21 листопада 2025 рокуСправа № 280/10242/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Також, у позовних вимогах просить витребувати у Військової частини НОМЕР_2 докази.
Разом із позовною заявою, позивачем подано заяву, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
заборони Військовій частині НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення Позивача коштів, пов'язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи;
зупинення проведення Відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат Позивачу, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
зупинення проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, у частині, що стосується виплати Позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 роки, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
заборони Військовій частині НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення Позивача коштів, пов'язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану Позивача, - ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
В обґрунтування необхідності вжиття обраного заходу забезпечення позову, зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що Позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. За результатами службової перевірки видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761 другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн.) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення Позивача надмірно нараховані та виплачені (на думку Відповідача) кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її майнові права, у зв'язку з чим звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу. Підставою для проведення службової перевірки, за результатами якої винесено оскаржуваний наказ, став акт перевірки фінансово-господарської діяльності від 31 жовтня 2025 року, якою встановлено, що в порушення вимог пункту 1-1 Постанови № 168 та пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, додаткова винагорода за вересень 2025 року із розрахунку 50 000 грн. нарахована військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини (в тому числі позивачу), що призвело до переплати грошового забезпечення. У вказаному акті зазначено про необхідність призначити службову перевірку для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис грн на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року. Зазначена вище службова перевірка за період з червня 2023 по серпень 2025 років створює реальну загрозу масового та безпідставного утримання коштів, які були правомірно виплачені позивачу відповідно до Постанови КМУ №168 та Наказу МОУ №260. У разі виконання таких дій командуванням, відновлення майнових прав позивача навіть у разі позитивного рішення суду буде істотно ускладнене, оскільки повернення коштів залежатиме від фінансових процедур, перерозподілу бюджетних асигнувань та внутрішніх обмежень військово-фінансової системи.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку частини 9 статті 205 КАС України та частини 4 статті 229 КАС України розглянути заяву представника позивача в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи .
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Як слідує із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження в межах даного адміністративного позову є, зокрема, пункти 1 та 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761 в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року».
При цьому, необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що службова перевірка за період з червня 2023 по серпень 2025 років створює загрозу масового та безпідставного утримання коштів, які були правомірно виплачені позивачу відповідно до Постанови КМУ №168 та Наказу МОУ №260. У разі виконання таких дій командуванням, відновлення майнових прав позивача навіть у разі позитивного рішення суду буде істотно ускладнене, оскільки повернення коштів залежатиме від фінансових процедур, перерозподілу бюджетних асигнувань та внутрішніх обмежень військово-фінансової системи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19 та інших.
Суд зауважує, що вирішуючи питання забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності вищенаведеного наказу (окремих його пунктів).
Оцінка правомірності оскаржуваного позивачем рішення, виходячи з критеріїв, установлених в ч. 2 ст. 2 КАС України, та наведених позивачем обставин та доводів, має бути надана судом в рішенні за наслідком розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не при вирішенні питання про забезпечення позову.
Таким чином, посилання заявника на очевидність ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як на підставу для забезпечення позову, є необгрутованим.
Інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову в поданій заяві позивачем не зазначено.
Враховуючи викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням питання реальності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень частин 5 та 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 9, 77, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу в частині - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака