справа №380/12503/25
21 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації невикористаної дні основної щорічної відпустки у розмірі 50 діб за 2022, 2023 роки та додаткової відпустки як УБД за 2022-2023 роки у кількості 20 днів, нарахованої одноразову грошову допомогу при звільненні, індексації за увесь період служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, з одночасною компенсацією сум податків доходів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 50 днів за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, індексацію, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як убд за 2022-2023 роки у кількості 20 днів виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- нарахувати та виплатити мені компенсацію втрат частини доходів у зв'язку порушення строків невиплаченого грошового забезпечення.
Посилається на те, що проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у період з 13.03.2017 року по 01.05.2023 року - у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2023 року №129 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.05.2023 року. Вказав, що при виключенні зі списків особового складу частини відповідачем було нараховано та виплачено йому грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, одноразову грошову допомогу при звільненні, індексацію, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення. Однак такі, як зазначив позивач, обчислені без урахування сум додаткової винагороди, яку він отримував щомісячно під час проходження служби на підставі постанови Кабінету Міністрі України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у їх задоволенні повністю.
Ухвалою судді від 23.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , у період з 13.03.2017 року по 01.05.2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2023 року №129 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.05.2023 року.
Під час звільнення з військової служби позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток. Також в 2022-2023 роках позивачу виплачувалася грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
26.05.2025 року позивач звернувся до відповідач із запитом, в якому просив надати інформацію, зокрема, чи враховувалася додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрі України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при виплаті грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку як УБД, грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні.
11.06.2025 року Військова частина НОМЕР_1 надала довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року по травень 2023 року.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення., сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, звернувся з цим позовом до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII).
За п.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (ст.9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок №260; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п.п.1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).
У відповідності до п.п.1, 7 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з п.6 розділу ХХХІ Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 визначено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
При цьому, правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Спірним питанням, яке постало перед судом у цій справі, є не включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні, індексацію грошового забезпечення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення, сум до додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, то суд зазначає, що приписи ч.ч.1, 14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ та п.1 розділу XXIV Порядку №260 встановлюють лише право військовослужбовця на отримання вказаних виплат.
Положення ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Як уже встановлено судом, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами п.6 розділу ХХІІІ Порядку №260, до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород також міститься в п.7 розділу XXIV та п.5 розділу ХХХІІ Порядку №260, якими визначено умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Підсумовуючи, варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 року (справа №420/35446/23) дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України - установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір спірних одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 08.08.2024 року у справі №240/26703/23, від 23.09.0024 року у справі №240/33138/23, від 28.10.2024 року у справі №240/23483/23, від 07.11.2024 року у справах №240/1597/24 та №240/28177/23, від 20.12.2024 року у справі №240/21650/23 та від 16.01.2025 року у справі №240/31239/23. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків та уважає їх застосовними в межах цього спору.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд вважає, що обчислюючи розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Відтак, позовні вимоги у цій частині є безпідставним та не підлягають задоволенню.
Щодо не включення до складу грошового забезпечення позивача додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні індексації грошового забезпечення.
Суд враховує, що індексація грошового забезпечення - це передбачений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» механізм, що застосовується для підвищення грошових доходів громадян (у тому числі військовослужбовців) у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією).
При цьому, об'єктом індексації є лише частина грошового забезпечення, що має постійний, не разовий (регулярний) характер. До неї входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, а також інші щомісячні надбавки та доплати, які мають постійний характер.
Таким чином, для цілей індексації враховуються лише базові, постійні складові грошового забезпечення.
Разом з тим, передбачена Постановою №168 додаткова винагорода таким ознакам не відповідає, а тому правомірно не включена відповідачем при розрахунку індексації грошового забезпечення.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, то аналізуючи аналогічні правовідносини під час розгляду справи №240/32125/23 у постанові від 23.09.2024 року Верховний Суд констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Як видно з матеріалів справи додаткова грошова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця у період з березня 2022 року по лютий 2023 року. А тому, на думку суду, указана винагорода не може вважатись одноразовою і повинна бути включена до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 року у справі №240/2078/24, від 10.09.2025 року у справі №240/2400/24, від 30.10.2025 року у справі №240/3749/24.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», є протиправною.
Як наслідок, похідні вимоги про спонукання до вчинення дій відповідача є обґрунтованими та підлягають до задоволення (в цій частині).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків невиплаченого грошового забезпечення, суд враховує таке.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналізуючи зміст викладених норм, слідує висновок, що основними умовами для виплати компенсації втрати частини доходів є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; та 2) факт виплати нарахованих доходів.
Тобто виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється у день виплати основної суми доходу.
Отже, враховуючи те, що спірні суми грошового забезпечення позивачу ще не нараховані та не виплачені, суд приходить висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону №2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 року під час розгляду справи №140/862/19, який на підставі приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховується судом під час вирішення цього спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково
Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) перерахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.