Справа № 420/27198/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
11 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 11.08.2025 року) до Військової частини НОМЕР_1 , у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття наказу (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 липня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 прийнято наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №1013, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «Зауваження», проте у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідності у зв'язку із тим, що ним жодного дисциплінарного проступку вчинено не було.
Позивач вважає, що висновки проведеної службової перевірки в контексті спірних правовідносин є однобокими, упередженими та такими, що не відповідають дійсності позаяк відповідачем не взято до уваги усі юридично-значимі обставини, які дотичні до спірних правовідносин, не надано їм належної оцінки та головним чином не взято до уваги позатермінові донесення щодо неможливості військової частини виконувати поставлені завдання з об'єктивних чинників. До того ж, як зауважує сторона позивача, матеріали службової перевірки до відома ОСОБА_1 відповідачем встановленим порядком не доведено.
У відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а оскаржуване рішення прийнято не уповноваженим командиром, який не мав повної дисциплінарної влади відповідно до вимог статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Крім того, протиправність оскаржуваного наказу пов'язується із тим, що відповідачем було допущено порушення процедури прийняття спірного наказу, що виявилося зокрема у відсутності в наказі відомостей про ступінь вини позивача, як того вимагає не лише Інструкція з діловодства в Збройних Силах України, а й Дисциплінарний статут Збройних Сил України. Спірний наказ хоча і містить візування, але таке погодження випереджає дату прийняття самого наказу. До того ж не всі посадові особи, які погодили спірний наказ зазначили дату такого візування, а ті посадові особи, що поставили дату зазначили візування як « 22.07.2025 року», тобто у час коли спірний наказ ще не був прийнятий загалом.
Оскаржуваний наказ відповідача не може вважатися обґрунтованим, оскільки не містить конкретизації, які саме пункти чи підпункти статей Статутів Збройних Сил України було порушено позивачем з огляду на наявні у нього функціональні обов'язки.
За викладених обставин та тверджень сторона позивача вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому наявні правові підстави для його задоволення у повному обсязі.
Відповідач з позовом не погодився та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач дійсно проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та займає посаду командира цієї ж військової частини, перебуває в оперативному підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 .
19 липня 2025 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано доповідну записку, в якій, зокрема, зазначалося про неналежне виконання позивачем обов'язків військової служби за займаною посадою.
Обґрунтовуючи законність оскаржуваного наказу, відповідач зокрема вказує, що військова частина НОМЕР_2 неодноразово отримувала бойові розпорядження від командира військової частини НОМЕР_1 на перенесення КСП військової частини НОМЕР_2 до нового місця розташування, однак такі розпорядження виконані не були.
Вивчення бойової документації засвідчує, що у період з січня 2025 по липень 2025 року у зв'язку з невиконанням вимог щодо розгортання КСП військової частини НОМЕР_2 в новому місці розташування, командування військової частини НОМЕР_1 неодноразово видавало бойові розпорядження щодо розгортання КСП військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , враховуючи клопотання від командування військової частини НОМЕР_2 . Згідно наданої інформації від командування військової частини НОМЕР_2 вбачається, що дана військова частина отримувала належну кількість матеріалів, якої було достатньо для розгортання нового КСП у квітні-травні 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 на посаді командира Військової частини НОМЕР_2 перебуває з червня 2025 року, а до 11.06.2025 року таку посаду займав майор ОСОБА_2 , який на момент проведення службової перевірки та прийняття спірного наказу переведений на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_3 . Ступінь вини колишнього командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 щодо не перенесення ІНФОРМАЦІЯ_1 є більшою, оскільки саме цей військовослужбовець займав посаду командира підрозділу довший період та мав більше умов та можливостей для розгортання (або часткового розгортання) нового КСП військової частини НОМЕР_2 у визначеному районі.
Відповідач вважає, що за матеріалами проведеної службової перевірки знайшло підтвердження те, що командир військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 порушив вимоги бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 №2728дск/ОКП, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 № 2883дск/ОКП, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 №3055дск/ОКП. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є систематичне невиконання вимог бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , які стосувалися переносу КСП військової частини НОМЕР_2 до нового місця розташування внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків та особиста недисциплінованість.
У зв'язку із тим, що майором ОСОБА_1 було здійснено незначне порушення, командування військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення не накладати стягнення фінансового чи іншого матеріального покарання, а такий вид дисциплінарного стягнення як «зауваження» є достатнім видом дисциплінарного впливу у даному випадку. Тому, за переконанням відповідача, дисциплінарне стягнення, яке було накладено на позивача відповідає порядку накладення дисциплінарних стягнень, який визначений у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України.
За приведених доводів та аргументів відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є командиром Військової частини НОМЕР_2 та має статус учасника бойових дій.
Згідно доповідної записки начальника інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_1 (вх. № 23003 від 19.07.2025 року) встановлено, що на підставі окремого доручення командира військової частини НОМЕР_1 до вх. №11223/дск від 08.07.2025 «Про призначення службової перевірки» було здійснено перевірку з метою з'ясування причин та умов невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 №3055дск/ОКП щодо облаштування та розгортання КСП військової частини НОМЕР_2 на новому місці.
За результатами проведеної службової перевірки запропоновано накласти дисциплінарне стягнення та притягнути до дисциплінарної відповідальності, передбаченої статтею 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно пункту «а» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «зауваження».
У зв'язку з тим, що на час завершення службової перевірки посадова особа, відносно якої проводилась дана перевірка ОСОБА_2 , переміщена до іншої військової частини та командир військової частини НОМЕР_1 не має дисциплінарного впливу накладати дисциплінарні стягнення, оскільки не є прямим командиром, начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 копію цієї доповідної записки з відповідним наказом про завершення направити до військової частини НОМЕР_3 для прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_2 .
Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 визначено ознайомити майора ОСОБА_1 з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності під підпис та направити супровідним листом копію наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності до командування військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 для обліку та внесення відповідних записів до службової картки військовослужбовця.
23 липня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким відповідно до пункту 1 вирішено командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 за порушення статей 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на виконання статей 7, 45, 55, 86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «а» статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України - «ЗАУВАЖЕННЯ».
Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 від 23.07.2025 року, наказано ознайомити майора ОСОБА_1 з наказом під підпис та направити супровідним листом копію наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності до командування військової частини НОМЕР_4 для обліку та внесення відповідних записів до службової картки військовослужбовця.
Контроль за виконанням наказу, відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 від 23.07.2025 року, покладено на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності» № 1013 від 23.07.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, вказуючи на порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення та необґрунтованість висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Положеннями статті 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 26 Статуту, військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з положеннями статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
В силу вимог статей 83 та 84 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Розділом VII Порядку № 608 врегульовано питання призначення, проведення та оформлення результатів службових перевірок у Збройних Силах України.
З метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка (пункт 1 розділ VII Порядок № 608).
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VII Порядку № 608, під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
За змістом пункту 3 розділу VII Порядку № 608 службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення. Строк проведення перевірки встановлюється з урахуванням мети, обсягу визначених завдань та кількості особового складу, який залучається. Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення.
Інші службові особи можуть звертатись за підпорядкованістю з клопотанням щодо призначення службової перевірки.
Як слідує із положень пункту 6 розділу VII Порядку № 608 строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця. У разі невстановлення винних осіб службова перевірка може бути продовжена відповідним командиром (начальником), який призначив перевірку, але не більше ніж на один місяць.
Днем початку службової перевірки вважається день прийняття рішення про її проведення або дата, визначена командиром (начальником), який приймає це рішення.
Завершення службової перевірки визначається днем подання результатів перевірки на розгляд для прийняття рішення.
Проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділами III та IV цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до пункту 7 розділу VII Порядку № 608 службова перевірка може проводитись як одноособово, так і комісією. Склад комісії визначається з урахуванням мети, обсягу, складності та особливостей проведення службової перевірки.
Із змісту пункту 8 розділу VII Порядку № 608 слідує, що результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім'я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, та підписуються посадовою (службовою) особою, яка провела її одноособово, або головою комісії.
У доповідній записці, відповідно до пункту 9 розділу VII Порядку № 608, зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє суду зробити висновок, що на військовослужбовців покладається обов'язок неухильного дотримання військової дисципліни та належне виконання обов'язків військової служби, а командир у свою чергу повинен реагувати на кожен випадок порушення підлеглими військовослужбовцями військової дисципліни та за наявності підстав притягати їх до дисциплінарної відповідальності. При цьому у певних випадках для визначення обставин вчинення правопорушення можуть призначатися або службові розслідування або службові перевірки, після проведення яких командиром і приймається рішення щодо наявності чи відсутності в діях чи бездіяльності військовослужбовців дисциплінарного проступку та необхідність застосування заходів дисциплінарного впливу.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 ставилося у вину невиконання ним вимог бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 №3055дск/ОКП щодо облаштування та розгортання КСП військової частини НОМЕР_2 у визначеному районі.
З витягу із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №3055дск/ОКП від 01.07.2025 року зокрема слідує, що командир військової частини НОМЕР_2 повинен до 08:00 07.07.2025 обладнати в інженерному плані КСП. В разі невиконання даного бойового розпорядження в зазначені строки буде призначено службове розслідування.
У свою чергу у витязі із позатермінового бойового донесення командира військової частини НОМЕР_2 №2678дскОКП від 06.07.2025 року зазначено, що інженерне облаштування КСП у визначеному районі відповідальності продовжується.
До інженерного облаштування КСП залучено зведену інженерну групу, однак через відсутність будівельних матеріалів, інженерної техніки, достатньої кількості особового складу, розгортання КСП не може бути завершеним у визначений строк. Заявки на забезпечення інженерною технікою та будівельними матеріалами були передані військовою частиною НОМЕР_2 (№1581/246 від 24.01.2025 та №1581/247 від 24.01.2025). По мірі забезпечення згідно заявки, буду мати спроможність продовжити облаштування та розгортання КСП в/ч НОМЕР_2 .
У зв'язку зі змінами в стані та положенні в смузі оборони, що розташована у близькості до лінії зіткнення з ворогом, що унеможливлює безпечну роботу як техніки, так і залученого особового складу та неможливість в подальшому здійснення безпечного управління, командиром військової частини НОМЕР_2 викладено пропозицію не переміщувати КСП у новий район.
Згідно заявки військової частини НОМЕР_2 № 1581/246 вбачається, що командир військової частини просив забезпечити екскаватором (з обслугою) на 5 днів з 27.01.2025 року для механізації будівництва фортифікаційних споруд.
У листі військової частини НОМЕР_2 № 1581/247 від 24 січня 2025 року, яке направлено засобами СЕДО до Військової частини НОМЕР_1 , зазначається, що згідно вимог Доктрини від 23.08.2024 «Пункти управління (команді пункти) та організація роботи на них» та Бойового Статуту механізованих і танкових військ сухопутних військ Збройних Сил України (частина 2, батальйон, рота) для будівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно забезпечити матеріалами за номенклатурою сил підтримки: певну кількість будівельних матеріалів.
З пояснень начальника штабу-заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.07.2025 року зокрема вбачається, що в позатермінових бойових донесеннях командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2025 року , від 08.02.2025 року, від 15.02.2025 року, від 21.02.2025 року, від 28.02.2025 року, від 07.03.2025 року, від 23.06.2025 року, від 30.06.2025 року, від 06.07.2025 року, були здійснені доповіді про проблемні питання, а саме:
- заявки від 24.01.2025 року від 24.01.2025 року, від 23.03.2025 року, від 27.04.2025 року, від 27.04.2025 року на забезпечення будівельними матеріалами для будівництва фортифікаційних споруд КСП забезпечена в/ч НОМЕР_1 , в певних об'ємах лісу кругляка. Інше майно згідно заявок не отримували. На 27.03.2025 використано весь ліс кругляк;
- недостатність укомплектованості інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 ;
- при проведенні інженерних робіт з облаштування КСП, інженерна група неодноразово доповідала про ворожий артилерійський обстріл району розгортання КСП, з метою збереження особового складу та інженерної техніки в/ч НОМЕР_1 група інженерного облаштування КСП припиняла роботу.
У письмових поясненнях начальника інженерної служби сил підтримки військової частини НОМЕР_2 від 12.07.2025 року зазначено, що в січні 2025 року йому була доведена задача щодо перенесення ксп батальйона в інший населений пункт у зв'язку із чим в січні 2025 року ним була проведена рекогносцировка місцевості для визначення місця розташування КСП та виконано розрахунки для визначення потреб в матеріалах та направлена перша заявка на матеріали до в/ч НОМЕР_1 .
При цьому, у поясненнях також зазначалося, що з січня 2025 року була створена зведена інженерна група через неповну укомплектованість інженерно-саперного взводу. Неодноразово в ході робіт група доповідала про артилерійські обстріли та вимушена була припиняти роботу, а на командира військової частини НОМЕР_1 постійно надавались позатермінові донесення щодо труднощів по влаштуванню ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, надані суду матеріали доводять те, що неможливість своєчасного та повного вирішення питання стосовно розгортання у липні 2025 року КСП військової частини НОМЕР_2 в новому районі зумовлена низкою обставин, які не залежали від командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 і такі обставини не могли бути ним подолані за наявності об'єктивних перешкод для цього.
Судом враховується і визнається відповідачем те, що позивач на посаді командира військової частини НОМЕР_2 перебуває лише з 11 червня 2025 року, а відтак на переконання суду він не мав можливості завершити розгортання КСП у новому районі з обставин, які повідомлялися у відповідних донесеннях в такі короткі терміни, що у свою чергу не було взято до уваги відповідачем під час проведення службової перевірки.
До того ж суд наголошує, що деякі обставини на які посилався командир військової частини НОМЕР_2 у позатерміновому донесені від 06.07.2025 року (неналежна укомплектованість інженерно-саперного взводу військової частини, відсутність матеріалів для будівництва) фактично існували з січня 2025 року, коли посаду командира військової частини НОМЕР_2 займав майор ОСОБА_2 .
Суд вважає, що у даному випадку ставлення у провину командиру військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 невиконання ним бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 року внаслідок систематичного невиконання вимог бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , які стосувалися переміщення КСП військової частини НОМЕР_2 внаслідок неналежного ставлення до службових обов'язків та особистої недисциплінованості позивача є безпідставним, а проведена службова перевірка не може вважатися повною та об'єктивною, оскільки ступінь вини позивача не була встановлена з урахуванням фактичних обставин справи щодо періоду часу, протягом якого він мав виконати бойове розпорядження.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі № 813/1021/17 підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причин і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
За відсутності достатніх доказів, які б достовірно підтверджували факт неналежного виконання позивачем обов'язків військової служби за займаною посадою, наявності вини військовослужбовця, суд приходить висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 від 23.07.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не може вважатися обґрунтованим.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд додатково вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року) вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само, недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
У даному випадку, на думку суду, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують в діях позивача складу дисциплінарного проступку, не вказують і на доведеність його вини, а відтак правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не було. При цьому, висновки відповідача в частині наявності вини позивача, які викладені у матеріалах службової перевірки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, що спірний наказ прийнято неуповноваженим командиром та який не мав повної дисциплінарної влади по відношенню до позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 Статуту.
Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командиром, завжди мають і старші командири.
Частиною 1 статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У свою чергу, статтями 28 та 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до статті 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Отже, суд констатує, що Статутами Збройних Сил України чітко унормовано питання підлеглості військовослужбовців та наділення командирів правом на вирішення питання дисциплінарної відповідальності, в тому числі й накладення дисциплінарних стягнень. В Збройних Силах України допускаються випадки тимчасового підпорядкування військовослужбовців за службою, що також наділяє командирів правом вирішувати питання щодо дисциплінарної відповідальність військовослужбовців, які тимчасово перебувають у їх підпорядкуванні.
Таким чином, для правильного вирішення даної адміністративної справи, з урахуванням заявлених підстав позову, суд зокрема має перевірити наявність у командира військової частини НОМЕР_1 права притягати позивача до дисциплінарної відповідальності.
Як встановлено судом ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин був командиром військової частини НОМЕР_2 .
Згідно пункту 1 та підпункту 1.3 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 231 від 31.07.2025 року слідує, що відповідної до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» та наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26 травня 2025 з 01 серпня 2025 року ввести в дію штат та військову частину НОМЕР_2 вважати НОМЕР_5 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 .
Отже, матеріалами справи підтверджено, що Військова частина НОМЕР_2 перебувала в підпорядкуванні Військової частині НОМЕР_4 з 01.08.2025 року.
Разом із тим, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1013 від 23.07.2025 року зазначено про те, що Військова частина НОМЕР_2 перебуває в оперативному підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_1 , однак такі обставини в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем належні докази не було надано, причини їх ненадання суду не повідомлено.
Враховуючи відсутність доказів у справі, а також беручи до уваги те, що суд не наділений повноваженнями ґрунтувати свої висновки на припущеннях, слід вважати, що перебування військової частини НОМЕР_2 в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 на момент виникнення спірних правовідносин не підтверджено.
При цьому суд враховує те, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року витребовувалися у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття наказу (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013. Надаючи заперечення на позов відповідач надав документи на власний розсуд та будь-яких посилань на неможливість подання будь-яких інших доказів, які мають суттєве значення суду не повідомив.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із доводами позивача про відсутність у командира Військової частини НОМЕР_1 дисциплінарної влади відносно позивача, оскільки при розгляді справи по суті факт оперативного підпорядкування належними доказами відповідачем не доведено та про неможливість надання відповідних доказів щодо цього відповідач не повідомив.
Стосовно посилання позивача щодо порушення відповідачем правил візування оскаржуваного наказу, суд такі твердження відхиляє з огляду на наступне.
Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 40 від 31 січня 2024 року (далі - Інструкція № 40) врегульовано загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
Відповідно до пункту 2.8.1 пункту 2.8 розділу 2 Інструкції № 40 проєкти наказів (директив, розпоряджень) мають відповідати Конституції України, законам України, постановам Верховної Ради України, указам та розпорядженням Президента України, постановам та розпорядженням Кабінету Міністрів України, а також раніше виданим розпорядчим документам та дорученням органів військового управління вищого рівня.
Проєкти наказів командира (керівника) військової частини (установи) та додатки до них візуються виконавцем, який створив документ, керівником структурного підрозділу, в якому його створено, посадовими особами, визначеними у проєкті документа як виконавці завдань, що містяться в ньому, керівником служби діловодства, іншими посадовими особами, яких стосується документ (підпункт 2.8.1.4 пункту 2.8 розділу 2 Інструкції № 40).
За змістом підпункту 2.8.1.5 пункту 2.8 розділу 2 Інструкції № 40 посадовими особами юридичного підрозділу військової частини (установи) обов'язково візуються за наявності всіх необхідних віз (погоджень) усі проєкти розпорядчих документів нормативно-правового характеру, а також накази по особовому складу.
Проєкти наказів, що подаються на підпис командиру (керівнику) військової частини (установи), обов'язково візуються (погоджуються) їх заступниками відповідно до розподілу повноважень та обов'язків.
Якщо в процесі погодження до проєкту наказу вносяться істотні зміни, він підлягає повторному погодженню.
Згідно з вимогами підпункту 2.8.1.20 пункту 2.8 розділу 2 Інструкції № 40 накази (директиви) повинні бути зареєстровані в системі електронного документообігу.
Як слідує із положень підпункту 2.8.1.6 пункту 2.8. розділу 2 Інструкції № 40 накази підписує командир (керівник) військової частини (установи), а в разі його відсутності - посадова особа, яка виконує його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Таким чином, слід прийти висновку, що у Збройних Силах України після розроблення проекту наказу і до моменту підписання його в межах військової частини такий підлягає візуванню з боку посадових осіб згідно функціональних обов'язків.
З аркуша погоджень наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 від 23.07.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» слідує, що такий дійсно датою візування визначено дату « 22.07.2025 року», хоча спірний наказ підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 « 23.07.2025 року».
На думку суду розбіжність між датою візування та підписання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 є виправданим, оскільки сама процедура погодження наказу та передання його на підпис командиру військової частини не відбуваються у часі одночасно (одномоментно). Тобто після підготовки проекту наказу виконавець має його погодити з посадовими особами згідно з розподілом функціональних обов'язків та лише після цього передати на підпис командиру військової частини, що у свою чергу доводить те, що сама процедура візування випереджає момент підписання наказу уповноваженою особою.
Недотримання процедури візування спірного наказу само по собі не може бути самостійною підставою для його скасування лише з цих мотивів, оскільки ключовим у даному випадку є встановлення факту наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діях позивача.
Отже, суд вважає, що стороною позивача не доведено обставини, що у даних спірних правовідносинах мало місце порушення відповідачем правил візування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності і що вказане порушення у свою чергу суттєво вплинуло на прийняття рішення, яке оскаржується в судовому порядку.
Враховуючи встановлені обставини, суд до приходить висновку, що наказ 1013 від 23.07.2025 року є протиправним та наявні правові підстави для його скасування, оскільки такий акт індивідуальної дії прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства України та за недоведеністю вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який вимагав би накладення дисциплінарного стягнення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з вищенаведених мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та інших витрат, пов'язаних із розглядом справи не встановлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1013 від 23.07.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя М.М. Аракелян