20 листопада 2025 року м. Київ № 320/17645/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови правління Пенсійного фонду України Капінуса Євгена Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голови правління Пенсійного фонду України Капінуса Євгена Валерійовича (далі - відповідач), в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Капінуса Євгена Валерійовича щодо невжиття Пенсійним фонду України відповідних належних заходів реагування на системні порушення Головним управлінням Фонду у м. Києві частини другої статті 19 19, статті 129.1 Конституції та Законів України під час здійснення перерахунків пенсії позивача починаючи з 01.01.2018 року відповідно до його заяви вх. №БЕБ-28000-Ф-С-029306 від 18.02.2025;
- зобов'язати Голову правління Пенсійного фонду України вжити належних заходів реагування щодо усунення порушень законних прав та інтересів позивача під час здійснення перерахунків його пенсії починаючи з 01.01.2018.
У якості підстави позову позивач вказує на факт неналежного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішень суду, зокрема № 320/34164/23 та № 320/40194/23, а також вказує на протиправну бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України щодо невжиття належних заходів для реагування на такі порушення під час вказаних перерахунків.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем було подано до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відзиві відповідач наголосив на відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки вважає, що у позові позивач висловлює, зокрема, незгоду із перерахунком, проведеним Головним управлінням на виконання судових рішень у справах № 320/34164/23 та № 320/40194/23 та вказує, що Пенсійний фонд України не був учасником вказаних судових справ. Повноваженнями щодо контролю за виконанням судового рішення та надання роз'яснення судового рішення Пенсійний фонд України не наділений, а тому вказує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.
Окрім цього, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача, зокрема просить змінити відповідача - Голову правління Пенсійного фонду України на належного - Пенсійний фонд України, вказуючи, що саме Депратамент Пенсійного фонду України має право перевіряти додержання вимог законодавства про пенсійне забезпечення. здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг в територіальних органах Фонду.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не згоден із заміною відповідача та вважає Голову правління Пенсійного фонду України належним відповідачем, а відзив- таким, що не стосується предмету позову.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу у якості другого відповідача. У разі відмови у задоволення позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Виходячи із заявлених предмету та підстави позову, суд не вбачає наявності підстав для залучення співвідповідача у даній справі.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 320/34164/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві встановити ОСОБА_1 відсоткове значення основного розміру пенсії з 1 січня 2008 року в розмірі 74% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром у 70 процентів встановленим статтею 13 Закону України № «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 320/40194/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю визнано протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.10.2023 №35536-36434/Ц-02/8-2600/23 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №06/18378 від 23.08.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №06/18378 від 23.08.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач стверджує, що після перерахунку пенсій на виконання вказаних рішень суду, знову були встановлені обмеження до його пенсії та позбавлено щомісячних доплат, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, окрім цього вказує, на те, що рішення суду в частині стягнення судового збору також досі залишається невиконаним.
Позивач звернувся із зверненням (заявою) від 17.02.2025 до Голови правління Пенсійного фонду України, у якому просив вжити відповідні заходи реагування щодо забезпечення Головним управлінням верховенства права під час здійснення діяльності безумовного виконання рішень суду та відновлення права позивача на отримання пенсії в належних розмірах.
У відповідь на звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління обслуговування громадян) листом від 07.02.2025 № 5775-1486/Ц-02/8-2600/25 повідомив, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 320/34164/23 розмір пенсії перераховано:
- з 1 січня 2008 в розмірі 74% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром у 70 процентів встановленим статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІ.
- з 1 січня 2018 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 320/34164/23 не містить зобов'язань до Головного управління виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром в подальшому.
Також, вказано, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі № 320/40194/23 розмір пенсії перераховано на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 06/18378 від 23.08.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду не покладено зобов'язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії, розмір пенсійної виплати обчислюється уподальшому з урахуванням вимог статті 43 Закону.
Станом на грудень 2024 позивач отримував пенсію в розмірі 23610,00 грн.
Також повідомлено, що до пенсії позивача з 01.01.2025 не застосовані знижувальні коефіцієнти, відповідно до постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів щодо контролю пенсійних органів за дотриманням законодавства та належного виконання судових рішень, у зв'язку із системним характером порушень його прав, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Із позову вбачається, що позивач просить суд зобов'язати Голову правління Пенсійного фонду України, вжити належних заходів реагування щодо усунення порушень його законних прав та інтересів під час здійснення перерахунків його пенсії починаючи з 01.01.2018.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 11 Положення № 280 Голова правління Пенсійного фонду України:
1) забезпечує виконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України, та доручень Міністра;
2) вносить на розгляд Міністра соціальної політики пропозиції щодо формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону і розроблені Пенсійним фондом України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України;
3) звітує перед Міністром соціальної політики про виконання річного плану роботи Пенсійного фонду України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;
5) затверджує за погодженням з Міністром соціальної політики структуру апарату Пенсійного фонду України;
5-1) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Пенсійного фонду України;
6) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром соціальної політики керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Пенсійного фонду України; призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців апарату Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;
6-1) присвоює ранги державним службовцям апарату Пенсійного фонду України, вирішує в установленому порядку питання щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
6-2) приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату Пенсійного фонду України, вирішує в установленому порядку питання щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
6-3) здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в Пенсійному фонді України та виконанням умов контрактів про проходження державної служби (у разі укладення);
7) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики керівників та заступників керівників територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства про державну службу;
8) затверджує штатні розписи і кошториси відповідних територіальних органів;
9) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;
забезпечує взаємодію Пенсійного фонду України із структурним підрозділом Мінсоцполітики, визначеним Міністром соціальної політики відповідальним за взаємодію з Пенсійним фондом України;
10) забезпечує дотримання встановленого Міністром соціальної політики порядку обміну інформацією між Міністерством та Пенсійним фондом України і вчасність її подання;
11) підписує акти правління Пенсійного фонду України;
12) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;
13) представляє в установленому порядку Пенсійний фонд України у відносинах з іншими державними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;
14) дає у межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові до виконання державними службовцями і працівниками апарату Пенсійного фонду України та його територіальними органами доручення;
15) забезпечує виконання рішень правління Пенсійного фонду України;
16) видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Пенсійного фонду України;
17) розпоряджається у межах повноважень, передбачених законом, коштами Пенсійного зонду України;
18) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Натомість, відповідно до статті 10 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне убезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) призначення (перерахунок) і виплата пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 280).
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених завдань здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262.
Водночас, відповідно до статті 4 пункту 6 Положення, Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Положення № 280 Департамент Пенсійного фонду України має право перевіряти додержання вимог законодавства про пенсійне забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг.
Отже, Голова правління Пенсійного фонду України - це найвища керівна посада в організації, відповідальна за загальне керівництво та стратегію, тоді як департамент Пенсійного фонду України - це структурний підрозділ, який безпосередньо виконує конкретні функції в межах своєї компетенції. Голова правління приймає ключові рішення, а департамент реалізує ці рішення на практиці, займаючись певним напрямком роботи, зокрема призначенням та перерахунками пенсій.
При цьому, суд враховує, що у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 зазначила, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи..
Таким чином, саме Пенсійний фонд України як центральний орган, здійснює керівництво системою пенсійного страхування, контроль за правильністю призначень, перерахунків та виплат пенсій, а тому підстав для визнання протиправної бездіяльності у діях відповідача - Голови правління пенсійного фонду України під час здійснення перерахунків пенсій Цибатого Валерія Федоровича, суд не вбачає.
Окрім цього, суд зауважує таке.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд звертає увагу позивача, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до визначення наданого у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вище зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Відтак, з аналізу предмету спору у цій справі суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень № 320/34164/23 та № 320/40194/23, а тому позивач, у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
На підставі викладеного, перевіривши обґрунтованість доводів позивача та оцінивши зібрані в справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.