21 листопада 2025 рокусправа № 380/8579/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від 20.01.2025;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення на підставі законодавства України, яке надіслати на поштову адресу позивача.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві. Зокрема зазначено, що позивач є особою, яка здійснює догляд за своєю хворою матір'ю, яка за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку із чим відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Звернувшись 02.09.2024 до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до якої було додано ряд документів, які підтверджують викладені у заяві обставини та дають право на відстрочку, відповіді не отримав. Повторно 20.01.2025 позивач засобами пощтового зв'язку на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на яку не отримав відповіді. На адвокатські запити щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про відстрочку від призову, відповідач повідомив, що на адресу позивача надсилалось повідомлення про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 з ознайомленням результату рішення. Позивач звертає увагу на те, що ні Законом №2232-ХІІ, ні Порядком №1487, ні Порядком №560 не передбачено обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів про відстрочку. Крім того, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою суду від 27.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. Зокрема зазначено, що позивач надіслав поштою заяву №931 від 21.01.2025 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву згідно додатку 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за №560 на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 23.01.2025 комісією по наданню відстрочок від призову на загальну мобілізацію при третьому відділі м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 було розглянуто заяву від 20.01.2025 № 931 від гр. ОСОБА_1 та протоколом №35 від 23.01.2025 відмовлено у наданні відстрочки. Після прийняття рішення щодо результату заяви про надання відстрочки від призову на військову службу працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено повідомлення визначене постановою №560 від 24.01.2025 №467 позивачу для явки в третій відділ м. ІНФОРМАЦІЯ_6 з ознайомленням результату рішення. Дане рішення оформлене в формі повідомлення згідно додатку 7 визначеного постановою Кабінету Міністрів № 560 від 16.05.2024 ( повідомлення №41 від 23.01.2024). Відмовою було- термін документів перелічених в повідомленні для подання відстрочки втратив чинність, оскільки раніше даний пакет документів розглядався протоколом №19 від 04.10.2024, повідомлення № 417 від 07.10.2024, де комісією було відмовлено -наявність невійськовозобов'язаного родича 1 ступеня сестри ОСОБА_2 1981 р.н. Не підтверджені документально причини неможливості догляду матері дочкою відповідно до визначеного переліку документів щодо даного пункту п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» де визначені що тільки наявність інвалідності чи довідки ЛКК в інших не військовозобов'язаних членів сім'ї являються підставою неможливості догляд. Рішення комісії третього відділу м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови наданні відстрочки від призову на військову службу гр. ОСОБА_1 прийнято відповідно до чинного законодавства.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що у відзиві відповідач намагається зосередити увагу виключно на загальних твердженнях щодо обґрунтованості дій посадових осіб та формального розгляду заяви, однак не спростовує основний предмет оскарження в справі -факт бездіяльності, що полягає у не направленні заявникові рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від мобілізації. Зі змісту відзиву не вбачається, щоб відповідач надав: копію відповідного рішення (як про надання, так і про відмову), доказ його направлення на адресу заявника (поштове повідомлення, розписку, електронне підтвердження доставки тощо), доказ отримання такого рішення заявником.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 02.09.2024 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач в позовній заяві зазначає, що не отримував відповіді на вищезазначену заяву.
20.01.2025 позивач повторно надіслав засобами поштового зв'язку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви ОСОБА_1 додав наступні документи: копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію висновку ЛКК, копію паспорта заявника, копію паспорта ОСОБА_3 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 , витяг про місце реєстрації, копія акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , витяг про місце реєстрації, виписка із протоколу ЛКК №192, 193, акт обстеження матеріально-побутових умов, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , картка платника податків ОСОБА_5 .
Позивач в позовній заяві зазначає, що не отримував відповіді на вищезазначену заяву.
28.01.2025 та 25.02.2025 представником позивача надіслано адвокатські запити щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Листами від 28.01.2025 №557, від 26.02.2025 №1243 представника позивача повідомлено, що протоколом №19 від 04.10.2024 комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення щодо заяви ОСОБА_6 від 04.09.2024. Для отримання даного рішення ОСОБА_1 необхідно з'явитись особисто, при собі мати військово-обліковий документ. Також повідомлено, що ОСОБА_1 було направлено повідомлення на адресу вказану в заяві самим заявником 24.01.2025.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
У відповідності до положень пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
З аналізу наведених законодавчих приписів слідує висновок, що Закон №3543-ХІІ передбачає альтернативу для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації шляхом надання висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я для осіб, які потребують постійного догляду.
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається в установленому порядку на підставі заяви військовозобов'язаного та доданих підтвердних документів за результатами розгляду якої, спеціально створена комісія РТЦК та СП приймає рішення, яке оформлюється протоколом, про надання або відмову у наданні військовозобов'язаному відстрочки.
При цьому, у разі відмови у наданні відстрочки, військовозобов'язаний повідомляється письмово із зазначенням причин відмови за формою, встановленою додатком 7 до Порядку №560.
Так, із наявних в матеріалах справи копій документів судом встановлено, що позивач засобами поштового зв'язку Укрпошта звернувся до відповідача із заявою від 20.01.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особа, яка здійснює постійний догляд за своєю матір'ю першої групи інвалідності, та просив оформити йому відстрочку.
Як свідчить зміст позову, підставою звернення позивача з вказаним позовом, стала саме протиправна бездіяльність відповідача, яка полягала у не розгляді заяви позивача про надання йому відстрочки і необхідність покладення на відповідача обов'язку розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення.
Разом з тим, із наявних в матеріалах справи копій документів, які були додані відповідачем до відзиву на позов, судом встановлено, що вказана заява позивача від 20.01.2025 про надання йому відстрочки була розглянута відповідачем 23.01.2025 за результатами її розгляду було прийнято рішення у формі Протоколу від 23.01.2025 №35 за яким комісією ухвалено рішення про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та оформлено Повідомлення №41 від 23.01.2025 згідно додатку 7 до Порядку №560, що підтверджується змістом копії згаданого повідомлення наявного у справі.
Згідно протоколу від 23.01.2025 №35 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 та відмовлено у наданні відстрочки, оскільки термін наданих документів : Акт обстеження від 06.06.2024, виписка з протоколу ЛКК №193 від 03.06.2024, витяг про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 17.05.2024, виписка з протоколу ЛКК №192 від 03.06.2024, заява від ОСОБА_3 від 21.06.2024, Акт про встановлення догляду від 25.06.2024 №17 - вважаються такими що втратили чинність.
Тобто, із наведених встановлених судом обставин слідує, що відповідачем було розглянуто заяву позивача про надання йому відстрочки від 20.01.2025 відповідно до процедури, встановленої Порядком №560, та ухвалено рішення про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке було оформлене протоколом від 23.01.2025 №35, що підтверджується змістом копії Повідомлення №41 від 23.01.2025.
А отже, із аналізу встановлених вище судом обставин та норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у не розгляді його заяви не відповідають дійсності та спростовуються наведеними вище доказами про розгляд відповідачем заяви позивача за встановленою процедурою та прийняття рішення з оформленням відповідного повідомлення із зазначенням у ньому причин відмови, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, з урахуванням встановлених судом обставин справи, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків, визначених Порядком №560, а саме: не розгляду заяви позивача від 20.01.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки наведені у позові позивачем доводи спростовуються змістом копії Повідомлення №41 від 23.01.2025, згідно якого комісією відповідача була розглянута заява позивача та прийнято відповідне рішення за результатами такого розгляду, оформлене протоколом від 23.01.2025 №35.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення аргументи представника позивача з приводу того, що на момент подання даного позову всупереч чинного законодавства у встановлені строки відповідачем не було розглянуто заяву ОСОБА_1 та відповіді не надано, з огляду на те, що ці аргументи спростовуються інформацією, наведеною у Повідомленні №41 від 23.01.2025, у якому зазначено про прийняття рішення у формі протоколу за заявою позивача від 23.01.2025 за №35, тобто, станом на дату звернення до суду відповідачем заяву було розглянуто та відповідне рішення було прийнято у встановлені законодавством строки.
Інші аргументи позивача та його представника уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна