ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"21" листопада 2025 р. Справа № 300/8437/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ципліцький Дмитро Олегович (надалі, також - представник позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповіда, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Підставою звернення до суду слугувало прийняття протиправного, на думку позивача, рішення щодо утримання з позивача зайво виплаченої додаткової винагороди та щодо виключення позивача із списків військовослужбовців, яким виплачується додаткова винагорода.
До позовної заяви позивач долучив заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, які пов'язані із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року; зупинення проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тисяч гривень на місяць за період з червня 2023 по серпень 2025 року в частині виплати такої винагороди позивачу; зупинення проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025 № 613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн, за період з червня 2023 по серпень 2025 року; а також шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тисяч гривень за період з червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача - до ухвалення судом рішення по даній адміністративній справі.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 580/2403/19.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У своїй заяві позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, які пов'язані із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року; зупинення проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тисяч гривень на місяць за період з червня 2023 по серпень 2025 року в частині виплати такої винагороди позивачу; зупинення проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025 № 613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн, за період з червня 2023 по серпень 2025 року; а також шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тисяч гривень за період з червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача - до ухвалення судом рішення по даній адміністративній справі.
Позивач вважає дії відповідача щодо виключення його із списків осіб, яким виплачується додаткова винагорода та прийняття наказу про утримання із грошового забезпечення позивача надмірно виплаченої суми додаткової винагороди неправомірними, оскільки позивач залучався до відповідних заходів щодо забезпечення безпеки та оборони, а тому додаткова винагорода йому була виплачена в належному розмірі.
Щодо наявності чи відсутності обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, суд зазначає наступне.
Порядок виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 грн визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 даної Постанови, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Таким чином, постанова № 168 визначає перелік підстав, за яких здійснюється виплата відповідної додаткової винагороди.
Щодо способів забезпечення позову, які пропонує позивач, суд звертає увагу на таке.
Позивачем заявлено наступні способи забезпечення поданого ним позову:
зупинення проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тисяч гривень на місяць за період з червня 2023 по серпень 2025 року в частині виплати такої винагороди позивачу;
зупинення проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025 № 613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн, за період з червня 2023 по серпень 2025 року;
заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тисяч гривень за період з червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача.
Натомість, позивачем заявлено наступні позовні вимоги:
"- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.".
В матеріалах справи відсутній відповідний наказ, однак, проаналізувавши зміст позовної заяви та наявні матеріали, суд робить висновок про те, що позовні вимоги стосуються незгоди позивача із виключенням його із відповідного списку осіб, яким нараховується додаткова грошова винагорода а також наказ відповідача про утримання із грошового забезпечення позивача надміру виплачених сум додаткової винагороди за вересень 2025 року. Позивач у позовній заяві зазначає, що перевірка за вересень 2025 року була завершена та за її результатами прийнято оскаржуваний наказ. Натомість позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення перевірки за попередній період.
Суд звертає увагу позивача, що період виплати додаткової грошової винагороди позивачу за період з червня 2023 по серпень 2025 року не є предметом розгляду в даній справі. Заявлені позивачем вимоги не стосуються даного періоду виплати додаткової грошової винагороди, а тому рішення суду у даній справі за заявленими позивачем позовними вимогами не створить жодних правових наслідків для відповідача в частині нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за період, інших, ніж вересень 2025 року.
Крім того, варто звернути увагу позивача, що проведення перевірки є дискреційним повноваженням відповідача, а тому зупинення проведення перевірки буде надмірним та грубим втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Суд не може своїми діями чи рішеннями підміняти інших суб'єктів права, та, в даному випадку, зупинити проведення такої службової перевірки, оскільки відповідач є безпосереднім суб'єктом проведення такої перевірки. В суду як органу, який здійснює контроль за законністю дій та рішень суб'єктів владних повноважень, в тому числі відповідача, може перевірити відповідність проведення перевірки вимогам закону, однак не вправі проводити відповідну перевірку замість такого суб'єкта владних повноважень.
Суд констатує, що підставою для забезпечення позову в даному випадку є фактично побоювання з боку позивача, що за результатами перевірки для нього настануть негативні майнові наслідки, проте, суд звертає увагу позивача, що настання негативних наслідків не є наперед відоме та ще не було встановлено відповідачем. Тому в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині застосування вищезазначених способів забезпечення слід відмовити.
Стосовно забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, які пов'язані із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, суд зазначає таке.
Підставою для утримання з грошового забезпечення позивача коштів, які пов'язані із надміру виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року є відповідний наказ, а саме пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4761, який і оскаржується позивачем.
Суд звертає увагу позивача, що закон не передбачає можливості забезпечення позову, якщо спосіб забезпечення є практично вирішенням позову по суті. Заборона відповідачу утримувати з грошового забезпечення позивача коштів буде фактично вирішенням заявленого позову по суті, оскільки внаслідок скасування пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4761 відповідач не зможе здійснювати утримання із грошового забезпечення позивача грошових коштів.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що забезпечення позову можливе, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд робить висновок про відсутність таких обставин, оскільки, навіть у випадку виконання даного наказу та утримання із грошового забезпечення позивача грошових коштів, якщо в подальшому відповідний наказ судом буде скасовано, то у позивача виникне право на безспірне отримання від відповідача, вже протиправно утриманих сум.
Також, варто звернути увагу, що позивачем не надано суду доказів про те, що утримання із грошового забезпечення відбувається.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій та рішень відповідача на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Так, заява про забезпечення позову містить тільки загальні покликання на протиправність дій відповідача виключення його із списів осіб, яким нараховується додаткова грошова винагорода та утримання із грошового забезпечення позивача сум надміру сплаченої додаткової винагороди, однак не визначає конкретних підстав для прийняття рішення про забезпечення позову.
Отже, у контексті наведених обставин, судом не встановлено підстав для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 20.11.2025 в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати представнику позивача та відповідачам через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.