Справа № 592/10129/25
Провадження № 2/591/1759/25
Іменем України
17 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В. представника позивача Дутки В.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2 м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43868852 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 18619,05 грн,
установив:
15.07.2025 до Зарічного районного суду м. Суми у порядку статті 32 Цивільного процесуального кодексу України надійшла справа № 592/10129/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 матеріали даної справи передані на розгляд судді Зері Ю.О.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 29.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_2 був укладений договір позики «Профі» №2593201930-025254, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 5000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_2 зі строком повернення до 27.06.2024 включно. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, у той час як відповідач умови договору не виконав, грошові кошти у визначений строк не повернув, у зв'язку з цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 18619,05 грн, яка складається з 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 1919,05 грн заборгованості за відсотками, 10000,00 грн заборгованості по сплаті пені та 1700,00 грн заборгованості за послуги. Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість за договором позики. В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором у судовому порядку.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.07.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті було призначене на 07.08.2025, у подальшому відкладалось до 15.09.2025, 10.10.2025 та до 17.11.2025.
06.08.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі на обґрунтування заявлених вимог, зокрема в частині нарахування пені.
07.08.2025 представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення представника з матеріалами справи та висловлення позиції щодо предмета спору.
19.08.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проти вимог позивача відповідач заперечує, наголошує, що позивач не підтвердив виконання свого обов'язку щодо видачі коштів, зокрема, первинними документами, а відтак договір про надання кредиту не є укладеним. Також у відзиві зазначено, що між сторонами був укладений договір позики «Профі» №2593201930-025254 від 29.05.2024, згідно з яким сума кредиту становить 5000 грн, сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору, а відповідно до п. 2.3 договору, строк кредитування (строк позики) складає 30 календарних днів, позика має бути повернута у термін до 27.06.2024 включно. Тому нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватись виключно в межах строку кредиту, а будь-яких домовленостей щодо продовження строку кредитування між сторонами не досягнуто. Також відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» правомірним є стягнення з відповідача 2100 грн заборгованості по сплаті відсотків за кредитом. Нарахування пені представник відповідача вважає неправомірним, оскільки позивачем не враховано положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії у відзиві зазначено, що умови договору щодо нарахування комісії при видачі кредиту є недійсними (нікчемними).
25.08.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягає на правомірності позовних вимог. Щодо надання виписок з рахунку позичальника, то позивач об'єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та крім того не є платіжною установою. Таку виписку по рахунку відповідач може сформувати самостійно, через банк, що обслуговує його картковий рахунок, який був вказаний ним в Договорі на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором позики. Позичальником при заповненні форм на сайті кредитодавця власноруч було зазначено реквізити платіжної банківської картки, на яку було перераховано кошти через платіжну систему за кредитним договором.
Крім того представник позивача 25.08.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» подала клопотання про витребування доказів від відповідача та від АТ «Універсал банк» виписки з банківського рахунку, відкритого по картці № НОМЕР_3 за період з 29.05.2024 по 29.06.2024, яка може підтвердити обґрунтованість позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти поданого клопотання з тих підстав, що позивач не позбавлений можливості подати інші докази на підтвердження факту перерахування коштів відповідачеві за спірним договором, у той час як відповідач не бажає надавати виписку по рахунку, оскільки не хоче, щоб стороннім особам були відомі його витрати та доходи. Також у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідач дійсно звертався до кількох фінансових установ з метою отримання кредиту, однак на пам'ятає, до яких саме та які з цих фінансових установ кредитні кошти йому надавали.
Протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2025, клопотання позивача про витребування доказів від АТ «Універсал банк» задоволено.
30.09.2025 до суду від АТ «Універсал банк» надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 15.09.2025.
За клопотання представника відповідача, поданою до суду 10.10.2025, у зв'язку з його перебуванням на лікарняному судове засідання було відкладено до 17.11.2025.
За клопотанням представника позивача, яке надійшло до суду 12.11.2025, призначене на 17.11.2025 судове засідання проводилось у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні, яке відбулось 17.11.2025, представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив. Також представник заявляла клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення у відзиві на позов.
Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позов. Додатково зазначив, що з урахуванням документів, які надійшли від банківської установи на виконання вимог судової ухвали, наявні підстави для повернення відповідачем суми перерахованих 29.05.2024 коштів у розмірі 4925 грн. З тих підстав, що позивачем не виконані умови договору щодо надання у позику суми 5000 грн, представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача нарахованих сум відсотків через неукладеність договору. Також представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу через їх недоведеність, оскільки інтереси позивача у справі представляла представник Дутка В.В., яка подавала позов до суду та додаткові пояснення у справі, у той час як згідно наданого позивачем акту про прийняття-передачу наданих послуг вартість послуг адвоката, яка склала 8000 грн, передбачала подання вказаних документів до суду адвокатом, а не іншим представником.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (позикодавцем, позивачем у справі) та ОСОБА_2 (позичальником, відповідачем у справі) був укладений Договір позики «Профі» №2593201930-025254, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти у сумі 5000,00 грн на умовах строковості, оплатності та поверненості, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_2 , а позичальник у встановлений цим договором строк зобов'язався повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим договором умовах (пункт 2.1 договору).
Згідно пункту 2.2. договору суму кредиту (його частину) позикодавець перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 29.05.2024.
У випадку, якщо позикодавець здійснює перерахування коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений в п. 2.5 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Позикодавцем в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Позичальника.
Згідно пункту 2.3. договору позики строк кредитування (строк Позики) за цим Договором складає 30 (тридцять) календарних днів, позика має бути повернута у термін до 27.06.2024 включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов'язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена), сума грошового зобов'язання вважається простроченою заборгованістю, та до Позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6 Договору.
У пункті 2.4 договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжено виключно за бажанням Позичальника шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, яка підписується у порядку, вказаному у пункті 1.2 договору. Зміна строку кредитування в односторонньому порядку не допускається.
Згідно пункту 2.5 вказаного договору, вказано, що за користування позикою позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою. Розмір процентів за користування коштами складає 1.40% від Суми Позики, що за календарний рік становить 511% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання Позики не враховується при нарахуванні процентів, день повернення Позики враховується при нарахуванні процентів.
Згідно пункту 2.6. Договору позичальник сплачує наступні комісії, пов'язані з укладенням, обслуговуванням цього Договору: 2.6.1. Комісія за використання Позики, яка складає 0.1% від Суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за Позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Позики в повному обсязі. День надання Позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення Позики враховується при нарахуванні комісії за використання. 2.6.2. Одноразову комісію за видачу Позики у розмірі 1.50% від Суми Позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання Позики шляхом її утримання Позикодавцем із Суми Позики.
Згідно пункту 2.7. договору позики вартість вказаних у п.2.6. Договору комісій є фіксованою протягом строку кредитування. Комісії підлягають сплаті у строки, визначені Графіком платежів.
За змістом пункту 2.8. договору орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру Суми позики, тобто суми коштів, яка надана Позичальнику згідно з п. 2.1. цього Договору та загальних сукупних витрат за Договором, тобто всіх витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Суми Позики, які сплачуються Позичальником за умовами цього Договору, та становить 5829.00 гривень.
Договір позики «Профі» №2593201930-025254, паспорт споживчого кредиту підписані електронними підписами сторін, відповідачем договір підписаний одноразовим ідентифікатором 6szZBd, паспорт споживчого кредиту - wjj8Lu.
Відповідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики, загальна вартість кредиту становить 5829,00 грн з яких 145 грн комісія за використанням кредиту, 75 грн комісія за видачу кредиту та 608, 55 % реальна річна процентна ставка кредиту.
Аналогічні умови визначені у паспорті споживчого кредиту.
Факт перерахування кредитних коштів відповідачеві підтверджується платіжним дорученням № 10730 від 29.05.2024 про перерахування на картку НОМЕР_3 4925,00 грн (з вирахуванням комісії за видачу кредиту у розмірі 75,00 грн як це передбачено умовами договору), а також документами, які надійшли від АТ «Універсал банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів - повідомленням про те, що на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_3 , а також випискою про рух коштів по картці, з якого видно, що 29.05.2025 на вказану вище картку були перераховані кошти у сумі 4925,00 грн.
У ході розгляду справи представник відповідача, не заперечуючи факту звернення до позивача за отриманням кредиту, заперечував факт отримання за результатом такого звернення кредитних коштів.
Водночас такі твердження суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наданими банківською установою документами, а також доказами, наявними у матеріалах справи. Також суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що позивач не виконав своїх зобов'язань за договором позики в частині перерахування саме 5000 грн, а тому договір є неукладеним, оскільки у ході розгляду справи встановлено, що на виконання умов пункту 2.6.2 договору позики при перерахуванні відповідачу обумовленої суми коштів була утримана комісія у сумі 75 грн, а відтак на картковий рахунок було правомірно перераховано 4925 грн.
Відтак відповідач, підписавши договір позики, отримавши відповідну суму коштів за цим договором, зобов'язаний повернути як суму позики, так і нараховані відповідно до договору суми відсотків та комісії.
Несвоєчасна сплата обумовлених договором платежів порушує право позивача на отримання власних грошових коштів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з позикою та кредитом.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо форми укладеного кредитного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості його укладання в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача.
У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, з дотриманням умов, погоджених у розділі 1 (здійснення ідентифікації та верифікації Позичальника). Електронний кредитний договір відповідач підписав шляхом використання одноразового ідентифікатора для підтвердження підписання кредитного договору.
Відтак суд робить висновок, що спірний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позикодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідач згідно укладеного ним договору отримав у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів та комісії своєчасно та у повному обсязі не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Враховуючи, що позивачем доведений факт укладення між сторонами спірного договору та факт передачі відповідачеві грошових коштів за цим договором, водночас відповідач у ході розгляду справи не довів факту повернення позивачеві отриманої суми позики у розмірі 5000,00 грн, позовні вимоги у цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків у розмірі 1919,05 грн суд зазначає наступне.
Умовами пункту 2.10 договору позики визначено, що позика надається на споживчі цілі, відтак враховуючи правову природу спірних правовідносин суд наголошує, що на них розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.
При цьому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Таким чином максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня - 1% (з 21.08.2024).
Як встановлено судом, договір № 2593201930-025254 укладений між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_2 29.05.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 1919,05 грн заборгованості по сплаті відсотків, у той же час у відзиві зазначено, що з відповідача можливо стягнути борг відсотків за кредитом у розмірі 2100,00 грн.
Відтак враховуючи, що суд розглядає справу у межах позовних вимог, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1919,05 грн відсотків є правомірними та підлягають задоволенню.
Що стосується суми заборгованості по сплаті комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за спірним договором, загальна вартість кредиту становить 5829,00 грн, у тому числі 145 грн комісія за використання кредиту та 75 грн комісія, яку було отримано при перерахуванні коштів відповідачеві 29.05.2024.
Умовами п. 2.6.1 договору передбачено сплату комісії за використання позики, яка складає 0,1% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності).
За змістом частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач фактично встановив для відповідача обов'язок сплачувати комісію, не конкретизувавши в умовах договору, за надання яких саме послуг чи виконання яких дій ця комісія стягується. Доказів, які б підтверджували вчинення позикодавцем будь-яких фактичних чи юридично значимих дій, за які могла бути нарахована зазначена комісія, позивачем до матеріалів справи не подано. Крім того матеріали справи не містять відомостей про те, чи звертався взагалі відповідач до позивача за будь-якою інформацією щодо розміру кредиту чи з інших питань.
Враховуючи, що при укладенні договору сторонами узгоджена сплата одноразової комісії (що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування») у розмірі 1,50 % від суми позики, вказану суму 75,00 грн було утримано позивачем при перерахуванні суми позики 29.05.2024 відповідачу, відтак вимога про сплату боргу послуг є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема принципам визначеності та прозорості умов договору. При цьому позивач не надав детального розрахунку, який би підтверджував порядок та підстави нарахування такої комісії, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 10000,00 грн суд зазначає наступне.
Представник позивача на підтвердження правомірності вимоги про стягнення з відповідача пені зазначає, що відповідно до листа НБУ №14-0004/3433 від 15.01.2024 у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем. На договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498- IX вимога пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону не поширюється.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10000 грн нарахованої пені.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання за договором, відповідно якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що таке прострочення неустойка (штраф, пеня) та інші платежі сплата за яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за (прострочення виконання, невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн пені слід відмовити.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов'язань, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення договору між ним та відповідачем, факт надання відповідачу коштів за договором позики.
Доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у повному обсязі матеріали справи не містять, що є підставою для задоволення позовних вимог у межах, підтверджених у встановленому порядку.
Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 900,16 грн пропорційно розміру задоволених вимог.
Також при зверненні до суду позивачем зазначено про орієнтовні витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, однак у ході розгляду справи розмір витрат збільшено до 8000,00 грн, які позивач просить покласти на відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн надано: договір №03/01 про надання правової допомоги від 03.01.2024. Відповідно акту про прийняття-передачі послуг від 22.08.2025 адвокатом Кшуташвілі В.О. надана позивачеві правова допомога на суму 8000,00 грн, що складається з аналізу документів з метою подачі позову до суду ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 1000,00 грн, складання та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3500,00 грн, складання та подача додаткових пояснень - 1500,00 грн, складання та подача відповіді на відзив - 2000,00 грн. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 36 від 22.08.2025 адвокату сплачено позивачем за надані послуги 8000,00 грн.
Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача у ході розгляду справи клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подавав, водночас вважав такі витрати не доведеними позивачем, оскільки виходячи із змісту акту про прийняття-передачу наданих послуг від 22.08.2025, складеного відповідно до договору про надання правової допомоги № 03/01, адвокатом не надавались позивачеві послуги з подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором та додаткові пояснення, оскільки такі документи були подані до суду іншим представником позивача.
Суд не вважає вказані заперечення представника відповідача такими, що можуть стати підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки послуги із складання процесуальних документів були надані адвокатом Кшуташвілі В.О. позивачеві в обумовленому обсязі, зауважень та претензій щодо наданих адвокатом послуг позивач не заявляв, а той факт, що складені адвокатом документи були подані до суду представником Дуткою В.В. не спростовують факту отримання позивачем правничої допомоги саме від адвоката Кшуташвілі В.О.
Водночас суд зазначає, що за змістом части першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, наявні підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача 2972,80 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.
Питання відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні суд не розглядав, оскільки представником відповідача не були надані відповідні документи на підтвердження таких витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 142, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 18619,05 грн, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2 м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43868852, заборгованість за договором позики «Профі» №2593201930-025254 від 29.05.2024 у розмірі 7064,05 грн, яка складається з основної заборгованості у розмірі 5000,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 1919,05 грн; витрати по сплаті судового збору в розмірі 900,16 грн; 2972,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншому відмовити.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2 м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43868852.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 21.11.2025.
Суддя Ю.О. Зеря