14 листопада 2025 року Справа №160/25757/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/25757/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії-
10.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить визнати протиправним нарахування та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58У від 19.05.2025 на суму 37 788,74 грн., винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області; зобов'язання Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 22.04.2004 року позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Вказує, що з 1995 року позивач офіційно працевлаштована. Зазначає, що оскаржуваною вимогою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок у загальному розмірі 37 788,74 грн., за період, який роботодавці нараховували, утримували та перераховували за позивача суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Наголошує, на тому, що якщо фізична особа-підприємець одночасно є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25757/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.09.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що з метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по зазначеній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного відображення в ІКП сум квартальних нарахувань з єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників за технологічним кодом класифікації єдиного внеску 71040000. Таким чином, станом на 18.09.2025, в ІКП 71040000, засобами діючого програмного забезпечення позивачу проведені автоматичні квартальні нарахування єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн., в тому числі: за 2017 по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн.; за І квартал 2018 по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІV квартал 2018 по терміну сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн.; за І квартал 2019 по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.; за ІІ квартал 2019 по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн.; за ІІІ квартал 2019 по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.; за ІV квартал 2019 по терміну сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн.; за І квартал 2020 по терміну сплати 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн.; за ІІ квартал 2020 по терміну сплати 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн.; за ІІІ квартал 2020 по терміну сплати 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн.; за ІV квартал 2020 по терміну сплати 19.01.2021 в сумі 2200,00 грн. Вказує, що не отримання доходу від підприємницької діяльності та взагалі не здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №2464. Вказує, що станом на 30.04.2025 року по позивачу згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 37 788,74 гривень.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.04.2004 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.05.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 3926- 58 У, якою позивачу визначено заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн.
Вимогу про сплату боргу з аналогічною сумою раніше вже було виставлено позивачу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі 160/25601/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено повністю, визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58-У від 18.02.2021 року про погашення заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі 160/25601/21 набрало законної сили 22.03.2022 року.
Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за ОСОБА_1 за період з 2017 по 2021 роки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (код 30982361), Товариством з обмеженою відповідальністю «РУШ» (код 32007740).
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2025 року позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (у редакції Закону №1774, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону №2464 змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Згідно з абзацами першим, третім, п'ятим, шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що необхідними умовами для сплати фізичною особою - підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження останньою підприємницької діяльності.
Верховний Суд неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
На момент виникнення спірних правовідносин був чинним наказ Міністерства доходів і зборів №455 від 09.09.2013 року «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
На момент прийняття оскаржуваної вимоги процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, в редакції чинній на момент винесення спірної вимоги).
Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За правилами пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Так, предметом спору у даній справі є вимога № Ф-3926-58 У від 19.05.2025 на суму 37 788,74 грн.
Також відповідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку, зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі 160/25601/21, яким визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58-У від 18.02.2021 року про погашення заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, вбачається, що вказана вимога включає в себе наступні нарахування: за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн; за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн; за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн; за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн; за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн. за жовтень - листопад 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.
Відповідачем оскаржуваною вимогою повторно нараховано единий внесок у такому ж розмірі 37788,74 грн., який визначено і вимогою яку скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі 160/25601/21.
З наявного в матеріалах справи витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» вбачається, що за ОСОБА_1 за період з 2017 по 2021 роки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (код 30982361), Товариством з обмеженою відповідальністю «РУШ» (код 32007740).
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
У зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем господарської діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останньої відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою платником податків.
Суд звертає увагу на те, що у період, за який відповідачем нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, вона не здійснювала господарської діяльності, та не отримувала доходу від такої діяльності. Разом із тим позивач працювала у зазначений період як найманий працівник, отримувала заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував відповідні внески. Доказів зворотного відповідачем до суду не надано, а матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58У від 19.05.2025 на суму 37 788,74 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Під час розгляду даної справи судом встановлено безпідставне нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області єдиного внеску в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 у період 2017-2021 роки, що мало наслідком протиправного формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58 У від 19.05.2025 року на суму 37 788,74 грн.
При цьому суд зазначає, що у разі скасування вимоги про сплату боргу контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати привести облікові дані позивача у відповідність із дійсним станом розрахунків з бюджетом, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом виключення суми недоїмки, визначеної вимогою № Ф-3926-58 У від 19.05.2025 року.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 09.09.2025 року.
Отже, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
В частині відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач за подання заяви про забезпечення позову сплатила судовий збір у розмірі 908,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 09.09.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року по справі №160/25757/25 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено.
Отже, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-3926-58 У від 19.05.2025 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми недоїмки, визначеної вимогою № Ф-3926-58 У від 19.05.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3330,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська