19 листопада 2025 рокуСправа №160/26280/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/26280/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 , яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 08.04.2022 року по 21.02.2023 року грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року в розмірі 1762 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно із додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 08.04.2022 року по 31.12.2022 року грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 року по 21.02.2023 року грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 23.02.2023 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року в розмірі 1762 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно із додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 21.02.2023 року по 20.05.2023 року грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тариф.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу усіх належних до сплати коштів в періоди з 08.04.2022 року по 21.02.2023 року, з 23.02.2023 року по 20.05.2023 року. Стверджує, що за цей період грошове забезпечення мало обчислюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного відповідного року.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/26280/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26280/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
01 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшов відзив, в якому відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що здійснював виплати грошового забезпечення позивачу у відповідності до діючого на той час законодавства.
Суд зазначає, що всупереч вимогам ч. 9 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не направив відзив іншим учасникам справи, передусім - позивачу.
Зважаючи на призначення діяльності відповідача-1 та умови здійснення такої діяльності, маючи можливість забезпечити дотримання відповідних процесуальних прав позивача, судом направлено поданий відзив учасникам справи в підсистемі «Електронний Суд».
Також суд констатує, що для забезпечення змагальності процесу та офіційного з'ясування всіх обставин судом прийнято відзив відповідача-1, в т.ч. з урахуванням відсутності фактичного порушення прав інших учасників справи через обставини подання такого відзиву (позивачу забезпечено право подати відповідь на відзив).
06 та 07 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що здійснював виплати грошового забезпечення позивачу у відповідності до діючого на той час законодавства.
14 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». В якому позивач повторює доводи позовної заяви та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив у відповідача-2 військову службу в т.ч. у спірний період, що сторонами не заперечувалося, з 08.04.2022 року по 21.02.2023 року, що підтверджується витягами із наказів.
Щодо періоду служби у відповідача-1 суд не визнає вказану позивачем дату 23.02.2023 року як дату початку проходження військової служби.
Так, ця дата вказана у приписі відповідача-2, яким позивача відправлено до відповдіача-1, однак є запланованою, а не фактичною датою початку проходження служби.
На противагу цьому у військовому квитку позивача вказано дату зарахування до списків особового складу відповідача-1 як 20.03.2023 року. Цей запис вчинено вже самим відповідачем-1, а військовий квиток є основним документом з відомостями про проходження особою військової служби.
Отже, суд виходить з того, що позивач проходив у відповідача-1 службу з 20.03.2023 року.
Листом відповідача-1 від 12.08.2025 року 1776/6/3344 позивачу надано документи (дублікат грошового атестату та довідки про доходи солдата), за змістом яких при визначенні розміру грошового забезпечення позивача в спірний період застосовувався прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2018 року.
Листом відповідача-2 від 11.06.2025 року №1810 позивачу надано документи (довідки), за змістом яких при визначенні розміру грошового забезпечення позивача в спірний період застосовувався прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2018 року.
Вважаючи такі нарахування відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1.
Відповідно до п. 4 Постанови №704 станом на дату її прийняття установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до постанов, що додаються. В п. 3 постанов Кабінету Міністрів України, в які вносяться зміни, передбачено у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст. 2374; 2018 р., №4, ст. 165) пункт 4 викласти в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»;
Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Основним питанням цього спору є можливість використання редакції нормативного правового акту, яка діяла до внесення в нього змін, що в подальшому були скасовані судовим рішення.
Суд зазначає, що за обставин цієї справи окремими положеннями Постанови №103 змінено окремі положення Постанови №704, однак в подальшому згадані положення Постанови №103 були скасовано. Скасування таких положень Постанови №103 призводить до анулювання їх дії, при цьому повністю нівелює їх вплив на положення Постанови №704.
В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв'язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.
Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 року по справі №160/8324/19.
Також суд зазначає, що з 29.01.2020 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в т.ч. Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
Суд висновує, що з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно, відповідач діяв протиправно, виплачуючи позивачу грошове забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом також у постановах від 06.02.2023 у справі №160/2775/22 від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21 та від 09.05.2023 у справі №380/5158/22.
В п. 38 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі №120/965/22-а зроблено правовий висновок, згідно якого з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Отже, позовні вимоги щодо розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, які слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 до цієї справи не застосовуються, оскільки спірні правовідносини існували до її прийняття.
Щодо одноразових видів грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Згідно карток особового рахунку позивача за період служби у відповідача-2 грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надані лише в 2022 році.
Оскільки відповідач-2 не звільняв позивача з військової служби, одноразова грошова допомога при звільненні не виплачувалася. Виплату будь-яких інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення судом не встановлено, а позивачем не стверджувалося.
Відповідач-1 витребувані документи не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Так, позивача звільнено лише наказом від 25.03.2024 року №85 з 25.03.2024 року. В свою чергу позовні вимоги заявлено за період по 20.05.2023 року. Отже, компенсація за невикористані дні відпустки та одноразова грошова допомога при звільненні, незалежно від обставин їх виплати, в спірному періоді не могли бути виплачені.
Щодо одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що згідно вимог законодавства їх розмір обчислюється з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням. При цьому згідно Порядку №260 «грошове забезпечення» включає в себе одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, суд, задовольняючи позовні вимоги за вказаний період, покладає на відповідача обов'язок перерахувати в т.ч. і одноразові додаткові види грошового забезпечення у разі їх виплати в межах спірного періоду.
Окрім цього, до відповідача-1 позовні вимоги заявлено по 20.05.2023 року. Водночас, з цієї дати Порядок №704 вже діяв в редакція постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка змінила нормативно-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити до 19.05.2023 року включно.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо доводів відповідачів про дотримання позивачем строку звернення до суду суд підкреслює, що строк звернення до суду поновлено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Доводи відповідачів не свідчать про передчасність наведених судом мотивів для поновлення строку звернення до суду.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Відповідачі у відзивах виклали заперечення проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
За ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання професійної правничої допомоги від 28.08.2025 року (далі - Договір);
2) Додаткова угода від 28.08.2025 року №1 (далі - Додаткова угода);
3) Довідка від 14.09.2025 року (далі - Довідка).
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги згідно додатків до договору.
Додатковою угодою погоджено надання правничої допомоги щодо судового оскарження поведінки відповідача, яка є оскаржена в даній справі. Вартість послуг визначено як 20000,00 грн.
Довідкою адвокат підтверджую факт отримання коштів від позивача на суму 20000,00 грн.
Щодо неконкретності предмету правничої допомоги суд зауважує, що «судове оскарження» в будь-якому випадку включає в себе складання та подання позовної заяви, в зв'язку з чим суд виходить з того, що погоджено саме таку і лише цю послугу.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи. Окремо суд зазначає, що наданий доказ на підтвердження факту оплати послуг адвоката не впливає на відшкодування відповідних витрат, оскільки вони, як вже вказав суд, відшкодовуються незалежно від факту оплату. В свою чергу вартість послуг і їх обсяг належним чином визначені в Додатковій угоді.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, зміни способу життя позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Зважаючи на вказане, часткове задоволення позовних вимог, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 5000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
Оскільки у справі два відповідачі, кожен з яких допустив ідентичне порушення прав позивача, то не зважаючи на тривалість такого порушення, відшкодування витрат на адвоката належить здійснити рівноцінно.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 08.04.2022 року по 21.02.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 08.04.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 21.02.2023 року із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 20.03.2023 року по 19.05.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.03.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко