20 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/5132/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський Майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області яким просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в перерахунку пенсії по втраті годувальника від 23.05.2025 за №921160131053.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 з 15.05.2025 року з пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області провести з 15.05.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури 21 №9-вих.2025 від 12.02.2025 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою померлого чоловіка.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 15.05.2025 року позивач звернулась з заявою до ГУ ПФУ в Закарпатській області про здійснення їй перерахунку пенсії по втраті годувальника, застосувавши норми Закону України «Про прокуратуру» та призначити мені пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та перерахувати раніше призначену пенсію з часу призначення. Також до заяви було додано довідки Закарпатської обласної прокуратури про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії. Однак, рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 23.05.2025 року №921160131053 позивачу відмовлено у переході на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру» так як даний перерахунок веде до зменшення розміру пенсії. Таким чином, позивач вважає такі дії ПФУ неправомірними та суперечать вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що станом на 17.02.2025 року позивач отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно поданих документів позивачем до заяви №1908 від 17.02.2025 року підстави для проведення перерахунку відсутні. Також зазначає, що при переході на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру» розмір пенсії позивача буде становити 2858,33 грн, однак на даний час ОСОБА_1 виплачується пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в сумі 5947,46 грн. Окрім того, вказує, що подана позивачем довідка Закарпатської обласної прокуратури 21 №9-вих.2025 від 12.05.2025 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою померлого чоловіка не є підставою для здійснення перерахунку пенсії працівникам прокуратури та по втраті годувальника, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» прийнята до винесення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.07.2025 року, а також копію адміністративного позову в електронному вигляді було надіслано відповідачу 1 на офіційну адресу електронної пошти, та доставлено в електронний кабінет відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 1 відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні, та отримує пенсію у розмірі 50% по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 , обчислену відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.02.2012 року.
Померлий чоловік позивача ОСОБА_2 працював в органах прокуратури з 01.04.1974 року.
Так, зі змісту копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 вбачається, що 01.04.1971 року ОСОБА_2 був призначений на посаду помічника прокурора міста Мукачево.
01.07.1974 року ОСОБА_2 був призначений на посаду помічника прокурора Рахівського району.
01.07.1974 року ОСОБА_2 був призначений на посаду помічника прокурора Рахівського району.
16.04.1980 року ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника прокурора Тячівського району.
05.08.1981 року ОСОБА_2 звільнено з роботи по переведенню до Львівської транспортної прокуратури.
22.07.1981 року ОСОБА_2 був призначений Чопським транспортним прокурором Львівської транспортної прокуратури.
16.01.1984 року ОСОБА_2 призначений виконуючим обов'язки заступника Чопського транспортного прокурора тимчасово.
10.02.1984 року ОСОБА_2 призначений виконуючим обов'язки старшого помічника транспортного прокурора Львівської транспортної прокуратури тимчасово.
19.10.1984 року ОСОБА_2 переведений на посаду помічника транспортного прокурора.
07.01.1985 року ОСОБА_2 переведено на посаду старшого помічника транспортного прокурора Львівської транспортної прокуратури.
25.12.1985 року ОСОБА_2 звільнено з роботи в порядку переведення в прокуратуру Закарпатської області.
26.12.1985 року в порядку переведення із Львівської транспортної прокуратури ОСОБА_2 призначений прокурором слідчого відділу.
15.10.1986 року ОСОБА_2 призначений на посаду старшого слідчого прокуратури області.
16.03.1988 року ОСОБА_2 був призначений на посаду старшого слідчого прокуратури області.
01.09.1989 року ОСОБА_2 був призначений на посаду виконуючого обов'язки слідчого по особливо важливим справам.
05.06.1990 року ОСОБА_2 був призначений на посаду слідчого по особливо важливим справам.
23.02.1993 року ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника слідчого відділу слідчого управління.
01.01.1998 року ОСОБА_2 переведений на посаду слідчого з особливо важливих справ.
15.02.2000 року ОСОБА_2 був звільнений з органів прокуратури області за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
17.02.2000 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області і призначений на посаду старшого слідчого прокуратури області.
22.05.2000 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи старшого слідчого відділу згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.
19.05.2000 року ОСОБА_2 був призначений на посаду прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Закарпатської області.
21.02.2002 року ОСОБА_2 був переведений на посаду старшого прокурора відділу нагляду за слідством в органах прокуратури із звільненням з посади прокурора цього відділу.
16.09.2002 року ОСОБА_2 було призначено на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури слідчого управління прокуратури області.
17.02.2004 року ОСОБА_2 був переведений на посаду прокурора відділу з питань розгляду листів та прийому громадян.
20.02.2004 ОСОБА_2 був звільнений за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України з органів прокуратури Закарпатської області з посади прокурора з розгляду листів та прийому громадян.
04.07.2005 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області на посаду помічника Ужгородського транспортного прокурора на час відпустки по догляду за дитиною помічника Ужгородського транспортного прокурора.
19.10.2005 року ОСОБА_2 був переведений на посаду помічника Берегівського міжрайонного прокурора на час відпустки по догляду за дитиною помічника прокурора, звільнивши його з попередньої посади.
06.06.2006 року ОСОБА_2 звільнений з органів прокуратури Закарпатської області та з посади помічника Берегівського міжрайонного прокурора у зв'язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною помічника Берегівського міжрайонного прокурора.
Зі змісту довідки Чопської міської ради вих. №357 від 26.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постійно проживали та були зареєстровані з ним в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, померлий чоловік позивача ОСОБА_2 , з 01.07.1974 року по 06.06.2006 року, з незначними перервами між призначеннями на посаду, працював в органах прокуратури та має стаж роботи в органах прокуратури більше 20 років та станом на 15.02.2000 набув право на пенсію працівника прокуратури у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_2 і на момент його смерті позивач перебувала на його повному утриманні.
За життя померлий чоловік позивача ОСОБА_2 з 01.04.1971 року по 06.06.2006 року працював в органах прокуратури, має стаж роботи в органах прокуратури більше 20 років і набув право на пенсію працівника прокуратури у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року.
Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції на час виникнення правовідносин) працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Однак, при призначені позивачу, ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника органами ПФУ не застосовано Закон України «Про прокуратуру» і призначено пенсію у мінімальному розмірі.
У зв'язку з вказаним, 15.05.2025 року позивач звернулась з заявою до Головного управління ПФУ України в Закарпатській області про здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника, застосувавши норми Закону України «Про прокуратуру» та призначити їй пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та перерахувати раніше призначену пенсію з часу призначення. Також до заяви, поміж інших необхідних документів, було додано довідку Закарпатської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що має враховуватися при перерахунку пенсії.
Однак, рішенням Головного управління ПФУ України у Волинській області від 23.05.2025 року №921160131053 позивачу в задоволенні її заяви (яка була розглянута за принципом екстериторіальності) щодо переведення на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та перерахунку пенсії було відмовлено. Повідомлено, що при переході на пенсію в разі втрати годувальника за матеріалами пенсійної справи згідно Закону України «Про прокуратуру» розмір пенсії буде становити 2858,33 грн з посадовим окладом прокурора 4763,88 грн. На даний час ОСОБА_1 виплачується пенсія в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 5947,46 грн.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як це визначено його преамбулою.
Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також: інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 цього ж Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Щодо форми звернення позивача суд керується наступним.
Частиною 3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п.1.8).
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п.1.9).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1).
Слід звернути увагу на те, що позивачем додано усі необхідні довідки якими підтверджено наявність трудового стажу у ОСОБА_2 та розмір його заробітної плати для обчислення пенсії, у самій заяві зазначено, що заява є саме заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, на підставі ЗУ «Про прокуратуру», та спеціалістом вивчено мою пенсійну справу, де позивача перебуває на обліку та вже отримує пенсію по втраті годувальника, однак, не за нормами спеціального закону, хоча має законне право.
Однак, з врахуванням цих обставин, відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсію вказав, що відомості про роботу годувальника в органах прокуратури, зокрема в обласній, окружній прокуратурі чи офісу Генерального прокурора відсутні. Крім того зазначив, що такий перерахунок веде до зменшення розміру пенсії.
Суд вважає такі доводи ГУ ПФУ у Волинській області вказані в оскаржуваному рішенні безпідставними, оскільки матеріали справи містять копію трудової книжки померлого чоловіка ОСОБА_2 №б/н від 01.04.1974, згідно з записами якої, останній з 01.04.1974 року по 15.02.2000 року, з 17.02.2000 року по 20.02.2004 року та з 04.07.2005 року по 06.06.2006 року працював в органах прокуратури, що підтверджує відомості про роботу годувальника.
Отже, можна стверджувати, що оскаржуване рішення відповідача 1 не обґрунтоване та таке, що не відповідає обставинам справи.
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Розділ V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.ст.36-39) присвячений пенсії у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі. Так, як установлено абз.1 ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно з абз.1 ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно ж до абз.2 ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції на час виникнення правовідносин) працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.
Частиною 19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї. 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, за сукупності встановлених обставин справи, позивач ОСОБА_1 , має право на перехід, за своїм бажанням і в порядку, що визначений законом, на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, як дружина померлого годувальника, у якого був наявний стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Крім того, 13.12.2019 Другим Сенатом Конституційного Суду України прийнято Рішення №7-р(ІІ)/2019 (далі Рішення №7-р) у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 (далі - Закон №1697), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
У своєму Рішенні №7-р Конституційний Суд України визначив порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні, вказавши, що частина двадцята статті 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону №1697 в первинній редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів держаного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Установлено такий порядок виконання цього рішення: ч.20 ст.86 Закону №1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; ч.20 ст.86 закону №1697 підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа №674/840/17 адміністративне провадження №К/9901/42929/18) зазначив, що «для осіб, яким уже призначена пенсія, та потім набули право на інший вид пенсії, Законом №1058-ІV передбачена можливість подання заяви про переведення на інший її вид відмінний від пенсії призначений вперше.»
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку №22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Таким чином, позивач має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника та подала відповідну заяву, а отже відповідачем неправомірно не проведено перерахунок пенсії, у зв'язку з втратою годувальника на підставі ЗУ «Про прокуратуру».
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлена у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №660/756/17, від 7 серпня 2018 року у справі №346/35/17, від 5 вересня 2018 року у справі №178/528/17(2-а/178/11/17), від 10 жовтня 2018 року у справі №127/12898/17 та від 27 листопада 2018 року у справі №725/1621/16-а.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, відповідачу необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача, у відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» з дати подачі заяви, тобто з 15.05.2025 року, а не з 15.05.2024 року, як того просить позивач.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський Майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23 травня 2025 року №921160131053.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити з 15.05.2025 року та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від середньомісячного (чинного) заробітку годувальника та згідно з довідкою Закарпатської обласної прокуратури від 12.02.2025 року №21/9-вих.2025.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський Майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич