154/4609/25
2/154/1822/25
14.11.2025 суддя Володимирського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Володимирської міської ради, Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (ПЦУ) МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ" про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору дарування,
ОСОБА_1 , як член Володимирської територіальної громади Волинської області, звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради від 28.02.2020 за №№37/21 «Про передачу у власність релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (Православної церкви України) м.ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ житлового будинку АДРЕСА_1 ", а також визнати недійсним договір дарування між Володимир-Волинською міською радою та Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (ПЦУ) МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ".
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальна громада це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є в тому числі прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення публічно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про передачу об'єктів права комунальної власності на праві узуфрукта комунального майна, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання юридичних осіб комунальної власності відповідної територіальної громади.
Тим же Законом визначено право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
П.п..2 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу визначає, що бюджети місцевого самоврядування це бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад). Бюджетною програмою є сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
В позовні заяві позивач наголошує на тому, що бюджетною програмою Володимир-Волинської міської ради на 2020-2021 роки не передбачалось включення Релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (ПЦУ) МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ" укладення договору дарування будинку за вказаною адресою. Враховуючи це, позивач вважає, що при укладення рішення міською радою були допущені порушення Бюджетного кодексу та ЗУ «Про місцеве самоврядування», а відтак воно є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від використання об'єкта комунальної власності.
Аналіз наведених норм права та наведених позивачем обставин, дає підстави вважати, що до справ адміністративної юрисдикції (у редакції КАС України, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду) процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад (один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень), але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. При цьому управлінські функції суб'єкт владних повноважень виконує та/ або не виконує у правовідносинах, у яких виник спір, а прийняте суб'єктом владних повноважень рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, свобод, законних інтересів, обов'язків) особи, яка звертається до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Таким чином, згідно із положеннями ст. 4 КАС України, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, причому такі функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір).
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: (1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; (2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; (3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; (4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; (5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; (6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності прийнятих відповідачем рішень, а саме: про визнання недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради від 28.02.2020 за №№37/21 «Про передачу у власність релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (Православної церкви України) м.ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ житлового будинку АДРЕСА_1 ", а також визнати недійсним договір дарування між Володимир-Волинською міською радою та Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (ПЦУ) МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ", при цьому допущені порушення Бюджетного кодексу та ЗУ «Про місцеве самоврядування» як суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач Володимир-Волинська міська рада Волинської області під час прийняття спірного рішення від 28.02.2020 року «Про передачу у власність релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (Православної церкви України) м.ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ житлового будинку АДРЕСА_1 » здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі 346/2888/16-а, від 16 січня 2019 року у справі 361/2562/16-а.
Таким чином, у цій справі спір, який виникає з цивільних правовідносин - відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення Володимир-Волинської міської ради Волинської області, яка у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень, що свідчить про поширення на цю справу юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевказане, вважаю, що у відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 186 ЦПК України слід відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Нагурний Є.П., до Володимирської міської ради, Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (ПЦУ) МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ" про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору дарування.
Крім того, суддя звертає увагу на ряд недоліків допущених позивачем при подачі позову до суду. Зокрема, назва суду, якого в наявності не існує, оскільки з 25.04.2025 суд перейменовано у Володимирський міський суду Волинської області, у позовні заяві вказано представника позивача ОСОБА_2 , в той час як саму позовну заяву підписано самим ОСОБА_1 , при цьому до позовної заяви не додано ані повноважень представника позивача а ні документу, що посвідчує особу позивача.
Також у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 , який зазначений платником судового збору у квитанції №2.388011073.1 від 06.11.2025, слід повернути сплачену ним суму судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Володимирської міської ради, Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ УПЦ (ПЦУ) МІСТА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ" про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору дарування.
Позовну заяву з додатками повернути ОСОБА_1 , в порядку ч. 3 ст. 186 ЦПК України.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , сплачений ним по квитанції №2.388011073.1 від 06.11.2025 судовий збір в розмірі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три),60 гривень.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна Пустовойт