21 листопада 2025 року м. Київ справа №320/39372/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдинг» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдинг» (далі позивач) з позовом до Житомирської митниці (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216 від 11.05.2023, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товарів за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 відкрито провадження у справі №320/39372/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним, проаналізувавши надані позивачем до митного оформлення документи, встановлено, що останні містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдинг» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 41859998) зареєстроване в якості юридичної особи 10.01.2018, номер запису 1 074 102 0000 072394 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 20.03.2023 між HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o., компанією, зареєстрованою в Республіці Польщі, (далі продавець) та позивачем був укладений контракт №2103/2023 (далі контракт), відповідно до пунктів 1-3, 5, 6, 12 та 13 якого, зокрема, продавець продає, а позивач купує на узгоджених умовах листове скло, яке виготовляється методом флотації та називається флоат-склом і товаром.
Одиницею продажу є квадратний метр (м2).
Країни походження товару: Європейський Союз, Турецька Республіка, Китайська Народна Республіка.
Валюта контракту: євро (визначається сторонами в рахунках (інвойсах, проформах).
Загальна суму контракту складається із загальної вартості всіх рахунків (інвойсів, проформ), виставлених продавцем позивачу.
Ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи й представлені на умовах доставки DAP або FCA (місце завантаження відповідно до Incoterms 2010).
Позивач здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення.
У платіжному дорученні позивач вказує назву позивача й номер рахунку / проформи-рахунку, на підставі яких здійснюється оплата.
У замовленні вказується товар і його кількість. Припускається, що замовлення подане стороною контракту, якщо воно оформлене відповідно до вказаних у пункті 5 контракту умов.
Замовлення товару може бути змінене позивачем не пізніше, ніж за 24 години до відправлення товару, якщо товар із нового замовлення наявний на складі.
З метою уникнення помилок передачі товару іншим особам, позивач повинен негайно повідомити продавцеві реєстраційні номери вантажних автомобілів, які мають доставити конкретне замовлення.
В іншому випадку, автомобіль не буде завантажений до моменту отримання підтвердження того, хто скерував автомобіль і для якого замовлення. За затримки поставок через вказані вище причини продавець не несе відповідальності.
Продавець поставляє позивачеві замовлений, підтверджений і оплачений товар на умовах (місце завантаження відповідно до Incoterms 2010). Умови поставки окремих партій товару вказані в рахунках і транспортних документах.
Спосіб доставки товару: само вивіз автомобільним транспортом.
Строк постачання товару: 90 днів із моменту оплати.
Усі витрати, пов'язані з виконанням контракту, такі як мито, податки, переклад документів та інші витрати, які виникли на території продавця, несе продавець, а ті, що виникли на території позивача, - несе позивач.
Контракт діє з моменту підписання до 31.12.2023 включно. Термін дії контракту автоматично продовжуватиметься на 12 місяців, якщо жодна зі сторін письмово не заявить змін стосовно його подальшого непродовження не менше, ніж за 1 місяць до завершення його дії.
12.04.2023 продавець та позивач уклали додаток №2 до контракту, відповідно до якого, зокрема, узгодили ціну на флоат-скло товщиною 4 мм, розміром 3 210 мм х 2 250 мм, з покриттям у розмірі 3,50 євро за 1 м2 на умовах поставки FCA с. Планта, Республіка Польща.
12.04.2023 продавець виставив позивачу до сплати рахунок-проформу №003/000296/2023, відповідно до якого продавець поставляє позивачу флоат-скло товщиною 4 мм, розміром 3 210 мм х 2 250 мм, у кількості 308 шт. за ціною 3,50 євро за 1 м2 (далі товар).
Відповідно до рахунка-проформи №003/000296/2023 від 12.04.2023, який містить посилання на контракт, товар постачається на умовах FCA с. Планта, Республіка Польща, умови оплати - 100% передоплата. Загальна вартість товару складає 7 785,86 євро.
12.04.2023 продавець також виставив позивачу до сплати рахунок-проформу №003/000298/2023, відповідно до якого продавець поставляє позивачу товар на загальну суму 9 930,94 євро.
26.04.2023 позивач відповідно до контракту та рахунків-проформ №003/000296/2023 від 12.04.2023 та №003/000298/2023 від 12.04.2023 перерахував на користь продавця 17 716,80 євро (7 785,86 євро + 9 930,94 євро), що підтверджується відповідним SWIFT-повідомленням, виданим Акціонерним товариством «ОТП Банк».
08.05.2023 продавець виставив позивачу інвойс №FZ/00004/5/2023 на товар.
Відповідно до інвойса №FZ/00004/5/2023 від 08.05.2023, який містить посилання на контракт, товар постачається на умовах FCA с. Планта, Республіка Польща, умови оплати - 100% передоплата. Загальна вартість товару складає 7 785,86 євро.
11.05.2023 позивачем до Житомирської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №FZ/00004/5/2023 від 08.05.2023.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023 загальна вартість товару складає 7 785,86 євро, а його поставка відбувалася на умовах FCA с. Планта, Республіка Польща.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару власним автомобільним транспортом із с. Планти, Республіка Польща до місця ввезення на митну територію України та відповідно до довідки про транспортні витрати №0805/2 від 08.05.2023, виданої позивачем, додав до митної вартості товару вартість його транспортування в розмірі 5 911,23 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 11.05.2023 - 317 691,32 грн. (7 785,86 євро х 40,0444 + 5 911,23 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
(0003) сертифікат якості на товар №FRZ0400Z від 01.07.2022;
(0271) пакувальний лист на товар б/н від 08.05.2023;
(0380) рахунок-фактура (інвойс) №FZ/00004/5/2023 від 08.05.2023;
(0730) автотранспортна накладна №08.05.2023/2 від 08.05.2023;
(3006) калькуляція транспортних витрат №3 від 12.04.2023, складена позивачем;
(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка про транспортні витрати №0805/2 від 08.05.2023, видана позивачем;
(4100) контракт;
(4103) додаток №1 від 21.03.2023 до контракту;
(9610) копія митної декларації країни відправлення №23PL311050E0011394 від 08.05.2023.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару, в якому повідомив, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Посилаючись на положення частини третьої статті 53 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунок-проформу; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (передоплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
11.05.2023 позивач на вказаний запит надав відповідачу лист №1105_1 від 11.05.2023 разом із SWIFT-повідомленням від 26.04.2023, виданим Акціонерним товариством «ОТП Банк», рахунком-проформою №003/000296/2023 від 12.04.2023, калькуляцією транспортних витрат №4 від 05.05.2023, складеною позивачем, а також повідомив митний орган, що інших документів надано не буде.
11.05.2023 Житомирською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у митній декларації ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023 скоригував із 7 933,48 євро до рівня 11 167,14 євро.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів зазначив, що на виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України №476 від 01.07.2021, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також із рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезеного на митну територію України аналогічного товару (митна декларація №UA101070/2023/000733 від 01.02.2023).
Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Поставка товару здійснюється відповідно до умов контракту.
З поданих до митного оформлення документів, а також автотранспортної накладної (CMR) вбачається, що транспортування товару здійснювалося позивачем самостійно. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 25.05.2012, при заповненні графи 20 якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Натомість до митного оформлення надані калькуляції транспортних витрат №3 від 12.04.2023 та №4 від 05.05.2023, складені позивачем, у яких зазначені неповні дані, у зв'язку з чим митний орган позбавлено можливості перевірити достовірність задекларованих витрат на транспортування товару. Відсутність розрахунку вартості транспортування товару, що складена безпосередньо позивачем, може свідчити про упередженість даних про фактичну вартість перевезення, що в ній зазначені, та створювати обґрунтовані сумніви щодо їх об'єктивності.
Калькуляції транспортних витрат також не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення. Таким чином, документ не містить достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вона стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаними в калькуляції транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару.
Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини десятої статті 58 МК України є складовою митної вартості.
Ураховуючи наведене вище, керуючись частиною третьою статті 53 МК України, відповідач зазначив, що позивачем не надано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Згідно з частиною шостою статі 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв?язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв?язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за митною декларацією №23UA204080000377U0 від 16.01.2023 (№UA204080/2023/000377) - « 1. Скло листове Eurofloat 4 mm Clear Floar Glass, second guality glass HOR, неармоване, термічнополіроване, виготовлене флоат методом, без відбивального чи невідбивального шару, без поглинального шару, не тоноване, не забарвлене, прозоре, безбарвне, не оброблене іншим способом, для виготовлення склопакетів та вікон, розмір 3 210 мм х 2 250 мм.» і складає 5,02 євро за 1 м2 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Житомирська митниця в особі головного державного інспектора Шакало О.В. видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216 від 11.05.2023.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA101070003995U3 від 11.05.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 41 436,85 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216 від 11.05.2023, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023 та відзиву Житомирської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив розмір витрат на перевезення власним автомобільним транспортом спірного товару з Республіки Польщі до місця ввезення на митну територію України, як і включення вартості навантаження товару до його ціни.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, декларант для підтвердження розміру витрат щодо транспортування товару до місця ввезення на митну територію України власним автомобільним транспортом, якщо такі не включені до його ціни, може надати митному органу калькуляцію транспортних витрат.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаток №2 від 12.04.2023 до нього, рахунок-проформу №003/000296/2023 від 12.04.2023, SWIFT-повідомлення від 26.04.2023, видане Акціонерним товариством «ОТП Банк», інвойс №FZ/00004/5/2023 від 08.05.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №08.05.2023/2 від 08.05.2023, довідку про транспортні витрати №0805/2 від 08.05.2023, видану позивачем, калькуляцію транспортних витрат №4 від 05.05.2023, складену позивачем, копію митної декларації країни відправлення №23PL311050E0011394 від 08.05.2023, лист продавця №21/03/2023-1 від 11.09.2023, згідно з якими вартість спірного товару складає 7 785,86 євро, а його поставка відбувалася на умовах FCA с. Планта, Республіка Польща.
При цьому відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023 загальна вартість товару складає 7 785,86 євро, а його поставка відбувалася на умовах FCA с. Планта, Республіка Польща.
Умови поставки FCA згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Відповідно до статті А.3 розділу FCA вищезгаданих правил Incoterms 2020 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Отже, відповідно до умов поставки FCA зобов'язання продавця із поставки спірного товару вважаються виконаними з моменту його завантаження на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений позивачем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
У спірному випадку місцем поставки товару є склад продавця в с. Планті, Республіка Польща, що також підтверджується наявним у матеріалах справи листом продавця №21/03/2023-1 від 11.09.2023.
Відтак, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що позивачем не було підтверджено включення вартості навантаження спірного товару на автомобільний транспорт у с. Планті, Республіка Польща до ціни товару, адже відвантаження спірного товару здійснювалося зі складу продавця, а тому витрати на його навантаження на автомобільний транспорт уже включені до ціни товару.
При цьому як на підставу для включення до митної вартості спірного товару витрат на його транспортування до митного кордону України в розмірі 5 911,23 грн., позивач посилався на довідку про транспортні витрати №0805/2 від 08.05.2023, видану позивачем, та калькуляцію транспортних витрат №4 від 05.05.2023, складену позивачем.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації ІМ40ДЕ №23UA101070003961U3 від 11.05.2023 склала 317 691,32 грн. (7 785,86 євро х 40,0444 + 5 911,23 грн.) та є документально підтвердженою.
Суд вважає, що наданого позивачем пакету документів було достатньо для підтвердження вартості додатково понесених ним витрат, пов'язаних із транспортуванням товару до митного кордону України в розмірі 5 911,23 грн.
Суд також зазначає, що відповідачем не було наведено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів належного обґрунтування неврахування ним наданої позивачем до митного оформлення спірного товару довідки про транспортні витрати №0805/2 від 08.05.2023, яка підтверджує розмір додатково понесених витрат на транспортування товару в розмірі 5 911,23 грн.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: контрактом, додатком №2 від 12.04.2023 до нього, рахунком-проформою №003/000296/2023 від 12.04.2023, SWIFT-повідомленням від 26.04.2023, виданим Акціонерним товариством «ОТП Банк», інвойсом №FZ/00004/5/2023 від 08.05.2023, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №08.05.2023/2 від 08.05.2023, довідкою про транспортні витрати №0805/2 від 08.05.2023, виданою позивачем, калькуляцією транспортних витрат №4 від 05.05.2023, складеною позивачем, копією митної декларації країни відправлення №23PL311050E0011394 від 08.05.2023 та листом продавця №21/03/2023-1 від 11.09.2023.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також те, що пов'язаність продавця та позивача вплинула на рівень митної вартості спірного товару.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що Житомирська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації №23UA204080000377U0 від 16.01.2023, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023, є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216 від 11.05.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2549 від 23.10.2023.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5 368,00 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023, прийняте Житомирською митницею в особі її структурного підрозділу відділу митного оформлення «Варшавка» митного поста «Коростень» НОМЕР_1 .
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216 від 11.05.2023.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдинг» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005610, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25) судові витрати в розмірі 5 368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.