21 листопада 2025 р.Справа №160/33354/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» про забезпечення позову у справі № 160/33354/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
21.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» про забезпечення позову у справі № 160/33354/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, з вимогами:
Вжити заходи забезпечення адміністративного позову ТОВ «ПРОЦЕС КОНТРОЛ» до ГУ ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням по справі шляхом:
- зупинити дію податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області № 0561210704 від 09.10.2025р.;
- зупинити дію податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області № 0561190704 від 09.10.2025р.;
- заборонити ГУ ДПС в Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії з виконання податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області № 0561210704 від 09.10.2025р.;
- заборонити ГУ ДПС в Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії з виконання податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області № 0561110704 від 09.10.2025р.
В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» зазначило, що не згодне із податковими повідомленнями-рішеннями №№ 0561210704 та 0561190704 від 09.10.2025 року, вважає їх протиправними та оспорює їх в судовому порядку, а за таких підстав, збільшення з боку відповідача суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 8 989 257,50 грн., а також в сумі 1 582 315,50 грн. за платежем «податок на прибуток підприємства» є неузгодженими сумами. На думку позивача, дії ГУ ДПС в Дніпропетровській області, спрямовані на виконання спірних податкових повідомлень-рішень до моменту остаточного вирішення справи судом можуть спричинити для позивача негативні наслідки, у вигляді фінансових втрат, що зробить неможливим відновлення порушених прав позивача, у разі задоволення позову судом в подальшому. Заявник також зазначив, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи, але у разі встановлення протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Заяву зареєстровано за №681зп-25/160/33354/25 в суді та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями передано судді Рябчук О.С.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову №681зп-25/160/33354/25, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Судом встановлено, що 22.08.2025 р. ГУ ДФС України у Дніпропетровській області за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПРОЦЕС КОНТРОЛ» було складено Акт № 3660/04-36-07-04/41253927.
У розділі «Висновки» вищевказаного Акту перевірки, зокрема, зазначено що: 1) пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено суми податку на прибуток на загальну суму 1 329 554 грн. в т.ч. за 2018 рік на 118 215 грн., за 2019 рік на суму 237 757 грн., за 2020 рік на суму 318 508грн., 1 кв. 2025 на суму 655 074 грн. 2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-V1 (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 7 191 406 грн. в т.ч. за грудень 2018 на суму 280 987 грн., за квітень 2019 на суму 151 667 грн., за листопад 2019 на суму 69 214 грн., грудень 2019 на суму 279 741 грн., січень 2020 на суму 160 474 грн., лютий 2020 на суму 31 631 грн., квітень 2020 на суму 15 203 грн., за липень 2020 на суму 327 790 грн., за вересень 2020 на суму 26 108 грн., за грудень 2020 в сумі 734 545 грн., за грудень 2021 в сумі 323 211 грн., за грудень 2022 в сумі 202 154 грн., за грудень 2023 в сумі 2 415 815 грн., за грудень 2024 в сумі 1 128 146 грн., за березень 2025 в сумі 1044 720 грн.
На підставі складеного акту перевірки, органом ДПС було прийнято податкові повідомлення - рішення №№ 0561210704 та 0561190704 від 09.10.2025 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 8 989 257,50 грн., а також в сумі 1 582 315,50 грн. за платежем «податок на прибуток підприємства».
Платник податків не згоден із податковими повідомленнями-рішеннями №№ 0561210704 та 0561190704 від 09.10.2025 року, вважає їх протиправними та оспорює їх в судовому порядку, однак вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних для підприємства наслідків.
Розглянувши наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову суд вважає за потрібне зазначити про наступне.
Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
За змістом частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
У статті 151 КАС України визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому, відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд відмічає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього тимчасового судового захисту.
Метою його запровадження є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Зважаючи на судове оскарження податкових повідомлень - рішень №№ 0561210704 та 0561190704 від 09.10.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» зазначена сума податкового боргу не є узгодженою, а відтак не може бути звернена податковим органом до примусового стягнення.
Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову в сукупності з чинними нормами Податкового кодексу України суд не вбачає підстав для їх застосування, оскільки викладені у заяві доводи щодо примусового стягнення суми податкового боргу прямо суперечать нормам ПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Крім того, зазначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії податкових повідомлень-рішень та заборони Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчинювати дії спрямовані на стягнення податкового боргу, фактично є вирішенням спору по суті, оскільки є рівнозначним задоволенню позовних вимог.
Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, не відповідає завданням адміністративного судочинства, що є неприпустимим.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» про забезпечення позову у справі № 160/33354/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Процес Контрол» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук