20 листопада 2025 року Справа №160/17487/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В. в адміністративній справі №160/17487/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Адвокат Платошин Олег Миколайович через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою від імені ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить:
- визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - Міністерства оборони України, щодо не виплаті різниця грошового забезпечення ОСОБА_1 , компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 27 днів, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік у кількості 05 днів; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік у кількості 18 днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення, шляхом зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2024 року по звітну дату;
- зобов'язати Міністерства оборони України виплатити різниця грошового забезпечення ОСОБА_1 , компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 27 днів, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік у кількості 05 днів; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік у кількості 18 днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення, шляхом зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2024 року по звітну дату.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №160/17487/25 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
19 листопада 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява №61512/25 про відвід судді Бондар М.В.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №160/17487/25 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Представник позивача вважає недопустимим повторну участь судді в розгляді адміністративної справи у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цією заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року по справі №160/17487/25 визнано заяву представника позивача про відвід головуючого судді у адміністративній справі №160/17487/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - необґрунтованою та передано матеріали адміністративної справи №160/17487/25 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2025 року адміністративну справу №160/17487/25 для вирішення питання про відвід судді передано судді Олійнику В.М.
Дослідивши підстави для відводу, викладені в заяві про відвід судді, суд зазначає наступне.
Приписами частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно з частиною 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно з частинами 1, 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Разом з цим, суд зауважує, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.
Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Отже, прийняття процесуальних актів, а також дії суду під час розгляду справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження дій чи актів, що стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Правову оцінку дій суду під час розгляду справи, перевірку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень має виключно відповідний суд згідно з процесуальним законодавством в межах провадження відповідної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом з тим, необхідно зауважити, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Враховуючи викладене, заявлений відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Однак, подана представником позивача заява про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В. таких аргументів та доказів не містить.
Крім того, подана позивачем заява про відвід судді фактично містить незгоду з тим, що справу передано для подальшого розгляду судді Бондар М.В.
Відповідно до частини 2 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу, що викладене в заяві від 19.11.2025 року з посиланням на ч.2 ст. 37 КАС України обґрунтування представника позивача щодо того, що справу повторно передано для розгляду тій же судді, але суддя Бондар М.В. не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу, є помилковими, оскільки КАС України не містить заборони для продовження розгляду справи суддею першої інстанції після скасування її ухвали про повернення позовної заяви.
Суд додатково зазначає, що вказане положення стосується судді апеляційної інстанції, а суддя Бондар М.В. не брала участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, відтак вказані приписи не можуть бути підставою для відводу судді Бондар М.В. в даному випадку.
Відтак, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 року по справі №826/11409/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наведене вище свідчить про необґрунтованість підстав для відводу судді Бондар М.В., що викладені в заяві представника ОСОБА_1 .
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених підстав для відводу судді, а тому у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В. в адміністративній справі №160/17487/25 слід відмовити.
Відповідно до частини 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про відмову в задоволенні заяви про відвід окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 36-37, 39-41, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В. в адміністративній справі №160/17487/25 - відмовити.
Адміністративну справу №160/17487/25 передати судді Бондар М.В. для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.
Суддя В.М. Олійник