19 листопада 2025 р.Справа № 160/4284/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №160/4284/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, акту та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ №2710-п від 02.07.2024 року про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.08.2024 року за результатами документальної невиїзної перевірки №2302/04-36-24 09/2918602370;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків ОСОБА_1 дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що був належним чином зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) та припинив підприємницьку діяльність 25.03.2021. Позивач стверджує, що не був належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не отримував копію наказу про її призначення чи будь-яких запитів про надання документів, що, на його думку, є грубим порушенням процедури проведення перевірки та підставою для скасування оскаржуваних наказу та акту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі №160/4284/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
03.04.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якій останній зазначає, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
08.04.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вся кореспонденція, включно з повідомленням про перевірку, надсилалась на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відповідач посилається на норми пункту 42.5 статті 42 ПК України та судову практику, згідно з якими документ вважається врученим навіть у разі його повернення поштою з причини невручення, якщо платник податків не забезпечив отримання кореспонденції за своєю зареєстрованою адресою. Оскільки позивач не надав первинні документи на запит контролюючого органу, відповідач вважає акт та винесені на його підставі рішення законними та обґрунтованими.
08.04.2025 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
19.05.2025 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
27.10.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 18.11.2025 ОСОБА_1 заяву про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду.
Вирішуючи питання щодо отриманої заяви представника відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
За правилами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у ч. 1 ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, проаналізувавши вищенаведені вимоги законодавства у сукупності, відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постанові Верховного Суду від 15.03.2025 у справі № 520/24380/24.
Разом з тим, пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
У постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та дійшла висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Крім цього Велика Палата Верховного Суду в цій постанові також звернула увагу, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 10 жовтня 2016 року № 1336 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» (код за ЄДРПОУ 37667365)» та закрила провадження у справі на підставі статті 238 КАС України, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Повертаючись до обставин даної справи суд звертає увагу, що як встановлено судом, за наслідками призначеної оскарженим наказом від 02.07.2024 №2710-п перевірки було складено акт від 15.08.2024 №2302/04-36-24 09/2918602370, відповідно до висновків якого встановлено порушення норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.
За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.10.2024 №0622282409, №0622272409, №0622242409, №0622232409, №0622222409, №0622212409.
Таким чином, враховуючи те, що перевірку вже проведено, а також те, що за результатами її проведення прийнято податкові повідомлення-рішення, оскаржуваний у даній справі наказ від 02.07.2024 №2710-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 », як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту у даній справі.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20.06.2025 у справі № 809/1656/17.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з Порядком від 20.08.2015 №727 та Методичними рекомендаціями від 01.06.2017 № 396, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
На цьому наголосив і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2023 року по справі №815/6819/14 «незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки».
А тому, акт перевірки сам по собі не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке тягне для позивача негативні наслідки, а тому правові наслідки можуть створювати рішення прийняті за результатами проведеної перевірки.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги не належить розглядати як за правилами адміністративного судочинства, так і в судовому порядку в цілому.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про те, що провадження у даній справі слід закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 250, 256, 293- 297 КАС України, суд,-
Клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/4284/25 - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №160/4284/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, акту та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А. Ю. Рищенко