21 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10822/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради (далі - Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КП Луцька ЦРЛ» Підгайцівської сільської ради, відповідач) в якому просить суд:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради за №197/25/91/Р від 18.06.2025 року про відсутність підстав встановлення інвалідності або відсотка втрати працездатності.
2) Зобов'язати Експертну команду комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради передати усі медичні документи, у відповідності до яких 18.06.2025 року проводилось оцінювання повсякденного функціонування, експертній команді комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» неврологічного профілю.
3) Зобов'язати Експертну команду комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» неврологічного профілю направити ОСОБА_1 до відповідного медичного чи наукового закладу системи охорони здоров'я України за екстериторіальним принципом для глибшого медичного обстеження з метою вирішення питання встановлення інвалідності або відсотків втрати працездатності із наданням відповіді на наступні запитання:
a) яку максимальну вагу у кілограмах дозволено підіймати без подальшого погіршення власного стану здоров'я та з якою інтенсивністю (періодичністю) за визначену одиницю часу;
б) на яку відстань дозволено переносити максимально визначену вагу у кілограмах та з якою інтенсивністю (періодичністю) за визначену одиницю часу без подальшого погіршення власного стану здоров'я;
в) яку максимально визначену вагу у кілограмах дозволено регулярно носити на собі окремо та разом із додатковим максимальним навантаженням у кілограмах, та протягом якого безперервного проміжку часу без подальшого погіршення власного стану здоров'я.
4) Зобов'язати Експертну команду комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» неврологічного профілю провести повторне оцінювання повсякденного функціонування на основі наявних та нових долучених медичних документів і обстежень щодо встановлення йому інвалідності або відсотків втрати працездатності.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою встановлення інвалідності або відсотків втрати працездатності 18.06.2025 року проходив оцінювання повсякденного функціонування особи на базі комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки експертна команда не була ознайомлена із текстом його звернення від 09.06.2025 року, яке він подав перед початком проходження оцінювання. На прохання направити його на додаткове медичне обстеження членкиня експертної команди відповіла, що такі обстеження я повинен був пройти до початку оцінювання свого функціонального стану. Не погоджується із зафіксованим у п. 17.1.7 витягу із рішення № №197/25/91/Р з діагнозом «гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без застійної серцевої недостатності», оскільки йому був встановлений діагноз «гіпертонічна хвороба 2 стадії 1 ступеня» без вказівок на наявність чи відсутність серцевої недостатності. Даному діагнозу відповідає 10 % - 15 % втрати працездатності, даний факт був проігнорований відповідачем. Крім того, проаналізувавши медичне законодавство України у сфері встановлення експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи груп інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності оцінюваним особам, враховуючи виявлені у нього хронічні захворювання і встановлені діагнози давало право відповідачу встановити йому 3 групу інвалідності.
Підставою для оскарження вказаного рішення, на переконання позивача, є невірне застосування членами експертних команд критеріїв його захворювань для встановлення інвалідності, та встановлення відсоткової втрати працездатності, що в результаті призвело до порушення його прав.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.10.2025 до суду від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій він поряд з заявленими вище позовними вимогами просить суд на підставі наявних та нових долучених медичних документів і висновків після ретельного медичного обстеження на базі відповідного медичного чи наукового закладу системи охорони здоров'я України зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгаицівської сільської ради направити його за його вибором до однієї із експертних команд закладів охорони здоров'я України на території Луцької об'єднаної територіальної громади задля повторного оцінювання мого повсякденного функціонування з метою встановлення мені інвалідності або відсотків втрати працездатності.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву від 21.10.2025 відповідач позовних вимог не визнав та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування даної позиції посилається на те, шо комісією досліджені електронні медичні документи позивача та врахувавши легкий ступінь обмеження життєдіяльності позивача комісією прийнято рішення, шо для встановлення групи інвалідності і ступеню втрати професійної працездатності згідно критеріїв Постанови №1338, не передбачено. На момент розгляду справи експертною командою КП «Луцька ЦРЛ» позивачем не було надано ніяких додаткових документів, зокрема і тих, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між станом здоров'я та проходженням військової служби, та для встановлення ступеня стійкої втрати працездатності у позивача. Крім того, Експертна команда не має права і не може змінювати діагнози, які зазначені у електронному направленні. Вважає, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК здійснюється лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Отже, втручання в дискреційні повноваження суб'єктів виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
03.11.2025 до суду від позивача надійшла заява в якій він з урахуванням обґрунтувань наведених в позовній заяві просить суд зобов'язати членів Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради іншим складом провести повторне оцінювання повсякденного його функціонування із врахуванням нововиявлених обставин, а саме: із врахуванням свідоцтва про хворобу за №267/3 від 17.05.2017.
Позивач 10.11.2025 подав відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує про безпідставність тверджень відповідача та обґрунтованість позовних вимог.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.06.2025 Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КП Луцька ЦРЛ» Підгайцівської сільської ради проведено очний огляд позивача оцінювання критеріїв життєдіяльності, за наслідками якого прийнято рішення №197/25/917/Р, яким згідно критеріїв постанови КМУ №1338 від 15.11.2024, об'єктивних даних, даних з медичної документації, встановлення групи інвалідності і ступеня втрати професійної працездатності не передбачено
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 1 статті 2 зазначеного закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно частини 1 статті 3 Закону №875/ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 №2961-ІV (далі Закон №2961-ІV).
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Нормами статті 7 Закону №2961-IV (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов'язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 2 даної Постанови, установлено, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи: з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Направлення на оцінювання у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності (пункт 3 Порядку).
Оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті (пункт 4 Порядку).
Оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку (пункт 6 Порядку).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (пункт 8 Порядку).
Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Порядку до електронного направлення, серед іншого, додаються електронні копії оригіналів таких документів: медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров'я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: у разі надання медичної допомоги в умовах стаціонару, що пов'язано з діагнозом або станом здоров'я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, в обсязі лише тих даних, на підставі яких встановлено ступінь важкості захворювання або діагноз, який розглядатиметься експертною командою;
у разі надання медичної допомоги в амбулаторних умовах, що пов'язано з діагнозом або станом здоров'я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, за останній рік із закладу (закладів) охорони здоров'я, де проводилося лікування або обстеження, та/або оригінали консультативних висновків лікарів та/або діагностичних досліджень за останній рік щодо діагнозу або стану здоров'я, який розглядатиметься експертною командою;
результати лабораторних, інструментальних, променевих та інших обстежень, що підтверджують діагнози або стани здоров'я та ступінь їх важкості. Для громадян України, які тимчасово на законних підставах перебувають за кордоном, - медичні документи, видані закладом охорони здоров'я в країні перебування (крім медичних документів, виданих у Російській Федерації або Республіці Білорусь), засвідчені відповідно до вимог законодавства України переклади на українську мову;
копія індивідуального реабілітаційного плану (за наявності);
акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння), акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формами, що встановлені додатками 11, 11-1, 20, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337;
рішення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, оформлені за формою, визначеною законодавством. Документи, зазначені в цьому абзаці, можуть бути подані у формі паперових копій електронних документів, засвідчених відповідно до пункту 3 Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 р. № 901;
документи або інформація, що підтверджують безперервну тимчасову непрацездатність протягом чотирьох місяців з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності (за наявності): інформація про медичний (медичні) висновок (висновки) про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, сформований (сформовані) відповідно до порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ від 1 червня 2021 р. № 1066, та/або листки непрацездатності, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у паперовій формі, видані відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ.
На підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; поранення чи інші ушкодження здоров'я одержані під час антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України; одержані під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання (пункт 23 Порядку).
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я (пункт 31 Порядку).
Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого МОЗ (пункт 32 Порядку).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем враховуючі подані позивачем всі медичні документи та зроблено висновок, що позивач має легкий ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, зокрема до пересування, самообслуговування, до орієнтації, спілкування, контролю своєї поведінки, навчання, трудової діяльності, що також відображено в направленні на експертну команду КП «Луцька ЦРЛ» від 19.05.2025 виданим лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги комунального підприємство «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» ОСОБА_2 у розділі «Оцініть критерії життєдіяльності особи».
Згідно з пунктом 31 Порядку у разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що подане ним до суду свідоцтво про хворобу за №267/3 від 17.05.2017 є підставою для встановлення йому групи інвалідності, та повторного проведення його оцінювання повсякденного функціонування, оскільки експертній команді КП «Луцька ЦРЛ» Підгайцівської сільської ради позивачем не було надано вищевказаного свідоцтва та додаткових медичних документів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між станом здоров'я та проходженням військової служби.
Згідно з п. 5 Порядку встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 № 420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності здійснюється відповідно до Порядку оцінювання функціонування та за наявності доданих до електронного направлення сканованих копій таких документів:
1) для осіб з числа військовослужбовців або військовозобов'язаних, яким часткова втрата працездатності встановлюється без встановлення інвалідності:
постанови військово-лікарської комісії, оформленої як довідка військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово- лікарської комісії за формою, затвердженою Міноборони;
направлення командира військової частини чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки на встановлення ступеня стійкої втрати працездатності;
2) для осіб, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку та/або отримали професійне захворювання на виробництві:
акта розслідування за формами, наведеними в додатках 11, 11-1, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337;
направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому особа одержала травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України чи суду;
3) для осіб, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: висновка судово-медичної експертизи;
довідки про дорожньо-транспортну пригоду за формою, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 січня 2022 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2022 року за № 266/37602.
Суд звертає увагу на те, що жодного із вищезазначених документів при направленні лікуючим лікарем позивача на проведення оцінювання повсякденного функціонування не було додано до електронного направлення, що, унеможливлює встановлення позивачу ступеня стійкої втрати працездатності.
Відповідно до Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах (пункт 8 Критеріїв).
Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан (пункт 9 Критеріїв).
Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III) (пункт 10 Критеріїв).
Відповідно до пунктів 11-13 Критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Досліджуючи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №197/25/91/Р від 18.06.2025, суд встановив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі рішень медичної документації (медичних заключень, виписок, консультативних висновків) та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку, а тому вважає, що в даних правовідносинах відсутнє місце порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування всіх наданих ним медичних документів.
В контексті наведеного суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів "Інструкції про встановлення груп інвалідності», «Положення про медико-соціальну експертизу" та "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності".
При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.
З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.
Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.
При цьому, суд зауважує, що у відповідності до п. 8 Положення про експертні команди саме Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття ним рішення, щодо позивача. Отже, позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський