20 листопада 2025 року м. Київ справа №320/16253/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 08 листопада 2023 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилось 55 років, у зв'язку з чим він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення йому пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку..
За результатом розгляду якої позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 104550005615 від 13 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що права на зниження пенсійного віку позивач не набув, оскільки не підтверджено факти проживання станом на 01 січня 1993 року в зоні посиленого радіологічного контролю - 4 роки.
Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на його переконання, документально підтверджено факт його проживання у місті Богуслав, який відносив до зони посиленого радіоактивного забруднення.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що 08 листопада 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності зазначена заява позивача була розглянути Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та за наслідками розгляду вказаної заяви було прийнято рішення від 13 листопада 2023 року № 104550005615 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки ним не підтверджено факту його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю на 01 січня 1993 року не менше 4 років.
Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на аналогічні обставини ти, що викладені представником відповідача 1 у поданому ним відзиві на позовну заяву.
Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що інформація, яка міститься у відзиві не відповідає дійсності та спростовується поданими позивачем доказами.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 18 квітня 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів отримані уповноваженою особою відповідача 1 безпосередньо в приміщенні суду 25 квітня 2024 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка, а відповідачу 2 направлені на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого Київською обласною радою 20 березня 1995 року.
Після досягнення 55-річного віку ОСОБА_1 08 листопада 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення йому пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До заяви позивачем додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , диплом про навчання НОМЕР_4 , довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року № 522, довідка про зміну назви організації № 1952-ВИХ-КV-822100-2022, документи про місце проживання (реєстрації) особи № 17-2, документи про місце проживання (реєстрації) особи 1 № 3473, посвідчення постраждалого від НОМЕР_5 та № НОМЕР_1 , рішення суду № 1265 та трудову книжку № НОМЕР_6 .
У самій заяві від 08 листопада 2023 року позивачем власноручно зроблено запис про те, що інших документів він подавати не буде. Згідно довідки 1265 він проживав та був зареєстрований у місті Богуслав з 1986 року по 1996 року, а також зазначено, що це також підтверджено копією виданою підприємством про направлення до м. Богуслава.
За принципом екстериторіальності, заява позивача разом з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та рішенням від 13 листопада 2023 року № 104550005615 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не виконано умови статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (не підтверджено факт проживання станом на 01 січня 1993 року в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки). Страховий стаж становить 38 років 4 місяці 28 днів, зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Також у рішенні зазначено, що аналіз наданих документів показав, що термін проживання заявника на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року відсутній. Згідно довідки від 02 серпня 2023 року № 1265 проживав та був зареєстрований на території пункту, який належить до зони посиленого радіологічного контролю з 22 серпня 1986 року по 23 січня 1996 року. Довідку видано згідно акта обстеження депутата, що не передбачено законодавством. Згідно трудової книжки НОМЕР_7 в період з 22 серпня 1986 року по 18 травня 1995 року працював на Київському ремонтному заводі «Медтехніка», який територіально знаходиться в місті Київ. Для підтвердження періоду проживання на території населеного пункту, який належить до зони посиленого радіологічного контролю необхідно надати підтверджуючу довідку, що саме участок 1 бригада 8 Київського ремонтного заводу «Медтехніка», знаходилась та проводила свої роботи на території м. Богуслав. Богуславського району, Київської області.
Згідно довідки № 1265 від 02 серпня 2003 року, виданої Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславблагоустрій» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім інших періодів, зазначених у довідці, з 22 серпня 1986 року по 23 січня 1996 року проживав та був зареєстрований у місті Богуслав (який відносився до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23 липня 1991 року, до 31 грудня 2014 року) АДРЕСА_1 .
Також позивача надано копію посвідчення № 17-2, виданого Міністерством охорони здоров'я УРСР 14 серпня 1986 року, відповідно до якого ОСОБА_1 був направлений у розпорядження Київського ремонтного заводу «Медтехніка» для обслуговування медапаратури ЦРЛ м. Богуслав з місячним окладом 120 р, також у посвідченні зазначено, що ОСОБА_1 забезпечено житловою площею, строк прибуття зазначений, як 18 серпня 1986 року.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
У частині першій статті 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ).
Згідно зі статті 49 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (частиною другою статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII).
Наведене дозволяє дійти висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, не може перевищувати 5 років.
За визначенням частини третьої статті 65 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Згідно з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України у постановах від 21 листопада 2016 року у справі № 21-1048во06 та від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15, з якою погодився Верховний Суд у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 333/2072/17, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для призначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 398/494/17.
Як вже зазначалось судом, на підтвердження статусу громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю до заяви про призначення пенсії за віком надавалися такі документи: посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_1 , посвідчення № 17-2 про направлення у розпорядження Київського ремонтного заводу «Медтехніка» для обслуговування медапаратури ЦРЛ м. Богуслав від 14 серпня 1986 року, довідка, видана Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславблагоустрій» від 02 серпня 2023 року № 1265, відповідно до якої позивач у тому числі у період з 22 серпня 1986 року по 23 січня 1996 року проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 , яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд зазначає, що статтею 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23 липня 1991 року № 106 м. Богуслав Київської області до 31 грудня 2014 року відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, факт видачі позивачу уповноваженим органом держави посвідчення Громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01 січня 1993 року у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 суду надано не було.
Більш того, суд вважає за необхідне наголосити й на тому, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ органом Пенсійного фонду України не прийнято до уваги посвідчення № 17-2 від 14 серпня 1986 року, згідно якого позивач був направлений у розпорядження Київського ремонтного заводу «Медтехніка» для обслуговування медапаратури ЦРЛ м. Богуслав.
На переконання суду, доводи відповідача 2, що позивачем не підтверджено факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у 4 роки є безпідставними, оскільки як матеріалами справи, так і доданими до заяви про призначення пенсії за віком документами підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.
Також суд звертає увагу, що вимога відповідача 2, викладена у оскаржуваному рішенні щодо необхідності надання підтверджуючої довідки. Що саме участок 1 бригада 8 Київського ремонтного заводу «Медтехніка» знаходилась та проводила свої роботи на території міста Богуслав покладає на позивача лише додатковий тягар на підтвердження обставин, які підтверджуються іншими документами, які були надані позивачем, які є дійсними та не визнані у встановленому законом порядку нечинними вабо скасованими.
Судом встановлено, що позивачу на момент звернення із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку виповнилося 55 років, він мав загальний трудовий стаж 38 років 04 місяці 14 днів та проживав або відпрацював у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а станом на 1 січня 1993 року проживав та працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.
Наведене в сукупності свідчить, що позивач має необхідний вік, загальний трудовий стаж та підтверджений факт проживання, роботи позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доцільніцсть виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним й скасування рішення № 104550005615 від 13 листопада 2023 року, прийнятого відповідачем 2, залишивши без задоволення позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 2, оскільки останнім прийнято акт індивідуальної дії, а не вчинено протиправні дії.
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 08 листопада 2023 року призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку № 22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи, що відповідачем 2 взагалі не було надано оцінки поданим позивачем документам, зокрема, посвідченню № 17-2 від 14 серпня 1986 року, суд вважає передчасними позовні вимоги останнього в частині зобов'язання саме призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та вважає за доцільне зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку від 08 листопада 2023 року з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Щодо позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд зазначає, що приписами пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 чітко передбачено, що орган визначений за принципом екстериторіальності, який здійснює реєстрацію заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення є органом, який призначає (перераховує) пенсію та формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відтак, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 537,00 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 листопада 2023 року № 104550005615.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 08 листопада 2023 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 537,00 грн (п'ятсот тридцять сім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.