про відмову у встановленні способу і порядку виконання судового рішення
21 листопада 2025 року Справа № 480/1266/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій щодо обчислення та виплати з 01.01.2020 по 31.10.2022 ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язано Науково-дослідний центр ракетних військ і артилерій (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 165, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 26605427) здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2020 по 31.10.2022 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
На виконання вказаного рішення, Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Через систему "Електронний суд" 31.10.2025 від позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерії на користь позивача недоотриманого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.10.2022 в сумі 397 044,42 грн.
Необхідність звернення до суду із вказаною заявою заявник обґрунтовує тим, що позивачу, на виконання рішення суду складено заявку та розрахунок коштів, які направлено до розпорядника коштів другого ступеня. Після отримання Науково-дослідним центром ракетних військ і артилерії заявленої суми грошових коштів, вона буде перерахована на банківський рахунок. Отже станом на 31.10.2025 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №480/1266/24 виконане НДЦ РВіА частково, а саме в частині зобов'язання проведення перерахунку, в іншій частині зобов'язання, а саме виплати, рішення суду не виконане.
Ухвалою суду від 03.11.2025 вищевказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2025.
Ухвалою суду від 10.11.2025 задоволено клопотання представника Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій про відкладення розгляду заяви. Відкладено розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 480/1266/24 на "21" листопада 2025 р. о 10:00 год.
17.11.2025 від представника Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв'язку з перебуванням представників у відрядженні.
20.11.2025 від представника Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій надійшло заперечення на клопотання про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 480/1266/24, яке обґрунтоване тим, що зміна способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення недоотриманого грошового забезпечення в сумі 397044,42 грн змінить рішення по суті з виходом за межі позовних вимог, оскільки питання визначення конкретної суми грошового забезпечення не було предметом дослідження при розгляді справи.
21.11.2025 учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду заяви.
Заявник у своїй заяві просив розглядати заяву без його участі.
Ухвалою суду від 21.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Науково-дослідного центру ракетних військ і артилерій про відкладення розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 по справі № 480/1266/24 є обов'язковим до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, 10.06.2025 судом видано виконавчий лист.
Позивач у позовній заяві зазначає, що 08.08.2025 відкрито виконавче провадження №78812636 з примусового виконання виконавчого листа по справі №480/1266/24.
Тобто, на час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним.
На виконання рішення суду відповідачем було здійснено Розрахунок від 26.06.2025 №61 недоотриманого грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.10.2022 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №480/1266/24, про що повідомлено позивача листом НДЦ РВіА від 14.07.2025 №205. Згідно вказаного розрахунку, сума недоотриманого грошового забезпечення складає 397044 грн. 42 коп.
На запит позивача від 22.09.2025 НДЦ РВіА відповів листом від 29.09.2025 №266, що відповідно до встановленого алгоритму складено заявку та розрахунок коштів, які направлено до розпорядника другого ступеня, і після отримання заявленої суми грошових коштів, вони будуть перераховані на його банківський рахунок.
Також на запит позивача від 22.10.2025 НДЦ РВіА відповів листом від 28.10.2025 №308, в якому повідомив, що у разі наявності асигнувань за КЕКВ 2800 «Інші видатки», відповідно до заявленої потреби, кошти на виконання рішення суду перераховуються Департаментом соціального забезпечення розпорядника коштів усіх рівнів встановленим порядком.
Отже станом на 31.10.2025 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №480/1266/24 виконане НДЦ РВіА частково, а саме в частині зобов'язання проведення перерахунку, в іншій частині зобов'язання, а саме виплати, рішення суду не виконане.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Суд зазначає, що посилання заявника на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо нарахування та виплати заборгованості без участі боржника та можливість застосування до боржника заходів примусового виконання рішення в разу зміни способу і порядку його виконання на стягнення суд не приймає, оскільки з огляду на положення статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України судове рішення є обов'язковим до виконання незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання виплатити перераховану відповідачем суму на стягнення суми цих виплат, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, судом не вирішувалися позовні вимоги щодо зобов'язання сплатити позивачу певну суму коштів, суд під час розгляду справи не перевіряв правильність нарахування позивачу грошового забезпечення.
Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справах №№ 21-394а14, 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а (К/9901/1034/17), у якій Суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання відповідача здійснити виплату одразу усієї недоплаченої суми грошового забезпечення, є незаконною.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №480/1266/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.В. Савицька