Справа № 420/36634/24
20 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №37601/15- 32-07-06 від 09.09.2024р., №37604/15-32-07-06 від 09.09.2024р., №43891/15-32-07-06 від 10.10.2024р.; визнати протиправним та скасувати Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №190/15-32-24-10-17 від 13.09.2024р.; зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з дати виключення з реєстру.
В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що 17.07.2024р. Головним управлінням ДПС в Одеській області було видано наказ №7057-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 діб. За результатами проведеної перевірки працівниками ГУ ДПС в Одеській області було складено: Акт фактичної перевірки №31456/15/17/РРО/ НОМЕР_1 від 29.07.2024р. · Акт фактичної перевірки №31550/15/17/РРО/ НОМЕР_1 від 29.07.2024р. Акт відмови від допуску до перевірки №4448/15-32-07-06-17 від 25.07.2024р. На підставі зазначених висновків перевірки Відповідачем було прийнято наступні рішення: Податкове повідомлення-рішення №37601/15-32-07-06 від 09.09.2024р. про накладення штрафу у розмірі 2 040 грн за порушення п.п. 85.2. ст. 85 ПКУ; Податкове повідомлення-рішення №37604/15-32-07-06 від 09.09.2024р. про накладення штрафу у розмірі 17 154 грн. за порушення п. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; Податкове повідомлення-рішення №43891/15-32-07-06 від 10.10.2024р. про накладення штрафу у розмірі 5 484 грн. за порушення п. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №б/н від 29.07.2024р. Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №190/15-32-24-10-17 від 13.09.2024р. Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями ГУ ДПС в Одеській області, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України, за неповного з'ясування фактичних обстави, не у спосіб та за межами наданих законом повноважень, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з позовними вимогами, вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними. Відповідач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідності до вимог пп. 191.1.4, 191.1.8 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) прийнято наказ від 17.07.2024 року № 7057-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (код за РНОКПП НОМЕР_1 )», з 18.07.2024 року тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 24.05.2024 року - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підставою для прийняття даного наказу слугувало отримання заяви від громадянина ОСОБА_2 (вх.. ГУ № С/91/ЕЗ від 05.07.2024 року) із повідомленням щодо проведення перевірки мережі кав'ярнь «Coffe and Hot Dog». Відповідач зазначає, що наказ Головного управління ДПС в Одеській області винесений повністю у відповідності до вимог пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України та містив підстави для призначення такої фактичної перевірки, про що вже зазначено вище, отже зазначені документи відповідають наведеним вище вимогам податкового законодавства, а також приписам ч.2 ст.2 КАС України, що висуваються до рішень суб'єкта владних повноважень. Також відповідач вважає, що Головне управління ДПС у Одеській області виконало вимоги п.81.1 ст. 81 ПК України та зазначило у наказі, зокрема, підстави проведення перевірки, відтак посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки та її призначення є безпідставними. Таким чином, на думку відповідача, Головним управлінням ДПС в Одеській області було додержано всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення відповідної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення, та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - є повністю обґрунтованим та такими, що не підлягають скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області.
Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідності до вимог пп. 191.1.4, 191.1.8 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) прийнято наказ від 17.07.2024 року № 7057-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (код за РНОКПП НОМЕР_1 )», з 18.07.2024 року тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 24.05.2024 року - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підставою для прийняття даного наказу слугувало отримання заяви від громадянина ОСОБА_2 (вх.. ГУ № С/91/ЕЗ від 05.07.2024 року) із повідомленням щодо проведення перевірки мережі кав'ярнь «Coffe and Hot Dog».
За результатами проведеної перевірки працівниками ГУ ДПС в Одеській області було складено: Акт фактичної перевірки №31456/15/17/РРО/ НОМЕР_1 від 29.07.2024р. · Акт фактичної перевірки №31550/15/17/РРО/ НОМЕР_1 від 29.07.2024р. · Акт відмови від допуску до перевірки №4448/15-32-07-06-17 від 25.07.2024р. На підставі зазначених висновків перевірки Відповідачем було прийнято наступні рішення: · Податкове повідомлення-рішення №37601/15-32-07-06 від 09.09.2024р. про накладення штрафу у розмірі 2 040 грн за порушення п.п. 85.2. ст. 85 ПКУ; · Податкове повідомлення-рішення №37604/15-32-07-06 від 09.09.2024р. про накладення штрафу у розмірі 17 154 грн. за порушення п. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; · Податкове повідомлення-рішення №43891/15-32-07-06 від 10.10.2024р. про накладення штрафу у розмірі 5 484 грн. за порушення п. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; · Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №б/н від 29.07.2024р. (було предметом розгляду у справі №420/23892/24 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. За наслідками розгляду справи у задоволенні заяви ГУ ДПС в Одеській області було відмовлено судами двох інстанції, у відкритті касаційного провадження за скаргою ГУ ДПС в Одеській області відмовлено). · Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №190/15-32-24-10-17 від 13.09.2024р.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Тобто фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 статті 80 ПК України та вказаної в наказі про проведення перевірки.
Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд зауважує, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Як слідує зі змісту пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки заява громадянина ОСОБА_2 від 10.06.2024 року, яка надійшла на адресу ГУ ДПС в Одеській області.
Відповідно до пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, звернення покупця (споживача) повинно бути оформлено відповідно до закону. Законом, який регулює ці правовідносини є Закон України «Про звернення громадян».
Частиною 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також повинно бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису про надсилання електронного звернення не вимагається.
Заява не містить місця проживання заявника а також його підпису
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки звернення не було оформлено відповідно до Закону, таке не могло слугувати підставою для проведення перевірки.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Судом також встановлено, що у наказі ГУ ДПС в Одеській області від 17.07.2024 року № 7057-п вказано, що фактична перевірка позивача здійснювалася за пп.80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, до предмета якої входять: порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. У цьому ж наказі міститься покликання, що перевірка призначена з метою контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання законодавства з ан регулювання платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Тому, суд дійшов висновку, що відповідач при виході на перевірку вийшов за межі предмета перевірки.
Також Суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 02.03.2023 у справі №380/13375/21 виснував, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок.
Аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України, суд приходить до висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб'єкта господарювання.
Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та можливого застосування на його підставі штрафних санкцій.
На переконання суду, період перевірки діяльності платника податків під час прийняття рішення владним суб'єктом про призначення фактичної перевірки має розпочинатися, та у рішенні (наказі) такий період має визначатися, не раніше дати, з котрої контролюючий орган має обґрунтовані факти, відомості та документи про невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, якими встановлено або котрі свідчать про факти сумнівності тих чи інших операцій платника податків, - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, або не раніше дати прийняття рішення про проведення такої перевірки керівником у разі її призначення з підстави здійснення функцій.
У противному випадку не виключено зловживань стосовно безпідставної перевірки періоду, котрий визначається владним суб'єктом на власний розсуд під час призначення саме фактичної перевірки, що свідчить про підміну одного виду перевірки іншим, а саме - фактичної на документальну перевірку платника податків, підстави та порядок призначення якої є іншими та передбачені й врегульовані приписами статті 78 ПК України, що також протирічить правовій природі інституту фактичної перевірки.
Самостійне, на власний розсуд визначення керівником контролюючого органу будь-якої дати початку періоду діяльності платника податків, з якої контролюючий орган має здійснити фактичну перевірку, без інформації про можливі порушення у той період часу, може свідчити та мати на меті фактичне намагання контролюючого органу здійснити перевірку діяльності платника податків за значний період часу, без достатніх на те підстав під час здійснення фактичної перевірки, що свідчить про суб'єктивність та необґрунтованість такого рішення.
Отже, суд вважає, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки від від 17.07.2024 року № 7057-п періоду діяльності, що перевіряється згідно статті 102 ПК України носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу.
Таким чином, перевірка діяльності позивача за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
При цьому, отримання відповідачем інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
За правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.
Враховуючи означене, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №37601/15- 32-07-06 від 09.09.2024р., №37604/15-32-07-06 від 09.09.2024р., №43891/15-32-07-06 від 10.10.2024р.
Щодо Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №190/15-32-24-10-17 від 13.09.2024р. судом установлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало порушення позивачем абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, яким передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Положеннями пункту 299.10 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Отже, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Зазначеним положенням встановлено перелік випадків, у разі яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього ПК України, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього ПК України відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З указаного вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 826/7216/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 03 грудня 2020 року у справі № 200/9334/19-а і від 14 липня 2021 року у справі № 808/224/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що передумовою прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, за результатом, якої складено акти фактичної перевірки від 26 липня 2024 року 31456/15/17/РРО/2330919223 №31550/15/17/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Кодексу).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункт 75.1. статті 75 Кодексу).
Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5. статті 80 Кодексу).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7. статті 80 Кодексу).
Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: "реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування" (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 р. у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 р. у справі №813/1346/18, від 10.11. 2021 р. у справі № 200/697/20-а).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Разом з тим, належних доказів проведення документальної перевірки позивача відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з п.19-3.1 ст.19-3 ПК України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За приписами пп.299.13 ст.299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №190/15-32-24-10-17 від 13.09.2024р. та зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 р. в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку другої групи, оскільки позивачу анульовано реєстрацію платника єдиного податку другої групи згідно з оскаржуваним рішенням - з 01 жовтня 2024.
Згідно з положеннями ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані ними докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №37601/15- 32-07-06 від 09.09.2024р.,
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №43891/15-32-07-06 від 10.10.2024р.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №190/15-32-24-10-17 від 13.09.2024р.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 р. в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку другої групи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, знаходження судді на лікарняному, текст рішення складено та підписано суддею 20.11.2025 року.
Суддя Д.К. Василяка