Справа № 577/6342/25
Провадження № 2/577/2288/25
21 листопада 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Гетьмана В.В.,
при секретарі Лиховоз Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38400 грн.,-
Представник ТОВ “Українські фінансові операції» Дідух Є.О. звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 38400 грн. заборгованості за кредитним договором; в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Вимоги обгрунтовують тим, що 08.07.2024 р. між ТОВ “ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4796059 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000 грн., строком на 360 дн. 27.02.2025 р. ТОВ “ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ “Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №27/02/2025, останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконувались і утворилась заборгованість на суму 38400 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 21150 грн. - нарахованих процентів первісним кредитором; 11250 грн. - відсотків нарахованих ТОВ “Українські фінансові операції», що і змусило звернутися до суду.
Представник позивача Дідух Є.О. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечує.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 282 ЦПК України.
Встановлено судом, що 08.07.2024 р. між ТОВ “ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4796059 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 16-32). ТОВ “ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ “Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №27/02/2025 (а.с.37-50).
Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов»язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Ст. 526 ЦК України передбачено зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір,укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій Формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч.6 ст. Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконував належним чином умови договору, тому слід стягнути з нього на користь позивача заборгованість за договором №4796059 від 08.07.2024 р. в сумі 38400 грн., яка складається з: 6000 грн. - заборгованість з тіла кредиту; 21150 грн. - нарахованих процентів первісним кредитором; 11250 грн. - відсотків нарахованих ТОВ “Українські фінансові операції» (а.с.33-36, 49-50).
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі за вищевказаних підстав.
Статтею 625 ЦК унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, востаннє - 21.10.2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки, ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали кредитний Договір 08.07.2024 р., тобто у період дії в Україні воєнного стану, який продовжено до 03.02.2026 р., то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Крім того, за положеннями ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом, а не встановив обов'язок, у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) вказано, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не вмотивована доцільність застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для задоволення вимог у цій частині.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням викладеного заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталої судової практики і безумовно є занадто завищеними. На переконання суду 3000,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Українські Фінансові операції» 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.15, 16, 1050, 1054, 509, 512, 514, 526, 527, 530, 625, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст.3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 137, 263-265, 273, 280, 282, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, 38400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн. за договором №476059 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.07.2024 року, 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу, та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.
Представник позивача Дідух Євген Олександрович, юридична адреса АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя Гетьман В. В.