21 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4021/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди ,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 стягнення завданої шкоди у розмірі 377 258, 83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що відповідно до акту службового розслідування від 12.05.2025 установлено, що старший солдат ОСОБА_1 вибув на лікування 25.12.2025 року до КНП "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", але на лікування не прибув і не повернувся на військову службу.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
15 липня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що виплати на лікування після поранення, підтверджені медичними документами та довідками про участь у бойових діях, є цільовими соціальними виплатами, що не підлягають поверненню, навіть якщо були нараховані в той самий період, що й інші спірні суми. Вказані виплати мають іншу правову природу, а тому не можуть бути предметом стягнення за позовом. Таким чином, зазначені виплати не є безпідставно набутими, не пов'язані з грошовим забезпеченням у розумінні військової служби, і відповідно не підлягають поверненню. Вимоги позивача в цій частині є юридично необґрунтованими і мають бути відхилені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У відповідності до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2023 № 263, солдат ОСОБА_1 призначений старшим розвідником-радіотелефоністом 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу 1-го розвідувального роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с.7).
У відповідності до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2023 № 270, Відповідач прибув до району виконання бойових завдань із 22.09.2023, що підтверджується Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2023 № 270 (а.с.8).
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2023 № 367 відповідач вважається такими, що вибув у лікувальний заклад КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький з 25.12.2023 (а.с.9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2024 № 117 старшому солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , припинено виплату грошового забезпечення з 24.02.2024 у зв'язку із перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяці із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 (а.с.10)
У відповідності до листа КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 23.04.2025 № 1669/0218/15, що старший солдат ОСОБА_1 стаціонарне лікування в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» не проходив. ОСОБА_1 звертався на амбулаторний прийом в поліклінічне відділення КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» до лікаря-невропатолога 25.12.2023, 08.01.2024, 30.01.2024; до лікаря уролога 08.01.2024, 25.01.2024, що підтверджується листом від 23.04.2025 № 1669/0218/15 (а.с.11).
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2025 № 2208, призначено проведення службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом неповернення після лікування останнім до розташування підрозділу (а.с.12).
Відповідно до Акту службового розслідування від 12.05.2025, який затверджено Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 1534, установлено наступне: що старший солдат ОСОБА_1 , колишній старший розвідник-радіотелефоніст 3-го розвідувального відділення 1-го розвідувального взводу 1 -го розвідувального роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вибув на лікування 25.12.2023 до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», однак на стаціонарне лікування не прибув та не повернувся до проходження військової служби у встановленому порядку. Він відсутній на службі без поважних причин та без дозволу командирів, що підтверджується Актом службового розслідування від 14.05.2025 і витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 1534 (а.с.13-17).
У ході службового розслідування було виявлено факт переплати грошового забезпечення та премії старшому солдату ОСОБА_1 за період з 25.12.2023 по 24.04.2024 на загальну суму 377 258,83 грн, що підтверджується: Актом службового розслідування від 14.05.2025; Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 1534; Довідкою-розрахунком переплати грошового забезпечення та премії від 06.05.2025 № 1776/6/1120 (а.с.18-20)
Відповідно до зазначених документів, встановлено, що загальна сума збитків, завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 , складає 377 258,83 грн.
З метою досудового врегулювання та добровільного відшкодування зазначеної суми, на адресу відповідача було направлено письмову Вимогу. Факт направлення підтверджується квитанцією відділення зв'язку «Укрпошта». Станом на сьогодні відповіді від відповідача не отримано, і добровільне відшкодування завданих державі збитків у особі військової частини НОМЕР_1 не здійснено (а.с.21-27).
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч.1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197.
Відповідно до п.15 Порядку №260 виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 р. №160-ІX.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно із частинами 1-4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
Відповідно до ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Згідно з ч. 4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Щодо не виплати додаткової винагороди за час лікування з розрахунку 100 тис. грн. на місяць Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби),- розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови № 168 (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 4 п. 1 Постанови № 168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тож, суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Також суд звертає увагу, що відповідачем не оскаржувались результати службового розслідування, оформленого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 1534, і на час розгляду цієї справи вказаний наказ є чинним.
Відповідачем не надано доказів того, що він дійсно, в період з 25.12.2023 по 24.04.2024, перебував на стаціонарному лікуванні, що дає йому законне право на отримання грошового забезпечення включно із додатковою винагородою збільшеною до 100000 гривень.
Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення завданої шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої шкоди державі у розмірі 377 258, 83 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА