нього докази, з'ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частина 2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України - арешт майна може бути скасовано ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 42024032060000009 від 16.04.2024 року, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Санкція ч.3 ст.332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Ухвалою слідчого судді Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 01.05.2024 року з метою збереження речових доказів було накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку в ОСОБА_5 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , в тому числі і на грошові кошти в сумі 3000 доларів США.
Ухвала про арешт майна в апеляційному порядку не оскаржувалася.
Постановою від 23.04.2024 визнано речовими доказами в тому числі грошові кошти в розмірі 3000 дол. США, які передані на відповідальне зберігання у філію "Волинське головне регіональне управління "АТ КБ "Приватбанк".
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя накладаючи арешт виходив з того, що враховуючи те, що вилучені речі, зокрема: грошові кошти в сумі 3000 доларів США, мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому виникла необхідність у накладенні на них арешту з метою їх збереження.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та саме з корисливих мотивів, неправомірна вигода згідно обвинувального акту надавалася у різних сумах у долларах США.
Суд звертає увагу, що хоча дружина обвинуваченого, ОСОБА_11 займається підприємницькою діяльністю та стверджує, що вилучені кошти належать їй, однак жодних доказів на підтвердження того, що за отриманий дохід від підприємницької діяльності у гривнях вона придбавала іноземну валюту саме у такому розмірі суду не надано. Докази у поданому клопотанні лише підтверджують підприємницьку діяльність ОСОБА_11 та обіг грошових коштів у гривнях за квітень 2024 року.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ця норма кореспондується з п.12 ч.1 ст.368 КПК України, за якою ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Додаткове покарання у виді конфіскації майна є обов'язковим. Тому, у випадку, якщо буде доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, перед судом може постати питання про конфіскацію майна та вирішення питання щодо спеціальної конфіскації.
Виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що захисником не доведено, що на даній стадії кримінального провадження в застосуванні арешту майна відпала потреба, як він зазначає, а враховуючи стадію розгляду справи, коли ще усі письмові докази не досліджено судом, вказане клопотання захисника про зняття арешту з грошових коштів, які є речовим доказом є передчасним, суперечитиме меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі меті накладення арешту, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 170-174, 318, 372 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту майна, а саме грошових коштів - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
У зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженні, повний текст ухвали суду виготовлено 18.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1