18 листопада 2025 року Справа № 160/26436/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/26436/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
16.09.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровсько-Тернівського районного у м.Кривий ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій позивач просить суд:
- визнати неправомірним порушення військового обліку позивачем та зобов'язати відповідача зняти з мобільного застосунку «Резерв+» позначку про порушення військового обліку та виключити позивача з так званого «розшуку»;
- зобов'язати відповідача провести медичний огляд позивача військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 за наявними медичними діагнозами та направити результати такого огляду до 20 Регіональної військово-лікарської комісії для виключення позивача з військового обліку згідно статті 13 «а» Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року за №402.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/26436/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 19.09.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- матеріали особової справи позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- докази направлення відповідей на заяви позивача з зазначенням дат, часу та трекерів АТ Укрпошта, з якими ці відповіді направлялись позивачу на зазначену їм у заявах
адресу;
- докази оформлення повісток на ім'я позивача з обов'язковим наданням таких повісток, де буде зазначено номер повістки, дату оформлення, спосіб вручення такої повістки позивачу, а в разі направлення повістки засобами поштового зв'язку - докази такого направлення та причини не вручення;
- заяви позивача про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про відсутність порушення правил військового обліку стосовно позивача;
- листи/відмови/рішення відповідача за результати розгляду заяви позивача про внесення таких даних;
- відомості/інформацію щодо підстав такої відмови;
-відомості/інформацію щодо підстав внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- всі наявні докази щодо суті спору.
03.10.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву позивача.
03.10.2025 року відповідачем подані додаткові пояснення у справі.
13.10.2025 року відповідачем подані додаткові пояснення по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 18.11.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , надавав усі передбачені Законом докази для отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка одноразово була йому надана згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 за №130/4/249 від 12.03.2025 року, але відповідач ігнорував всі заяви позивача.
У подальшому позивач звернувся з відповідною заявою на виключення його за станом здоров'я та надав всі необхідні докази для того, але відповідач не тільки не розглянув його заяву, а й без правових підстав вніс його до мобільного застосунку «Резерв+», як порушника військового обліку.
Позивач також, вказує про те, що представник позивача, адвокат Богославський А.С., не отримав жодної відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_4 на адвокатські запити, що в свою чергу є грубим порушенням посадовими особами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За сукупності вказаних вище обставин позивач вимушений звернутися до Дніпропетровського адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що відповідачем протокол про адміністративне правопорушення відносно Позивача за його відсутності не складався, відповідно постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась.
Вказують про те, що ОСОБА_1 не подавав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 в якій він не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності.
Статтею 38 КУпАП встановлено: адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, правопорушення Позивача, а саме не прибуття до ТЦК та СП 28.11.2024 року за строками притягнення до адміністративної відповідальності є таким, що відповідає строкам встановленим статтею 38 КУпАП.
На думку відповідача, позивач помилково вбачає протиправність у діях ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо подання військовозобов'язаного ОСОБА_1 у розшук, як порушника правил військового обліку, з огляду на те, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні відомості про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Без розшуку, доставки та складання протоколу про адміністративне правопорушення не можливо внести відомості притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Вказують також про те, що у зв'язку з оповіщенням та не прибуттям до ТЦК та СП система АІТС « ІНФОРМАЦІЯ_8 » автоматично генерує та передає звернення до органів Національної Поліції України, щодо розшуку та доставлення громадянина до ТЦК та СП. Внаслідок чого, у громадянина (військовозобов'язаного) у мобільному застосунку «Резерв +» з'являється повідомлення, про «порушення правил військового обліку».
З огляду на те, що Позивач згідно п.34,41 Порядку 560 був оповіщений про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Однак, у визначений термін останній за викликом не прибув.
Відповідно, з огляду на не прибуття Позивач, не виконав вимоги частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме не прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_10 на виконання абз. 8 пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 подано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказують про те, що відповідачем здійснено всі дії, які вказані вище на виконання вимог чинного законодавства України.
Зазначають, що відсутня протиправна поведінка відносно позивача.
Щодо медичного огляду вказують, що позивач має можливість самостійно сформувати направлення для проходження медичного огляду.
Відносно заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, повідомляю Комісією з питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаним при ІНФОРМАЦІЯ_9 була розглянута заява на відстрочку.
Протоколом № 81 від 02 квітня 2025 року було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки.
Головою комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 за №ю/2514 від 02 квітня 2025 видано відповідне Повідомлення, з обґрунтуванням причини відмови у наданні відстрочки. Зазначене повідомлення надіслано на адресу військовозобов'язаного.
ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положеньст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року, третій особі було запропоновано надати пояснення по справі.
Станом на 18.11.2025 року від третьої особи письмові пояснення по справі не надали, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_5 , знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно матеріалів справи, 14.03.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 в якому повідомляв, що він на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а саме - на утриманні позивача знаходиться четверо неповнолітніх дітей віком до 18 років та позивач разом з дружиною мають посвідчення багатодітної родини.
Відносно заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, Комісією з питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаним при ІНФОРМАЦІЯ_9 була розглянута заява на відстрочку та прийнято протоколом № 81 від 02 квітня 2025 року ,згідно якого позивачу було відмовлено у наданні відстрочки.
Отже, за результатами розгляду заяви позивача, прийнято протоколом від 02.04.2025 року № 81 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причина відмови: позивачем не надано свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Отже, вказано, що подані позивачем документи не відповідають вимогам встановленими пунктом 58 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
У подальшому, 25.07.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 на зняття та виключення його з військового обліку за загальним захворюванням, в якому зазначав таке «- Консультаційним висновком спеціаліста від 04.05.2022 р. позивачу встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит з виходом у стійкий гіпотироз, важка форма, медикаментозна субкомпенсація. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д. Порушення глікемії натще. Цукровий діабет- Консультаційним висновком спеціаліста від 13.06.2023 р. мені встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит з виходом у стійкий гіпотироз, важка форма (зі значним порушенням функції), декомпенсація на фоні терапії L-тироксин 137,5 мкг/д. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д. Порушення глікемії натще.- Консультаційним висновком спеціаліста від 01.05.2024 р. позивачу встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит гіпертрофічна форма з виходом у стійкий гіпотироз, важкий перебіг (зі значним порушенням функції щитоподібної залози), ст. медикаментозної субкомпенсації на фоні терапії L-тироксин 150 мкг/д.. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д. Порушення глікемії натще. Цукровий діабет, що вперше виявлений. - За випискою із медичної карти стаціонарного хворого №У4823 від 21.07.2024 р. встановлено: Основне захворювання: Автоімунний тиреоїдит, атрофічна форма, гіпотиреоз важка форма, ст.субкомпенсації. Цукровий діабет 2 тип, легкий перебіг (Е11.42). Ускладнення: Дисметаболічна кардіоміопатія (143.1). Дисметаболічна енцефалопатія 1 ст. Супутні захворювання: Дефіцит вітаміну Д3.- Консультаційним висновком спеціаліста від 22.01.2025 р. мені встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит з виходом у стійкий гіпотироз, важкий перебіг (зі значним порушенням функції щитоподібної залози), ст. медикаментозної субкомпенсації на фоні замісної терапії L-тироксин 175 мкг/д.. Дисметаболічна кардіоміопатія. Дисметаболічна енцефалопатія І. Цукровий діабет 2 тип, легка форма, субкомпенсація. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д.- За випискою із медичної карти стаціонарного хворого №У901 від 17.02.2025 р. встановлено: Основне захворювання: Автоімунний тиреоїдит, атрофічна форма, гіпотиреоз, важка форма, ст.субкомпенсації (Е 03.8; Е 06.3). Цукровий діабет 2 тип, легкий перебіг (Е11.65). Ускладнення: Дисметаболічна кардіоміопатія (143.1). Дисметаболічна енцефалопатія 1 ст. Супутні захворювання: Дефіцит вітаміну Д3.»
Враховуючи наведене, просив керуючись Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року за №402, статтею 13, пунктом «а», визнати його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, позивач звернувся вже з іншою заявою на виключення його за станом здоров'я.
Однак, як вказує позивач у позові відповідач рішення відносного його заяви про виключення його з обліку за станом здоров'я рішення так і не прийняв, та без правових підстав вніс його до мобільного застосунку «Резерв+», як порушника військового обліку.
Враховуючи наведене, позивач вимушений звернутися до Дніпропетровського адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, згідно який позивач просить визнати неправомірним порушення військового обліку позивачем та зобов'язати відповідача зняти з мобільного застосунку «Резерв+» позначку про порушення військового обліку та виключити позивача з так званого «розшуку» та зобов'язати відповідача провести медичний огляд позивача військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 за наявними медичними діагнозами та направити результати такого огляду до 20 Регіональної військово-лікарської комісії для виключення позивача з військового обліку згідно статті 13 «а» Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року за №402.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 1 статті 34 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 5 статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини 5 статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних; до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560) цей Порядок визначає: процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), серед іншого:
організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;
забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;
організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).
Згідно з пунктом 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.
Відповідно до пункту 8 цього Порядку військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення.
Пунктом 10 Порядку №559 встановлено, що відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 13 Порядку №559 РТЦК та СП або їх відділи можуть роздруковувати бланк військово-облікового документа, який формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно п. 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відомості про вручення військовозобов'язаному або резервісту повістки на бланку вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Оцінюючи докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення звільнити цю особу від виконання військового обов'язку.
25.07.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 на зняття та виключення його з військового обліку за загальним захворюванням, в якому зазначав таке «Консультаційним висновком спеціаліста від 04.05.2022р. позивачу встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит з виходом у стійкий гіпотироз, важка форма, медикаментозна субкомпенсація. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д. Порушення глікемії натще. Цукровий діабет.- Консультаційним висновком спеціаліста від 13.06.2023 р. позивачу встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит з виходом у стійкий гіпотироз, важка форма (зі значним порушенням функції), декомпенсація на фоні терапії L-тироксин 137,5 мкг/д. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д. Порушення глікемії натще.- Консультаційним висновком спеціаліста від 01.05.2024 р. позивачу встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит гіпертрофічна форма з виходом у стійкий гіпотироз, важкий перебіг (зі значним порушенням функції щитоподібної залози), ст. медикаментозної субкомпенсації на фоні терапії L-тироксин 150 мкг/д.. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д. Порушення глікемії натще. Цукровий діабет, що вперше виявлений.- За випискою із медичної карти стаціонарного хворого №У4823 від 21.07.2024 р. встановлено: Основне захворювання: Автоімунний тиреоїдит, атрофічна форма, гіпотиреоз важка форма, ст.субкомпенсації. Цукровий діабет 2 тип, легкий перебіг (Е11.42). Ускладнення: Дисметаболічна кардіоміопатія (143.1). Дисметаболічна енцефалопатія 1 ст. Супутні захворювання: Дефіцит вітаміну Д3.- Консультаційним висновком спеціаліста від 22.01.2025 р. мені встановлено діагноз Е03/Е06.3 - Автоімунний тиреоїдит з виходом у стійкий гіпотироз, важкий перебіг (зі значним порушенням функції щитоподібної залози), ст. медикаментозної субкомпенсації на фоні замісної терапії L-тироксин 175 мкг/д.. Дисметаболічна кардіоміопатія. Дисметаболічна енцефалопатія І. Цукровий діабет 2 тип, легка форма, субкомпенсація. Неуточнена лактозна непереносимість. Вторинний дефіцит вітаміну Д.- За випискою із медичної карти стаціонарного хворого №У901 від 17.02.2025 р. встановлено: Основне захворювання: Автоімунний тиреоїдит, атрофічна форма, гіпотиреоз, важка форма, ст.субкомпенсації (Е 03.8; Е 06.3). Цукровий діабет 2 тип, легкий перебіг (Е11.65). Ускладнення: Дисметаболічна кардіоміопатія (143.1). Дисметаболічна енцефалопатія 1 ст. Супутні захворювання: Дефіцит вітаміну Д3.»
Враховуючи наведене, просив керуючись Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року за №402, статтею 13, пунктом «а», визнати його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, позивач звернувся із відповідною заявою на виключення його за станом здоров'я.
Встановлено, що рішення/протоколу на вказану заяву відповідачем так прийнято і не було, оцінки поданих позивачем вказаних вище документів також надано не було, при цьому, відповідач вніс дані відносно позивача до мобільного застосунку «Резерв+», як порушника військового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями відповідача наведеними у відзиві на позовну заяву, позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Отже складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) про порушення позивачем правил військового обліку.
Проте, докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні.
Відтак, суд вважає, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без законних на те підстав, а саме, за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, призводить до порушення прав позивача.
Оскільки факту притягнення до адміністративної відповідальності позивача не було, протокол чи постанова не складались, суд зазначає, що відповідачем безпідставно внесені відомості до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку.
При цьому, суд не надає оцінку наявності/відсутності правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а виходить з того, що протокол чи постанова відносно позивача не складались.
Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити вимоги позивача, зокрема: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2025 року про зняття та виключення його з військового обліку за загальним захворюванням.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2025 року про зняття та виключення його з військового обліку за загальним захворюванням та прийняти рішення у відповідності до положень чинного законодавства.
У іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 726,72 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя В.В. Ільков