21 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/1256/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Деяк О.М.,
за участю:
представник позивача: Ясиновський П.В.,
представники відповідача: Дубаневич О.Г., Дроботун А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування довідки, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), яким просить суд визнати протиправним та скасувати Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції №622/24 від 22.11.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , членом позаштатної військово-лікарської комісії госпітальної бази КНП «Свалявська міська лікарня».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що наведені в оскарженій довідці НАЗК висновки є передчасними та безпідставними, суперечать приписам законодавства та порушують її права і законні інтереси. Вважає, що вона не відноситься до суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», оскільки є членом позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії госпітальної бази КНП «Свалявська міська лікарня». З огляду на що відповідач безпідставно призначив повну перевірку декларації. У разі ж проведення такої перевірки посадова особа відповідача була зобов'язана скласти довідку про припинення повної перевірки декларації без затвердження її результатів. Окрім того, вважає, що виявлені в розділах 3 «Об?єкти нерухомості», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов'язання», 14 «Видатки та правочини суб?єкта декларування» Декларації порушення не знаходять свого документального підтвердження, а висуваються виключно на власних судженнях НАЗК. Такі висновки зроблені відповідачем без врахування наданих позивачем пояснень, що порушує її право, як суб'єкта декларування, на участь в процесі прийняття рішення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№10025/25, 25.03.2025р.).
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки (головуючий суддя Дору Ю.Ю.).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №260/1256/25 - скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Адміністративна справа №260/1256/25 надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду 23 червня 2025 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2025 року справу №260/1256/25 передано для подальшого розгляду головуючій судді Калинич Я.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження суддею Калинич Я.М., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26 березня 2025 року відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що усі декларації, які подані до Реєстру, проходять оцінку ризиків, за наслідком чого НАЗК відбирає декларації для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої. Подана позивачем щорічна декларація за 2023 рік була відібрана для проведення повної перевірки у зв'язку з виявленням в ній невідповідностей за результатами проведення її логічного та арифметичного контролю, про що ОСОБА_1 була проінформована через персональний електронний кабінет. Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є членом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії госпітальної бази КНП «Свалявська міська лікарня», то на неї відповідно до положень ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється обов'язок подання щорічної декларації. Вважає, що встановлені законодавством ознаки позаштатних тимчасово діючих ВЛК не можуть бути застосовані до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії госпітальної бази КНП «Свалявська міська лікарня» з огляду на функції та завдання таких комісій. Стверджує, що НАЗК під час проведення повної перевірки декларації дотрималася встановленого законодавством порядку, скерувала на адресу позивача запити для надання пояснень та документів. Отримані відомості були повністю оцінені та проаналізовані, за наслідками чого прийнято вмотивоване рішення із зазначенням всіх виявлених порушень.
04 липня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Звертає увагу суду на те, що в законі відсутнє положення, що член позаштатної військово-лікарської комісії є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з наявними в матеріалах справи документами, ОСОБА_1 призначена на посаду члена саме тимчасової позаштатної військово-лікарської комісії. При цьому визначено графіки направлення, що виключає таку ознаку, як постійність. Зазначає, що НАЗК наділена достатніми повноваженнями для з'ясування та встановлення необхідних обставин, в тому числі щодо посади позивача. Однак в спірних правовідносинах відповідач таким правом не скористався. Натомість у відповідь на надісланий позивачем запит НАЗК повідомила, що суб'єктами декларування є саме особовий склад штатних військово-лікарських комісій, а також голова, заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій. Проте позивач до таких осіб не відноситься. Звертає увагу суду на те, що запити про надання пояснень та документів були надіслані на адресу позивача з порушенням встановленого законодавством терміну. При цьому надані позивачем пояснення не були враховані під час прийняття рішення.
23 липня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких вкотре наголошує на тому, що відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, члени позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій. В ході проведення повної перевірки декларації позивача, НАЗК направило запит до КНП «Свалявська міська лікарня» щодо надання інформації стосовно члена військово-лікарські комісії ОСОБА_1 . У відповідь на такий було отримано документи, що підтверджують посаду позивача як члена позаштатної постійно діючої Військово-лікарської комісії та інформують про необхідність подати декларацію. Враховуючи організаційну форму власності Свалявської міської лікарні, наявні відомості та норми законодавства, порядок створення та функціонування ВЛК, а також повідомлення про обов'язок подати декларацію, чітко прослідковується здійснення відповідної ВЛК функцій саме позаштатної постійно діючої, незалежно від формальної її назви. Стверджує, що у спірних правовідносинах НАЗК діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції» та іншими нормативно-правовими актами. В свою чергу незгода позивача з фактом проведення повної перевірки поданої нею декларації не може свідчити про протиправність таких дій.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача у засіданні суду проти адміністративного позову заперечували, аргументуючи обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2006 року ОСОБА_1 прийнята на посаду лікаря-психіатра в Комунальному некомерційному підприємстві «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області (далі - КНП «Свалявська міська лікарня»).
Відповідно до окремого доручення Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.03.2022 №794, розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 07.03.2022 №24 «Про тимчасові позаштатні військово-лікарські комісії госпітальної бази з питань військово-лікарської експертизи військовослужбовців» та наказу Департаменту охорони здоров'я №15-0 від 08.03.2022, наказом №20/1 від 10 березня 2022 року КНП «Свалявська міська лікарня» створено тимчасову позаштатну військово-лікарську комісію госпітальної бази в КНП «Свалявська міська лікарня» з питань військово-лікарської експертизи військовослужбовців.
Додатком до такого наказу затверджено склад створеної тимчасової позаштатної військово-лікарської комісії госпітальної бази, відповідно до якого ОСОБА_1 включена до такого як член комісії.
Повідомленням КНП «Свалявська міська лікарня» ОСОБА_1 проінформовано про обов'язок подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
28 березня 2024 року ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
На підставі абз. 3 ч. 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», пп. 2 п. 1 Розділу V Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29.01.2021 №26/21, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 26.07.2024 уповноваженою особою НАЗК - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення повних перевірок Вікторовою Юлією Олександрівною у період з 29.07.2024 по 22.11.2024 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - b22ed001-2773-472d-a639-17b22d365ebf (далі - декларація), поданої позивачем, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр).
За результатами перевірки складено довідку від 22.11.2024 №622/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 .
Так, відповідно до висновків такої довідки, за результатами проведеної повної перевірки декларації встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості (п. 3, пп. 4.1, пп. 5.1-5.2 п. 5, пп. 6.1 Розділу ІІІ Довідки), неточні відомості (пп. 1, 2 п. 4.2) та відомості, які не підлягають відображенню (пп. 6.2, 6.3 п. 6), чим не дотримав вимог п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 10 669 161,70 грн (п. 3, пп. 4.1, пп. 5.1-5.2 п. 5, пп. 6.1 Розділу ІІІ Довідки), що перевищує 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
Встановлено ознаки правопорушення, передбаченого статті 366-2 Кримінального кодексу України.
Вважаючи такий висновок протиправним, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернулася з цим позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регламентовані Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закон №1700)
Статтею 4 Закону №1700 визначено статус Національного агентства з питань запобігання корупції, яке є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Перелік повноважень НАЗК встановлено ст. 11 Закону №1700, серед яких здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 51-1 Закону №1700, НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Повна перевірка декларацій НАЗК здійснюється відповідно до положень ст. 51-3 Закону №1700.
Частиною 1 ст. 51-3 Закону №1700 регламентовано, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначає Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29.01.2021 №26/21 (далі - Порядок).
Згідно з абз. 5 п. 2 розділу I цього Порядку, недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.
Складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з'ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з'ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів (п. 1 розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до п. 5 розділу V Порядку, повна перевірка декларації передбачає такі дії:
- аналіз відомостей про об'єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування;
- створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;
- звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;
- звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.
Пунктом 6 розділу V Порядку зазначено, що під час повної перевірки декларації НАЗК використовує такі джерела інформації:
- відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
- документи та/або інформація, що надані суб'єктам декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;
- документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
- відомості із медіа, мережі «Інтернет», інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об'єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені;
- всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі:
- отримані Національним агентством під час проведення перевірок інших декларацій, поданих суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї, іншими особами;
- зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою програмних засобів Реєстру, моніторингу способу життя суб'єктів декларування, спеціальної перевірки;
- зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб'єктів звернення;
- отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;
- інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з п. 8 розділу V Порядку, з метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.
Згідно з п. 12 розділу V Порядку, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.
Оформлення результатів проведення повної перевірки декларації регламентовано розділом VI Порядку.
Так, відповідно до п. 1 цього розділу, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до п. 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.
Пунктом 9 цього ж розділу Порядку визначено, що у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування.
Відповідно до п. 10 розділу VI Порядку, на офіційному веб-сайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження.
Так, предметом оскарження в даній справі є складена за результатами проведеної посадовою особою НАЗК повної перевірки поданої ОСОБА_1 щорічної декларації за 2023 рік.
Відповідач, серед іншого, вважає, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки оскаржена довідка жодним чином не порушує її права та інтереси, що є обов'язковою передумовою для звернення до адміністративного суду за захистом.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У контексті визначених ч. 1 ст. 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Водночас за правилами ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до положень процесуального законодавства, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 констатував, що у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.
Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на її правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, є втручанням в її особисте та/або сімейне життя, що гарантоване, приписами статті 32 Конституції України.
Окрім того, у справах №640/29515/21, №240/24844/21 та №160/4098/22 Верховний Суд зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Так, оскаржена в даній адміністративній справі довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених ст. 51-3 Закону №1700, який стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , по суті являється індивідуальним актом в розумінні ст. 4 КАС України, а тому може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно правомірності довідки НАЗК №622/24 від 22.11.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вищезазначених законодавчих норм, НАЗК здійснює повну перевірку декларацій, поданих суб'єктами декларування.
В свою чергу п. 4 розділу ІV Порядку визначено, що у разі встановлення під час проведення повної перевірки обставин, які свідчать про те, що особа, декларація якої перевіряється, не є суб'єктом декларування, або у разі якщо розпочато перевірку декларації, яка не підлягає повній перевірці, або якщо повна перевірка проведена раніше, її результати затверджені та відсутні підстави для проведення повторної повної перевірки, а також у разі встановлення наявності запису про смерть особи, декларація якої перевіряється, в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян або про те, що така особа зникла безвісти за особливих обставин в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, уповноважена особа складає довідку про припинення повної перевірки декларації без затвердження її результатів, яка погоджується в порядку, визначеному в пункті 3 цього розділу.
Тобто предметом повної перевірки може бути виключно декларація, подана особою, що є суб'єктом декларування в розумінні норм Закону №1700.
Статтею 3 Закону встановлений виключний перелік осіб, що є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону №1700, суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 №3384-IX, який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, внесено зміни до ст. 3 Закону №1700. Такими змінами розширено коло осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з пп. ґ) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700, до таких осіб з 12 жовтня 2023 року належать також голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.
Обґрунтовуючи правомірність оскарженої довідки, відповідач, серед іншого, посилається на те, що ОСОБА_1 в розумінні пп. ґ) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700 є суб'єктом декларування, а отже подана нею щорічна декларація за 2023 рік підлягає повній перевірці в порядку ст. 51-3 Закону №1700.
Проте суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402) (в редакції станом на дату подання ОСОБА_1 декларації), що визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Так, п. 2.1 розділу 2 Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Отже, норми Положення №402 розрізняють штатні та позаштатні ВЛК. При цьому позаштатні ВЛК поділяються також на постійно і тимчасово діючі.
Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК, ВЛК ТЦК та СП не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (пп. 2.5.2 п. 2 розділу 2 Положення №402).
Згідно з п. 2.5 розділу 2 Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до пп. 2.5.7 п. 2.5 розділу 2 Положення №402, на підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров'я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.
Підпунктом 2.6.1 п. 2.6 розділу 2 Положення №402 встановлено, що госпітальні ВЛК створюються у ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Госпітальні ВЛК також створюються в санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також в інших закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці.
За потреби в закладах охорони здоров'я (установах) може бути створено декілька позаштатних постійно діючих госпітальних ВЛК, у тому числі за клінічними профілями.
В свою чергу до позаштатних тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) згідно з пп. 2.9.1 п. 2.9 розділу 2 Положення №402 належать: ВЛК (ЛЛК) ВВНЗ; ВЛК приймально-технічної комісії (далі - ПТК) ВМС Збройних Сил України; ВЛК для медичного огляду особового складу підводних човнів; ВЛК для медичного огляду водолазів; ВЛК для медичного огляду військовослужбовців, які залучаються до підводного керування танками та іншими машинами; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК для медичного огляду поповнення.
Тобто, тимчасово діючі позаштатні ВЛК - це медичні комісії, які створюються за потреби для проведення військово-лікарської експертизи. Вони призначаються тимчасово для вирішення конкретних завдань, на відміну від постійно діючих ВЛК, які є штатними установами.
Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, наказом №20/1 від 10 березня 2022 року КНП «Свалявська міська лікарня» створило тимчасову позаштатну військово-лікарську комісію госпітальної бази з питань військово-лікарської експертизи військовослужбовців, до складу якої було включено також ОСОБА_1 .
Отже, матеріалами справи підтвердження те, що позивач в 2023 році була членом саме позаштатної тимчасово діючої ВЛК, а тому не відносилася до суб'єктів декларування в розумінні пп. ґ) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700.
Про тимчасовий характер такої ВЛК свідчить також те, що наказом №135/12-23 від 29.12.2023 КНП «Свалявська міська лікарня» знову прийняло рішення про створення тимчасової позаштатної ВЛК госпітальної бази.
Більше того, вищезазначені накази прийняті на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 07.03.2022 №24 «Про тимчасові позаштатні військово-лікарські комісії госпітальної бази з питань військово-лікарської експертизи військовослужбовців», яким також передбачено створення саме тимчасових позаштатних військово-лікарських комісій.
Вказані обставини спростовують твердження відповідача про допущену КНП «Свалявська міська лікарня» помилку при найменуванні такої ВЛК.
Окрім того, суд відхиляє посилання відповідача на надіслане КНП «Свалявська міська лікарня» ОСОБА_1 повідомлення про обов'язок, як члена позаштатної постійно діючої ВЛК, подати декларацію відповідно до вимог пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700. З цього приводу суд зазначає, що віднесення тих чи інших осіб до суб'єктів декларування належить до повноважень законодавчого органу, яким є Верховна Рада України. КНП «Свалявська міська лікарня» законодавчі функції не виконує, а тому надіслане нею повідомлення не може створювати для позивача не передбачених законодавством обов'язків декларування.
Більше того, листом №132 від 25.03.2025 КНП «Свалявська міська лікарня» у відповідь на надісланий представником позивача адвокатський запит повідомило, що ОСОБА_1 не є суб'єктом декларування, оскільки в спірний період виконувала обов'язки лікаря-психіатра тимчасової позаштатної військово-лікарської комісії госпітальної бази КНП «Свалявська міська лікарня».
Суд враховує, що до повноважень КНП «Свалявська міська лікарня» належить утворення конкретної ВЛК та визначення її особового складу. Положеннями №402 чітко розмежовано передбачені законодавством види ВЛК, які повинні були бути враховані вказаною медичною установою при прийнятті відповідних наказів. Так, в спірних правовідносинах на виконання своїх повноважень КНП «Свалявська міська лікарня» вирішило створити саме тимчасову позаштатну ВЛК, що й повинно було враховуватися НАЗК про складанні оскарженої довідки. Відповідач всупереч своєму процесуальному обов'язку не надав докази скасування такого наказу чи внесення до нього змін в частині найменування утвореної ВЛК. В свою чергу правильність визначення уповноваженим органом виду новоствореної ВЛК не є предметом даного спору та, відповідно, не може ставитися судом під сумнів. Суд вважає, що довідка НАЗК не може ґрунтуватися до домислах та припущеннях, а повинна враховувати дійсні обставини та докази.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) та переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Варто зазначити, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2003 року у справі «Suominen v. Finland»).
Принцип правової визначеності є складовою частиною принципу верховенства права. Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Окрім того, принцип правової визначеності є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
Суд вважає, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Європейською Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Тому приймаючи рішення в даній справі, суд виходить з правового аналізу норм пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700 та наявних в матеріалах справи доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_1 в 2024 році не була суб'єктом декларування, оскільки у звітному періоді не належала до членів позаштатних постійно діючих ВЛК.
В свою чергу враховуючи вищезазначену обставину та положення п. 4 розділу ІV Порядку, посадова особа НАЗК за результатами проведеної повної перевірки поданої позивачем декларації, повинна була скласти довідку про припинення повної перевірки декларації без затвердження її результатів. Натомість у спірних правовідносинах відповідач склав оскаржену довідку, якою констатував зазначення позивачем при декларуванні недостовірних та неточних відомостей, а також встановив ознаки кримінального правопорушення.
Вищенаведене свідчить про протиправність затвердженої НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 щорічної декларації за 2023 рік.
За відсутності в ОСОБА_1 обов'язку подавати декларацію за звітний 2023 рік, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд не вбачає за необхідне здійснювати детальний аналіз зазначених в довідці порушень, оскільки така обставина є достатньою та самостійною підставою для її скасування.
Решта доводів та заперечень учасників справи, не впливають на висновки суду по суті позовних вимог. Усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема наведеною у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, відповідно до якого у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року).
Згідно з нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу всупереч процесуальному обов'язку відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправною та скасування довідки, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції №622/24 від 22.11.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , членом позаштатної військово-лікарської комісії госпітальної бази КНП «Свалявська міська лікарня».
3. Стягнути з бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич