21 листопада 2025 року м. Рівне №460/16806/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №9720/17007055-22 від 04.06.2025 про застосування штрафних санкцій в сумі 218171,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що разом з запереченнями на акт фактичної перевірки позивачем було надано контролюючому органу форму ведення ним товарного обліку та копії первинних документів на підставі яких було внесено відомості до такої форми обліку, але такі документи не були враховані, хоча в силу припису п.44.7 ст.44 ПК України платник податків має право надати такі документи і вони повинні були бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Вважає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 218171,00 грн. є незаконним, а відтак підлягає скасуванню. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою від 22.09.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою суду від 03.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.10.2025 відповідач подав через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стверджує, що наказ на перевірку відповідає вимогам законодавства та правозастосуванню Верховного Суду. Вказує, що в ході проведення перевірки в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, працівниками Головного управління ДПС у Львівській області була здійснена контрольна розрахункова операція без застосування РРО (ПРРО), а саме: телефон Apple 15 Pro Max, вартістю 39 500,00 грн. (із знижкою 39 000,00 грн.), чохол, вартістю 300,00 грн. На загальну суму 39 300,00 грн. Однак працівник магазину «PATIFON» - продавець ОСОБА_2 не видала розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 39 300,00 грн. Консультації з продажу та реалізацію товарів у даному магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_1 здійснює продавець ОСОБА_2 . Повідомлення про прийняття працівника на роботу до ГУ ДПС не було подано станом на 12-50 год. 17.04.2025. Перевіркою встановлено порушення обліку ведення товарних запасів на місці здійснення розрахунків, а саме: на товар, який представлений до реалізації відсутні прихідні накладні (відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків ТМЦ додаються до акту перевірки) на загальну суму 178 871,00 грн. Продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 надала пояснення, що на момент перевірки 25.04.2025 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 згідно переліку товарів, які представлені до реалізації (продажу), накладні, товарні накладні чи будь - які інші документи на підтвердження товарів відсутні в зв'язку з тим, що знаходяться у ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою. Так як відсутній обов'язок зберігати документи за місцем реалізації, тому документи знаходяться у ФОП ОСОБА_1 , копії яких він надасть з копією обліку товарних запасів контролюючому органу до 29.04.2025. Зазначає, що подання відповідних документів та пояснень позивачем контролюючому органу до прийняття оскаржуваного рішення свідчить про виконання позивачем обов'язку надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, передбачений п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, але не спростовує той факт, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати такі документи на початок проведення перевірки. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
29.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем викладено пояснення та міркування щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, які схожі за змістом до наведених у позові.
Ухвалою суду від 05.11.2025 в задоволенні клопотання відповідача про залучення Головного управління ДПС у Львівській області в якості співвідповідача по справі - відмовлено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області. Встановлено третій особі 5-денний строк з моменту отримання ухвали суду для надання: 1) письмових пояснень з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку позову або заперечень проти позову та 2) документів, що слугували підставою для проведення фактичної перевірки позивача та порядку її здійснення.
У встановлений судом строк третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області письмових пояснень з викладенням своїх аргументів і міркувань щодо заперечень проти позову не подало, про причини не подання суд не повідомило.
Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд враховує наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснює з 17.06.2024 року підприємницьку діяльність. Основним видом діяльності якої за КВЕД 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах. Другорядними видами діяльності за КВЕД є: 47.43 - Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.54 - Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 - Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 47.78 - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.41 - Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.91 - Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 95.12 - Ремонт обладнання зв'язку.
17.04.2025 працівниками Головного управління ДПС у Львівській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 16.04.2025 №2413-ПП «Про проведення фактичної перевірки», направлень на перевірку від 17.04.2025 №4594 та №4593, проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Метою даної перевірки визначено: дотримання норм законодавства з питань порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, згідно статті 102 ПК України.
За результатами фактичної перевірки магазину, посадові особи склали Акт фактичної перевірки від 25.04.2025 (зареєстрований 25.04.2025 під №18608/13/05/07/09/3565313254), відповідно до висновків якого, податковим органом встановлено порушення:
- пунктів 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- статті 24 Кодексу законів про працю України.
На підставі вказаного Акта Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №9720/17000705-22 від 04.06.2025 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пунктів 1, 2, 12 ст. 3 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 218171,00 грн.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження шляхом подання до Державної податкової служби України скарги від 01.07.2025 про скасування податкового повідомлення-рішення №9720/17000705-22 від 04.06.2025 (зареєстрована у ДПС України за вхідним №2070/С/6 від 07.07.2025).
01.09.2025 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги за №25408/6/99-00-06-03-02-06, яким залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №9720/17000705-22 від 04.06.2025 - без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області №9720/17000705-22 від 04.06.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Щодо правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним із видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання норми пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема:
«Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки».
Матеріалами справи підтверджено, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 16.04.2025 №2413-ПП «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:
- мету перевірки - здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства з питань порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;
- вид перевірки - фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (порушення порядку проведення розрахунків);
- об'єкта, перевірка якого проводитиметься, - магазин «Patifon» за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Золота, буд. 20/3.
Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд уважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
У зв'язку з цим суд оцінює критично та відхиляє покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.
Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
З матеріалів справи вбачається, що позивач будучи фізичною особою - підприємцем є платником єдиного податку 2 група, не зареєстрований платником податку на додану вартість, але провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а відповідно на нього поширюються вимоги пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо ведення обліку товарних запасів і у разі проведення перевірки надання контролюючому органу документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як слідує з Акта фактичної перевірки від 25.04.2025 (зареєстрованого 25.04.2025 за №18608/13/05/07/09/3565313254) за результатами фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: на товар, який представлений до реалізації відсутні прихідні накладні (відомість про результати перевірки щодо повноти оподаткування, реалізації та фактичних запасів ТМЦ до Акту перевірки додається) на загальну суму 178871,00 грн.
Перелік товарних запасів, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки в магазині "Patifon" за адресою Львівська обл., Золочівський район, м. Броди, вул. Золота, 20/3, станом на 25.04.2025 наведено у Відомості, що оформлена додатком 3 до Акту перевірки, яку підписано лише посадовими особами контролюючого органу.
Пунктом 2 розділу I Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (надалі - Порядок № 496), визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Суд зазначає, що нормами пункту 85.6 статті 85 ПК України встановлений загальний порядок дій податкового органу у випадку, коли платник податків відмовляється від надання до перевірки запитуваних контролюючим органом документів, а саме на випадок відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отже, якщо станом на початок проведення перевірки чи під час проведення перевірки на законну вимогу контролюючого органу платник податків не надав (пасивна поведінка платника податків) чи відмовився надати первинні документи (активна поведінка платника податків), які стосуються предмета перевірки, то посадові особи податкового органу повинні зафіксувати такий факт (обставину), зокрема, шляхом оформлення (складення) акта у довільній формі (із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати).
Як слідує з акта фактичної перевірки від 25.04.2025 (зареєстрованого 25.04.2025 за №18608/13/05/07/09/3565313254) фактична перевірка позивача розпочалася контролюючим органом 17.04.2025 о 12 год. 50 хв та завершилася 25.04.2025, в цей же день представнику позивача копію акта перевірки вручено не було, при цьому в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували те, що платник податків відмовився надавати інспекторам документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), саме «на початок проведення перевірки» та підтверджували б складання представниками контролюючого органу акта, який би засвідчував факт відмови позивача від надання документів до перевірки. Вказане на переконання суду свідчить про не вжиття контролюючим органом заходів передбачених пунктом 85.6 статті 85 ПК України та відповідно не здійснення документування у встановленому законом порядку факту ненадання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як вбачається з акта перевірки продавець-консультант магазину зазначив у ньому, що накладні та форми ведення товарних запасів знаходяться у підприємця, тобто, не заперечив наявності облікових документів у платника податків, а навпаки підтвердив їх наявність.
Відповідачем не надано суду доказів ненадання чи відмови у наданні позивачем облікових документів на початок проведення перевірки, зокрема, відеозапис фактичної перевірки.
Відповідно до пункту 85.4. ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
За правилами пункту 85.8. статті 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
З'ясуванню підлягає питання виконання платником податків обов'язку надання первинних документів на законну вимогу контролюючого органу факт виконання чи невиконання вимог запиту.
Суд зазначає, що посадові (службові) особи контролюючого органу мають безумовне право на отримання у платників податків належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів шляхом оформлення відповідного запиту.
З матеріалів справи слідує, що контролюючим органом не надано суду доказів того, що ним складалися та вручалися позивачу письмові запити (вимоги) про надання документів.
За правилами пункту 80.10. статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 86.7 ст.86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
За приписами п.п.86.7.1 п.86.7 ст.86 ПК України визначено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду п.п.86.7.3 п.86.7 ст.86 ПК України.
25.04.2025 позивач листом з описом надіслав до Головного управління ДПС у Львівській області копії документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів технічно-складних побутових приладів, копію відомості обліку товарних запасів на 100 аркушах та копії фіскальних чеків на 2 аркушах. Такі долучені копії документів були отримані відповідачем 28.04.2025, що підтверджується інформацією Укрпошти щодо відстеження руху листа за трекінговим номером 3302814371376 та не заперечується третьою особою на стороні відповідача.
Як встановлено судом з матеріалів справи позивачем було долучено: Форму ведення обліку товарних запасів магазин "Patifon" ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, Договір про поставку товару №К1/20/01 від 20.01.2025, Договір про поставку товару №1-090425 від 09.04.2025, Договір про поставку товару №220125/2 від 22.01.2025.
З урахуванням наведених вище норм, суд зазначає, що якщо платник податків в установлені нормами ПК України строки подав контролюючому органу заперечення на акт перевірки разом з документами, які підтверджують ведення ним товарного обліку, то такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 31.01.2020 у справі № 826/15328/18, від 03.10.2023 у справі № 420/534/20.
У постанові від 08.08.2019 у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 ст. 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.
У спірному випадку контролюючий орган не надав належну оцінку документам, які надані позивачем.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, матеріали перевірки - це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Вказане вище свідчить про формальний підхід контролюючого органу до питання застосування відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Рисовський проти України", №29979/04, рішення від 20.10.2011, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (справа "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
Відтак за обставин, коли позивач дотримався встановленої законом процедури та подав документи, а відповідач, будучи уповноваженим органом влади, без наведення жодних мотивів не взяв їх до уваги, то, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на позивача.
Суд зазначає, що контролюючий орган повинен був взяти до уваги надані платником податків пояснення та первинні документи щодо обліку товарних запасів, які подані рекомендованим листом, оскільки такі документи є невід'ємною частиною матеріалів, що враховуються під час винесення податкового повідомлення-рішення.
Наявні в матеріалах справи докази та установлені судом під час вирішення спору по суті обставини свідчать про те, що платник податків вжив належних заходів щодо надання контролюючому органу документів, які стосувалися ведення товарного обліку (та стосувалися предмета перевірки), натомість податковий орган діяв у спірних правовідносинах формально та не формуючи відповідних письмових вимог про надання облікових документів; факту відмови платника податків у наданні документів не установлено та не зафіксовано.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За цих обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 04.06.2025 № 9720/17000705-22 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 178871,00 грн., не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Разом з тим, в частині порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), суду слід зазначити наступне.
З акту фактичної перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема, здійснює господарську діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та використовує програмне забезпечення, яке дозволяє друкувати імітацію фіскального чека, що дозволяє нефіскалізувати розрахункові операції. Працівниками Головного управління ДПС у Львівській області була здійснена контрольна розрахункова операція без застосування РРО (ПРРО), а саме: телефон Apple 15 Pro Max, вартістю 39 500,00 грн. (із знижкою 39 000,00 грн.), чохол, вартістю 300,00 грн. на загальну суму 39 300,00 грн. Однак працівник магазину «PATIFON» - продавець ОСОБА_2 не видала розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 39 300,00 грн.
Як вже зазначалося судом, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №265/95-ВР:
- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;
- денний звіт - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Таким чином, розрахункові операції проводяться у місці реалізації товарів (послуг) та доказом їх здійснення із застосуванням РРО є розрахунковий документ, а також денний звіт, який містить інформацію про денні розрахункові операції.
Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України (абзац перший статті 15 Закону №265/95-ВР).
Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21.
Як зазначає відповідач, працівниками Головного управління ДПС у Львівській області була здійснена контрольна розрахункова операція без застосування РРО (ПРРО), а саме: телефон Apple 15 Pro Max, вартістю 39 500,00 грн. (із знижкою 39 000,00 грн.), чохол, вартістю 300,00 грн. на загальну суму 39 300,00 грн. Однак працівник магазину «PATIFON» - продавець ОСОБА_2 не видала розрахунковий документ встановленої форми на загальну суму 39 300,00 грн.
Так, положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016.
Пунктом 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення.
Відповідно до пункту 1 статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення в ході перевірки факту:
- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);
- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, застосовується штрафна санкція у розмірі:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
За фактичними обставинами справи, у межах досліджуваних правовідносин продавцем магазину «Patifon» 17.04.2025 о 13 год. 07 хв. роздруковано та видано покупцеві розрахунковий документ на придбання телефон Apple iphone 15 Pro Max, 256 Gb вартістю 39 000,00 грн., чохол, вартістю 300,00 грн. на загальну суму 39 300,00 грн. (фіскальний чек № nvcgnl5lWSo), що підтверджено інформацією з електронного кабінету платника податків.
Суд вказує, що аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
2) непроведення розрахункової операції через РРО;
3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а третій - з пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій тощо.
У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме за не видачу розрахункового документу встановленої форми на загальну суму 39 300,00 грн.
З даного приводу суд зазначає, що законодавцем не визначено як самостійний склад правопорушення та не встановлено відповідальності за видачу розрахункового документа з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту. Тобто, законодавець визначив обов'язок, за невиконання якого не встановив відповідальність за статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Зазначений висновок узгоджується із правовим підходом, наведеним Верховним Судом у постанові від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують, що продаж товару здійснювався з видачею розрахункового документа на повну суму, штрафна (фінансова) санкція у розмірі 39300,00 грн. застосована неправомірно.
Долучений до матеріалів справи Х-звіт № 2 за 25.04.2025 є неналежним доказом не роздрукування продавцем магазину «Patifon» 17.04.2025 о 12 год. 50 хв. фіскального чеку та відповідно нефіскалізування вказаної господарської операції, оскільки стосується періоду з 08 год. 59 хв. 25.04.2025 по 12 год. 04 хв. 25.04.2025 та не охоплює 17.04.2025. Х-звіт який охоплює час видачі фіскального чеку на придбання телефону Apple iphone 15 Pro Max, 256 Gb вартістю 39 000,00 грн. та чохла вартістю 300,00 грн. на загальну суму 39 300,00 грн. (фіскальний чек № nvcgnl5lWSo), а саме період роботи магазину протягом 17 квітня 2025 року, до матеріалів справи не долучено.
Будь-які інші докази, що підтверджують твердження контролюючого органу щодо використання суб'єктом господарювання програмного забезпечення, яке дозволяє друкувати імітацію фіскального чека, що дозволяє нефіскалізувати розрахункові операції, в матеріалах справи відсутні, а тому вказане твердження відхиляється судом, як необґрунтоване.
За цих обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 04.06.2025 № 9720/17000705-22 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 39300,00 грн., не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 2181,71 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №531 від 29.09.2025 на вказану суму, яка знаходиться в матеріалах справи, а тому ці судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №9720/17000705-22 від 04.06.2025.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2181,71 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд.12,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області Адреса: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090.
Суддя Д.П. Зозуля