справа№380/9770/25
20 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач - 2), в якій, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 30 квітня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в податковому органі з 02 липня 1990 року до 07 березня 2025 року, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №215-13-01-10-00-11 від 07.04.2025 і №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 30.04.2025, після звільнення з роботи в податковому органі 07.03.2025, позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу» замість пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки досягла 60 річного віку, страховий стаж становить понад 44 роки, стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. До поданої заяви позивачем були долучені: довідка про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №215-13-01-10-00-1 1 від 07.04.2025; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ у Вінницькій області. Рішенням №135050003253 від 07.05.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», оскільки у позивача станом на 01.05.2016 немає необхідного стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством. Позивач зазначає, що відповідач - 1 до її стажу державної служби не зарахував період роботи в податкових органах, оскільки відповідно до ст. 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №37232-ХІІ. На думку позивача, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025 є протиправним, тому звернулася до суду.
Ухвалою від 19.05.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
03.06.2025 від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46483), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що у відповідача - 1 не було підстав для зарахування періодів роботи в податкових органах до стажу роботи державної служби позивачки. Оскільки у позивачки відсутній стаж державної служби, передбачений п. п. 10, 11, 12 Розділу ХІ Закону №889, тому підстав для переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3725 відсутній. Представник відповідача -1 також зазначив, що ГУ ПФУ у Вінницькій області за результатами розгляду заяви від 30.04.2025 було прийнято рішення про відмову в перерахунку на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723 у зв'язку з відсутністю законних підстав, то позовні вимоги про переведення на інший вид пенсії з урахуванням довідок Державної податкової служби України від 07.04.2025 №215-13-01 10-00-11 та №216-13-01-10-00-11, є передчасними. Вважає, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у переході на інший вид пенсії позивачці є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
05.06.2025 від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46483), в якому пояснив, що позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Розгляд заяви здійснювався ГУ ПФУ у Вінницькій області за принципом екстериторіальності. При цьому, до стажу державної служби не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 02.07.1990 по 07.03.2025 на посадах в органах державної податкової служби, оскільки ст. 25 Закону №3723 було передбачено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Періоди роботи в органах державної податкової служби не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що посадовим особам згідно ст. 343 ПК України присвоювались спеціальні звання, і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723. Такі посади, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-Р та ст. 25 Закону №3723 не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, а відтак, період роботи на таких посадах не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723. Зазначає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення від 07.05.2025 №135050003253 про відмову в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З урахуванням наведеного, представник відповідача -1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
25.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №68666), в якій позивач пояснила, що на дату звернення до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення їй пенсії державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу" замість пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вона досягла 60 віку, страховий стаж становив понад 44 роки, станом на 01.05.2016 займала посаду державної служби і мала більше 20 років стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 від 09.04.2025 та перерахунком пенсії від 11.04.2025.
30.04.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу» замість пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки досягла 60 річного віку, страховий стаж становить понад 44 роки, стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. До поданої заяви позивачем були долучені: довідка про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №215-13-01-10-00-1 1 від 07.04.2025; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Рішенням №135050003253 від 07.05.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», оскільки у позивача станом на 01.05.2016 немає необхідного стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством.
Позивач вважає, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025 є протиправним, тому звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-ІІІ (далі - Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Відповідно до п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону №889-VIII «Про державну службу» визначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.
Пунктом 2 вказаного порядку (у первинній редакції та чинності на час проходження позивачем служби в Податкових органах) визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала з 17.04.1985 по 01.07.1990 на посаді інспектора по основній діяльності інспекції державних доходів; 02.07.1990 ОСОБА_1 зарахована в порядку переводу на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування громади та інших доходів; 12.11.1990 переведена на посаду начальника відділу оподаткування громади та інших доходів; 02.02.1993 переведена на посаду головного державного інспектора; 04.11.1990 присвоєно персональне звання радник податкової служби ІІІ рангу; 28.04.1994 прийняла присягу державного службовця; 26.11.1996 у зв'язку з ліквідацією ДПІ по Сокальському району і утворенням ДПА у Сокальському районі, переведена на посаду головного державного податкового інспектора ДПА у Сокальському районі; 03.01.1997 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок фізичних осіб; 05.05.1999 переведена на посаду начальника відділу оподаткування фізичних осіб; 09.10.2001 прийнята, в порядку переводу, на посаду головного державного податкового інспектора; 07.04.2006 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб; 16.03.2012 у зв'язку з реорганізацією в порядку перетворення ДПІ у Сокальському р-ні та утворенням ДПІ у Сокальському р-ні Львівської обл. ДПС переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб; 01.07.2013 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного ревізора інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення; 01.07.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця; 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІІ рангу; 16.02.2016 у зв'язку із структурними змінами переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення; 07.06.2017 у зв'язку із структурними змінами переведена на посаду головного державного інспектора Сколівського відділення; 27.09.2018 прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Сколівської ДПІ Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області; 01.11.2018 переведена на посаду старшого державного інспектора сектору з надання адміністративних послуг платникам податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску Сколівської державної податкової інспекції Стрийського управління Головного управління ДФС у Львівській області; 03.09.2019 прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора сектору з надання адміністративних послуг платникам податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску Сколівської державної податкової інспекції Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області. Присвоєно 6 ранг державного службовця; 11.09.2020 у зв'язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду старшого державного інспектора Сколівської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області; 22.12.2020 призначена у порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Сколівської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області; 07.03.2025 припинено державну службу та звільнено із займаної посаду за власним бажанням.
Отже, страховий стаж ОСОБА_1 становить 44 роки, стаж роботи на посадах державного службовця - 20 років.
Згідно з ч. 5 5 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), чинного до 19.11.2012, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначався Конституцією України, згаданим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України «Про державну службу».
Частина 7 ст. 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина 6 ст. 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто такою нормою встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Також згідно з положеннями ст. 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, справді перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів
Суд зазначає, що зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-XII та Порядку №283 передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Крім того, згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» при цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п. п. 343.1, 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).
Згідно з п. 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
З аналізу згаданих правових норм вбачається, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, відповідач під час розгляду заяви позивача безпідставно виходив з того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
Частина 2 ст. 46 Закону №889-VIII та Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, визначає, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Враховуючи викладене, спірний період роботи позивача в органах податкової служби повинен бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
З огляду на вказане, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 135050003253 від 07.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним, а тому таке необхідно скасувати.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України "Про прокуратуру") та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Суд встановив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" 30.04.2025.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 30.04.2025, тобто з дати звернення.
Суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача - 1, рішенням якого позивачці відмовлено в перерахунку (переведенні) з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Тому, дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача на пенсію на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з 30.04.2025, попередньо зарахувавши до стажу державної служби певні періоди роботи, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, тобто відповідач - 1.
Крім цього, оскільки здійснюється зміна виду пенсії, яку отримує позивач, відповідач - 1, здійснюючи переведення, повинен врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.04.2025 №215-13-01-10-00-11 та від 07.04.2025 №216-13-01-10-00-11 з метою встановлення заробітної плати для призначення пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з 30.04.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, попередньо зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в податковому органі з 02.07.1990 по 07.03.2025, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №215-13-01-10-00-11 від 07.04.2025 і №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.11.2025.
Суддя Потабенко В.А.