154/3464/25
2/154/1409/25
18 листопада 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
при секретарі судових засідань Багдасарової Л.А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду міста Володимир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
22 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до свого сина ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в якому просив суд припинити стягнення аліментів на утримання, які були визначені рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 19 березня 2025 року.
Обґрунтування позовних вимог.
Вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 19 березня 2025 року у справі № 154/2353/24 з позивача стягуються аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року і до закінчення навчання, до 30 червня 2027 року, однак не більше, ніж до досягнення ним 23 років.
Позивач вказує, що його син є повнолітнім, навчається у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де одночасно проходить військову службу та отримує грошове забезпечення. Згідно з довідкою про доходи за останні десять місяців відповідач отримав грошове забезпечення у сумі 79 213, 56 грн, що є значним та повністю забезпечує його матеріальні потреби. Крім того відповідач перебуває на повному державному забезпеченні, проживає у казармі, забезпечується харчуванням за рахунок держави та повним комплектом військового обмундирування, що унеможливлює необхідність витрачання власних коштів на базові потреби. Таким чином відповідач має можливість самостійно покривати власні матеріальні потреби і не потребує додаткової допомоги з боку батьків. Натомість позивач має обмежені матеріальні можливості, оскільки отримує невеликий дохід, на його утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх дітей, а крім того за станом здоров?я потребує постійного лікування і несе витрати, пов?язані з хворобами. З огляду на це подальше стягнення аліментів є несправедливим і невиправданим.
Позиція відповідача за відзивом на позовну заяву.
08 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жука Ю.Б. до суду надано відзив за змістом якого заявлений позов він заперечив.
Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного. Відповідач зазначає, що згідно зі статтею 199 Сімейного кодексу України (СК України), батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина до досягнення ними двадцяти трьох років, якщо вони продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть її надавати. Оскільки ОСОБА_2 продовжує навчання, підстави для припинення обов'язку утримання продовжуються. Відповідач посилається на статтю 188 СК України, яка передбачає звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину лише у випадку, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і повністю забезпечує її потреби. Відповідач зазначає, що середньомісячний дохід сина ОСОБА_2 за 2024 рік становив 7 091,79 грн. (загальний дохід 85101,48 грн.), при цьому лише у вересні 2024 року була виплачена велика премія. Середньомісячний дохід батька (позивача) за квітень-червень 2024 року становив 6787,87 грн. Відтак, дохід сина лише на 303,92 грн. менший за дохід батька, тобто не набагато перевищує його, і, на думку відповідача, не забезпечує повністю потреб сина.
Відповідач також зазначає, що позивач не надав суду довідки про свій поточний дохід, хоча попереднім рішенням суду встановлено, що він є працездатним, працює, має статус учасника бойових дій, низку захворювань, проживає в сільській місцевості та веде господарство. Відповідач стверджує, що в період з моменту набрання законної сили попереднім рішенням суду (30 травня 2025 року) і до дати надходження позову до суду (22 серпня 2025 року), а також по даний час, відсутні обставини, які змінилися і могли б бути підставою для зміни розміру, строків або припинення стягнення аліментів, як це передбачено частиною 4 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України та Постановою Пленуму Верховного Суду.
Таким чином, відповідач наполягає, що з огляду на недосягнення ОСОБА_2 23 років, продовження ним навчання, наявність потреби у матеріальній допомозі та наявність у батька можливості надавати допомогу (він є працездатним, працює, отримує постійний дохід), обов'язок батька утримувати сина продовжує існувати, а відсутність значної зміни матеріального стану сторін свідчить про безпідставність позовних вимог.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю та вирішити питання щодо розподілу судових витрат, які орієнтовно становлять 7 000 грн. на правову допомогу (докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду).
Процесуальні дії і рішення суду.
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд її постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче судове засідання.
01 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення до справи додаткових доказів.
23 жовтня 2025 року до суду надійшло ще одне клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення до справи додаткових доказів.
Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 18 листопада 2025 року.
У судове засідання сторони не з?явились, від сторони позивача раніше надійшла заява про розгляд справи без їх участі, відповідач про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення не подавав, відтак з підстав, передбачених ч.1 ст.223 ЦПК України суд провів розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини справи встановлені за поданими доказами.
На підставі рішення Володимир-Волинського міського суду від 19 березня 2025 року у справі № 154/2353/24 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року і до закінчення навчання, до 30 червня 2027 року, однак не більше, ніж до досягнення ним 23 років.
Згідно копій сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та свідоцтва про одруження позивач ОСОБА_1 одружений із ОСОБА_3 .
Копіями свідоцтв про народження позивач ОСОБА_1 стверджує про те, що утримує двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Долученою позивачем до справи копією договору про навчанння у Луцькій філії Вищого приватного навчального закладу Львівського медичного фахового коледжу «Монада» стверджується, що дружина позивача ОСОБА_6 є студенткою цього навчального закладу, за навчання зобов?язана сплатити протягом 2025 року 64 512 грн.
Згідно наданої позивачем виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 5413 КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об?єднання Ковельської міської ради Волинської області», він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Ковельської ЦРЛ з 16 по 23 квітня 2024 року з діагнозом гостра вертебробазилярна судинна недостатність, легкі статико-координаторні розлади, після лікування рекомендовано спостереження у лікаря, продовжити прийом медикаметів.
Доданою позивачем довідкою медичного центру «Здорова сім?я» від 02 лютого 2019 року констатовано виявлення екструзії міжхребцевого диску та протрузії міжхребцевих дисків.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 29 серпня 2025 року позивачу ОСОБА_1 діагностовано гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, хронічну вертебробазилярну судинну недостатність на фоні остеохондрозу, рекомендовано постійне лікування.
Наданими позивачем ОСОБА_1 розрахунковими листками ПрАТ «Волиньобленерго» стверджується, що за місцем роботи йому виплачено заробітної плати: за березень 2025 року - 15 226, 99 грн., за квітень 2025 року 14 709, 04 грн., за травень 2025 року - 14 996, 03 грн., за червень 2025 року 14 629, 43 грн., за липень 2025 року - 15 424, 08 грн., за серпень 2025 року - 15 462, 07 грн.
Долученим чеком на придбання медикаментів позивач стверджує про наявність у нього таких витрат у вересні 2025 року на суму 1020 грн.
Згідно довідки № 824 від 24 червня 2024 року відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі (навчанні) - є курсантом 1-го курсу факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та забезпечуєтся за рахунок держави харчуванням, військовою формою одягу, проживанням в казармі, грошовим забезпеченням у визначених керівними документами розмірах. Термін навчання 4 роки, попередньо до червня 2027 року.
Згідно наданої Національною академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного інформації № 738/15239 від 16.10.2025 року про доходи відповідача ОСОБА_2 за 2024-2025 роки, останній отримав: у січні 2025 року - 3022, 08 грн., у лютому 2025 року - 2925, 45 грн., у березні 2025 року - 2925, 45 грн, у квітні 2025 року - 2925, 45 грн. у травні 2025 року - 16813, 95 грн, у червні 2025 року 9869, 70 грн, у липні 2025 року 9869, 70 грн., у серпні 2025 року 10000, 93 грн, у вересні 2025 року - 10000, 93 грн.
Відповідачем до справи доказів не подавалось.
Застосовані судом норми права та висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно із ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Як роз'яснено в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Частина перша ст. 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога викладена у ст. 273 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Суд виходить з того, що Сімейний кодекс України передбачає можливість зміни розміру або звільнення від сплати аліментів у разі зміни обставин. Зокрема, стаття 192 СК України дозволяє змінити раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених підстав, як-от зміна матеріального чи сімейного стану або стану здоров'я сторін. Стаття 273 СК України додатково підкреслює, що суд може за позовом будь-кого зі сторін змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника або одержувача. Таким чином, зміна обставин, яка істотно впливає на можливість чи потребу в утриманні, може бути законною підставою для задоволення позову у такій категорії справ.
Суд встановив, що відповідно до рішення суду від 19 березня 2025 року, з позивача стягуються аліменти на сина ОСОБА_2 на підставі статті 199 СК України. Правова позиція Верховного Суду чітко визначає, що обов'язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини виникає за обов'язкової сукупності юридичних фактів, одним із яких є потреба дитини у матеріальній допомозі.
Натомість, у даній справі встановлено обставини, які істотно змінилися після ухвалення попереднього рішення, що є підставою для звернення з новим позовом. Суд керується ч. 4 ст. 273 ЦПК України та ст. 273 СК України, які передбачають можливість звільнення від сплати аліментів, зокрема у разі зміни матеріального або сімейного стану сторін та в інших випадках. Суд тлумачить можливість звільнення від сплати як підставу для припинення їх стягнення у цій справі.
Зокрема, відповідач ОСОБА_2 навчається у Національній академії сухопутних військ, де одночасно проходить військову службу та перебуває на повному державному забезпеченні. Довідкою Академії підтверджено, що відповідач забезпечується харчуванням, військовою формою одягу та проживанням у казармі за рахунок держави. Повне державне забезпечення означає, що базові матеріальні потреби відповідача повністю забезпечуються державою.
Крім того, відповідач отримує гідне грошове забезпечення як військовослужбовець-курсант. Його дохід за 9 місяців 2025 року склав близько 68 тис. грн. Довідкою про доходи підтверджено, що з травня 2025 року розмір грошового забезпечення відповідача суттєво збільшився, що додатково свідчить про зміну обставин, які стали підставою для ухвалення попереднього рішення.
Суд звертає увагу на порівняння доходів сторін. Середньомісячний дохід позивача за березень-серпень 2025 року коливався в межах 14 600 - 15 500 грн., тоді як грошове забезпечення відповідача у травні-вересні 2025 року становило від 9 869,70 грн. до 16 813,95 грн., що свідчить про співмірність доходу. При цьому позивач несе витрати на утримання двох неповнолітніх дітей, лікування та на платне навчання дружини.
Доводи відповідача щодо застосування статті 188 СК України є безпідставними та нерелевантними. У даній справі не розглядається питання припинення обов'язку батька утримувати дитину взагалі (ст. 188 СК України), а лише припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв?язку з навчанням (ст. 199 СК України), яке настає через втрату потреби у наданні матеріальної допомоги. З огляду на повне державне забезпечення та власний грошовий дохід, який є достатнім, умова про потребу в матеріальній допомозі з боку батька перестає існувати.
Суд також враховує сімейний та матеріальний стан позивача згідно зі ст. 182 та ст. 192 СК України. Встановлено, що позивач утримує двох неповнолітніх дітей та має значні витрати, пов'язані зі станом здоров'я. Подальше стягнення аліментів, коли син забезпечений державою, призводить до суттєвого погіршення матеріального становища позивача та порушує баланс інтересів його родини.
Таким чином, суд доходить висновку, що внаслідок перебування відповідача на військовій службі, надання йому повного державного забезпечення та істотного збільшення грошового забезпечення у травні 2025 року, обставини, на підставі яких були стягнуті аліменти у березні 2025 року, змінилися, а потреба у матеріальній допомозі з боку батька припинилася.
Отже, ключовий юридичний факт - потреба у матеріальній допомозі, необхідна для продовження аліментного обов'язку згідно зі ст. 199 СК України, - припинив своє існування, а тому позовні вимоги про припинення стягнення аліментів є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню із відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, що стягуються в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року і до закінчення навчання, до 30 червня 2027 року, однак не більше, ніж до досягнення ним 23 років, на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду від 19 березня 2025 року.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за рішенням Володимир-Волинського міського суду від 19 березня 2025 року у справі № 154/2353/24.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя Ігор Вітер