Справа № 686/32999/25
Провадження № 3/686/8896/25
20.11.25
20 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 о 20 год. 25 хв. 06 листопада 2025 року у м.Хмельницькому, по шосе Старокостянтинівському, 2Л, в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керувала автомобілем марки та моделі «Mercedes Benz 408D», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи своєчасно сповіщеною про час, дату та місце розгляду справи (що підтверджується підписом останньої у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та довідкою про доставку повістки про виклик до суду) не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило.
Згідно зі ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 статті 268 цього ж Кодексу передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов'язковою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про необхідність, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення правил дорожнього руху підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, а саме даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №505491 від 06.11.2025 р. (щодо фіксації порушення ОСОБА_1 п.2.9«а» Правил дорожнього руху); направлення на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 06.11.2025 р. та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів), у вказаному акті також зафіксовано результати такого огляду ОСОБА_1 - позитивний (0,78 ‰), із яким остання погодилась, поставивши свій підпис у відповідній графі цього акту; роздруківки тесту приладу «Drager Alcotest 6810» від 06.11.2025 р. (тест №2947, результат - 0,78 ‰); здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, в яких зафіксовані обставини вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 .
Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст. 256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом в справі.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують її вину.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9«а» Правил дорожнього руху повністю доведена, і її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, особи порушниці, яка не вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При накладенні на ОСОБА_1 вказаних основного і додаткового стягнення, судом взято до уваги видану інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області довідку, згідно з якою ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала.
Разом з тим, ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, суб'єктом правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тому, відповідно до санкції цієї ж норми, у спірних правовідносинах стягнення слід призначити водієві, як суб'єкту правопорушення.
Суд вважає, що водій у санкції вказаної статті є більш широким терміном, ніж це визначає національне законодавство у п.1.10 Правил дорожнього руху (особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі).
Відповідно до п.q) статті 1 глави I Конвенції про дорожні знаки та сигнали (постанова Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1973 року №78 «Про приєднання Української РСР до європейських угод, що доповнюють Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року і Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 року», дата внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів: 12.12.2013 Реєстраційний код акта: 70656/2013) термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди).
Отже, водій, згідно з санкцією частини першої статті 130 КУпАП, це особа, що керує транспортним засобом, незалежно від наявності у цієї особи посвідчення водія.
Такий підхід відповідальності різних суб'єктів (з посвідченням водія чи без) є справедливим та однаково дисциплінує усіх громадян до відповідальності перед суспільством, що є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним, з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам, через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши, у передбаченому законом порядку, посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює превентивну мету стягнення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Отже, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд може призначити передбачене санкцією відповідної статті додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа, на момент вчинення адміністративного правопорушення, отримане у передбаченому законом порядку посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
На переконання суду, визначене ОСОБА_1 стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2;
стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;
боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №505491 від 06.11.2025 р.).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача:UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.
Суддя