Справа № 686/17269/25
Провадження № 3-в/686/100/25
06.11.25
06 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши заяву
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого,
про розстрочку виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2025 року,
встановив:
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2025 року, в частині сплати штрафу, рівними частинами на 12 місяців, пославшись на скрутне матеріальне становище, відсутність у нього доходів та наявність на його утриманні однієї малолітньої та однієї повнолітньої дитини.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вказав про те, що на його утриманні перебуває малолітня донька, яку, після смерті дружини, самостійно виховує. Донька часто хворіє та потребує догляду, що позбавляє ОСОБА_1 офіційно працевлаштуватись та отримувати постійний дохід, тому він не має можливості одним платежем сплатити всю суму, визначеного судом, штрафу у розмірі 34000 грн., однак має можливість сплачувати зазначену суму рівними частинами протягом 12 місяців, оскільки ОСОБА_1 , інколи працюючи різноробочим на будівництві, має й нестабільні заробітки.
Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст.298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову (ст.304 КУпАП).
Частиною 2 ст.301 КУпАП передбачено, що відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 вказаного Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, якими зокрема є й постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Отже, наведені норми пов'язують можливість розстрочення чи відстрочення виконання відповідного рішення, зокрема, у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі, з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та, за своїм внутрішнім переконанням, оцінює наявні у справі докази.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в першу чергу з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, адміністративне стягнення не має на меті лише кару, воно не має стати для особи непосильним тягарем, адже в такому разі справжня його мета не буде досягнута.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі №759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Суд також звертає увагу, що попри відсутність в Кодексі України про адміністративні правопорушення положень, що безпосередньо регулюють питання розстрочення сплати штрафу, подібну можливість надає засудженим Кримінальний кодекс України.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
До того ж, згідно з ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
ЄСПЛ неодноразово вказував на кримінально-правовий характер адміністративних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, під дію кримінального аспекту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадають порушення Правил дорожнього руху, у відношенні яких передбачено накладення штрафу чи обмеження у праві керування автомобілем («Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), п.182).
Правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
Тобто, вказана справа про адміністративне правопорушення підпадає під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, становище правопорушника у справі про адміністративне правопорушення не може бути гіршим, ніж становище засудженого у кримінальній справі, оскільки протилежний підхід призвів би до порушень загальних засад справедливості судочинства та верховенства права.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що розстрочення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу не суперечить законодавству України і відповідатиме завданням здійснення судочинства на засадах справедливості та верховенства права.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання постанови суду, додавши копії підтверджуючих документів, ОСОБА_1 зазначає про свою неспроможність, протягом встановленого законом строку, сплатити визначений судом штраф у сумі 34000 грн. та посилається на: скрутне матеріальне становище, відсутність у нього постійного та стабільного доходу (факт неотримання з листопада 2023 року ОСОБА_1 доходів підтверджується випискою Пенсійного фонду України від 17.10.2025 р. та довідкою Хмельницької ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області від 20.10.2025 р.); наявність на утриманні двох доньок, одна з яких є малолітньою (долучено свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також свідоцтво про смерть ОСОБА_4 від 21.10.2022 р.). Разом з тим, ОСОБА_1 являється фізично здоровою особою працездатного віку та, маючи на утриманні малолітню дитину, догляд за якою також здійснює матір ОСОБА_2 , не позбавлений останній можливості працевлаштуватись, отримувати постійний і стабільний дохід та сплатити вищезазначений штраф у коротший строк, ніж той, на який ОСОБА_1 просить розстрочити виконання постанови суду в своїй заяві.
З огляду на вищевикладене, з врахуванням засад гуманізму та індивідуалізації заходів примусу, а також необхідності сприяння досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 має намір виконати постанову суду та сплатити визначений судом штраф, але на даний момент, через скрутне матеріальне становище, немає можливості сплатити всю суму штрафу одним платежем у встановлений ст.307 КУпАП строк, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу на п'ять місяців, що є достатнім строком для виконання судового рішення, а тому подана ОСОБА_1 заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 23, 301, 303, 304, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження»,-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2025 р. - задовольнити частково.
Розстрочити ОСОБА_1 сплату стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень), призначеного постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.08.2025 р., строком на 5 (п'ять) місяців, з виплатою штрафу по 6800 грн. (шість тисяч вісімсот гривень) щомісячно, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили.
Зобов'язати ОСОБА_1 щомісяця повідомляти суд про сплату штрафу, шляхом пред'явлення відповідного документу (квитанції) до суду (м.Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, каб.603) для долучення до матеріалів справи.
Перебіг строку давності виконання постанови у частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупинити до закінчення строку розстрочки.
Після закінчення строку, встановленого для розстрочки сплати штрафу, строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині адміністративного стягнення в виді штрафу становить три місяці.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя