154/3676/25
2/154/1491/25
заочне
17 листопада 2025 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21.02.2015 року. Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.12.2024 року шлюб між ними розірвано.
Від спільного подружнього життя з відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина знаходиться на повному її утриманні. Відповідач добровільно сплачувати аліменти на утримання дитини не бажає.
Зважаючи на викладене позивач проситла стягувати з відповідача в її користь на утримання дитини аліменти в сумі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 15.09.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від позивачки 27.10.2025 року надійшла заява про зміну предмету спору , у якій позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку /доходу/ відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка на судовий розгляд справи подала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить проводити розгляд справи за її відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовими повістками. Заяв та клопотань від нього не надходило, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.02.2015, який рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.12.2024 року розірвано.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дітей може брати участь у їх утриманні в грошовій і /або/ натуральній формі.
Однак, домовленості щодо добровільної сплати відповідачем коштів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд бере до уваги, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері, тому приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду, даний розмір аліментів жодним чином не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб малолітньої дитини, а визначення аліментів у меншому розмірі не забезпечить звичайних потреб та достатній рівень життя, який їй гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
На судовий розгляд справи відповідач не надав суду доказів, котрі б підтверджували незадовільний стан здоров'я, наявність на його утриманні інших дітей, непрацездатної дружини, батьків.
Враховуючи те, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий не виконує обов'язок по утриманню малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є законними, доведеними і підлягають до задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивачка при пред'явлені позову про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 180-182, ст. 191 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.
Повне рішення суду складено 17.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий: А.М. Лутай