21 листопада 2025 рокум. Рівне№460/6806/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяв позивача та зобов'язати відповідача на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву позивача від 18.03.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастовий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного і прийняти відповідне рішення відповідно до положень ст. 118 ЗК України.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що він неодноразово звертався до відповідача через Центр надання адміністративних послуг місті Рівному із заявами про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного, до якої було додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.). Водночас, як зазначає позивач, він отримав відповідь на запит, в якому йому повідомлено, що на розгляд сесії Рівненської міської ради підготовлено проект рішення Рівненської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 ( на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна), який попередньо був розглянутий постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землекористування, погоджений, оприлюднений, включений до порядку денного згідно з Регламентом, однак поданий до Рівненської міської ради проект рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів для уявлення і відповідно до п.28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради є відхиленим (копія відповіді на адвокатський запит з додатками додається). Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно земельної ділянки на вул. В.Чорновола, 101-3 в м. Рівне. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що Рівненська міська рада здійснюючи свої повноваження керується Регламентом Рівненської міської ради 8-го скликання, затвердженим рішенням Рівненської міської ради від 18.11.2021 №1619 (далі - Регламент), який встановлює порядок її діяльності, скликання сесій, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень та з інших процедурних питань, порядок роботи сесії Рівненської міської ради, порядок проведення пленарних засідань Рівненської міської ради, інші процедури, які випливають з повноважень Рівненської міської ради, встановлених Конституцією України і законами України. Зазначає, що 24 грудня 2024 року на пленарному засіданні чергової двадцять восьмої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання за результатами розгляду відповідного проєкту рішення Рівненської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна)» та здійснення процедури голосування, він не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, а тому відповідно до норм Регламенту вважається відхиленим. Відповідач зауважує про те, що Рівненська міська рада реалізовуючи свої дискреційні повноваження, а також враховуючи повноваження надані Рівненській міській раді, як органу місцевого самоврядування щодо розпорядження майном комунальної форми власності відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «По місцеве самоврядування в Україні» не прийняла рішення щодо передачі відповідної земельної ділянки, оскільки відповідне питання не було підтримано більшістю від загального складу ради та відповідно до норм Регламент вважається відхиленим, що в свою чергу не позбавляє позивача повторно подати свою заяву, обґрунтувавши її під час розгляду відповідного питання на засіданнях постійних комісій Рівненської міської ради, а також на сесії Рівненської міської ради. З огляду на вказане вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 11.04.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 11.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 14.04.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 24.04.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач 21.10.2024, 07.02.2025 та 18.03.2025 звертався до відповідача через Центр надання адміністративних послуг місті Рівному із заявами про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного, до якої було додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
За результатами розгляду звернень позивача від 21.10.2024 та від 07.02.2025 відповідач листами від 25.12.2024 №01-11/596-24/1967-24 та від 17.03.2025 №01-11/86-25/423-25 повідомив, що на сесії Рівненської міської ради 24.12.2024 проєкт рішення міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна)», не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Відповідно до пункту 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим.
Також відповідач листом від 22.01.2025 повідомив, що на розгляд сесії Рівненської міської ради підготовлено проект рішення Рівненської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 ( на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна), який попередньо був розглянутий постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землекористування, погоджений, оприлюднений, включений до порядку денного згідно з Регламентом, однак поданий до Рівненської міської ради проект рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів для уявлення і відповідно до п.28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради є відхиленим.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача, яка полягає у нерозгляді його заяв про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного, з огляду на що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Питання, зокрема, щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється ЗК України від 25.10.2001№2768-III.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель в межах норм, визначених цим Кодексом.
Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною 1 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (частина 2 статті 118 ЗК України).
Відповідно до частини 10 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
За змістом частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За приписами частини першої статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Із аналізу наведених норм слідує, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин. За наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов'язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Відповідно до частини 7, 8 статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Згідно з частиною 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні. При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
З матеріалів справи слідує, що питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного не підтримано належною кількістю голосів депутатів та відхилено, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів.
Проте, суд наголошує на тому, що вказана підстава для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою (а саме: відсутність необхідної кількості голосів) не відповідає підставі, зазначеній у частині 8 статті 186 ЗК України, та може свідчити лише про неприйняття відповідного рішення суб'єктом владних повноважень.
Неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положення статті 186 ЗК України зобов'язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.
Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21. Також, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
Цей проект разом із заявою позивач подав на затвердження до органу місцевого самоврядування. Проте, відповідач рішення з приводу затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастовий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного або вмотивованої відмови не прийняв, що є протиправною бездіяльністю.
Отже, в спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду заяв позивача не прийняв жодного рішення - ні про затвердження проекту землеустрою, ні про відмову в його затвердженні, з наведенням відповідних мотивів. Відповідачем не було вчинено достатніх дій щодо належного розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастовий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного.
Відтак суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду клопотання позивача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача з прийняття відповідного рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастовий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного, із передачею її заявнику у власність, слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача на черговому пленарному засіданні сесії міської ради розглянути заяву позивача від 18.03.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастовий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням вище описаної правової оцінки вимог чинного законодавства.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 р., пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011 р.).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Тобто, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Аналогічні висновки містить додаткова постанова Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного.
Зобов'язати Рівненську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:059:0365) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Рівного і прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Рівненська міська рада (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 12А, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 34847334).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК