Справа № 459/1730/24
Провадження № 2/459/458/2024
21 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області у складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Гук Т. Я., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки (у режимі відеоконференції) ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07 червня 2014 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. За час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що разом із сім'єю проживали у місті Червонограді, однак спільне життя фактично припинилося ще до розірвання шлюбу. Надалі рішенням Червоноградського міського суду від 17 лютого 2021 року шлюб між сторонами було розірвано, після чого відповідач змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». Позивач вказує, що ще до розірвання шлюбу відповідачка залишила місце проживання сім'ї, виїхала із міста Червонограда та фактично постійно проживає й працює у місті Києві вже близько чотирьох років. Позивач натомість залишився проживати разом із малолітнім сином у квартирі по АДРЕСА_1 , а інколи - у будинку своїх батьків у АДРЕСА_2 . За твердженням позивача з моменту припинення сімейних відносин та після розірвання шлюбу відповідачка не бере участі у вихованні та утриманні сина, не цікавиться його навчанням, здоров'ям, успіхами, не бере участі у шкільному житті та інших важливих подіях. У зв'язку з цим усі обов'язки щодо догляду, виховання та матеріального забезпечення дитини виконує виключно батько. Рішенням Червоноградського міського суду від 31.08.2022 року місце проживання сина визначено разом із батьком ОСОБА_1 . Також, позивач звертає увагу й на те, що за період, відколи відповідачка не бере участі у вихованні дитини, вона не відвідувала жодних шкільних чи позашкільних заходів, не була присутня на святах «Першого дзвоника», на випускному наприкінці навчального року та на інших важливих подіях життя сина. Позивач зазначив, що невиконання відповідачкою своїх обов'язків має системний характер, триває протягом багатьох років і не змінилося навіть після втручання суду та визначення місця проживання дитини. Відтак, враховуючи вищенаведене, представник просить позов задовольнити.
Ухвалою від 27.06.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 04.10.2024 підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.
02.12.2024 відповідачка надала додаткові пояснення у справі у яких позов заперечила та пояснила, що не ухилялася від виконання батьківських обов'язків. Після розірвання шлюбу вона виїхала до міста Києва з метою працевлаштування та забезпечення стабільного доходу, оскільки не мала можливості залишитися у попередньому місці проживання. Разом із тим, підтримувала зв'язок із сином, забирала його у вільні дні та придбала для нього мобільний телефон для спілкування. Матеріальну допомогу дитині надавала добровільно, ще до стягнення аліментів, а після відкриття виконавчого провадження аліменти сплачувала в повному обсязі та без заборгованості, що підтверджується довідкою державного виконавця. Відповідачка вважає, що позивач не довів наявності тривалого та свідомого ухилення з її боку від виховання та утримання дитини, а позбавлення батьківських прав вважає крайнім заходом, який має застосовуватися лише у виняткових випадках і не відповідає інтересам дитини. У зв'язку з цим вона просить у задоволенні позову відмовити.
10.02.2025 відповідачка надала додаткові пояснення, в яких просила долучити до матеріалів цивільної справи копії квитанцій про сплату нею аліментів по ВП № 75576552 та копії квитанцій про підтвердження сплати нею додаткових витрат на дитину ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 23.04.2025 клопотання представника позивача адвоката Бордюка М. Й. про зупинення провадження у справі було задоволено та зупинено провадження у даній цивільній справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою від 31.07.2025 за клопотанням сторони позивача провадження у даній справі було поновлене.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив суду, що шлюб між сторонами був укладений 07.06.2014 року, який рішенням суду від 17.02.2021 було розірвано. За час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя фактично припинилося ще до розірвання шлюбу, а згодом відповідачка залишила сім'ю, виїхала до м. Києва, де постійно проживає та працює близько чотирьох років. Позивач проживає із сином у м. Червонограді та самостійно забезпечує його догляд, виховання й утримання. Зі слів позивача, відповідачка не спілкується з дитиною, не бере участі у його житті, не цікавиться навчанням чи станом здоров'я, не відвідує шкільних заходів та не надає матеріальної допомоги. Рішенням суду від 31.08.2022 місце проживання дитини визначено з батьком. Позивач наголошує, що ухилення відповідачки від батьківських обов'язків має системний і тривалий характер, тому просить позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов та просив задовольнити його вимоги. Зазначив, що відповідачка не бере участі у вихованні та догляді за дитиною, не займається його фізичним, духовним і моральним розвитком. Просив врахувати висновок органу опіки та піклування.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Вона зазначила, що шлюб із позивачем був розірваний у 2021 році і сторони домовилися, що дитина проживатиме разом із батьком. Вона не заперечує проти цього і вважає, що виконує свої батьківські обов'язки. Відповідачка наголосила, що надає матеріальну допомогу сину, з червня 2024 року сплачує аліменти, перераховує додаткові кошти на картку дитини, подарувала йому телефон для спілкування та підтримує з ним контакт телефоном та у мережі. Вона вказала, що офіційної роботи не має, проте підробляє, проживає у Київській області, інших дітей чи нової сім'ї не має. Зазначила, що востаннє бачила дитину у 2023 році, коли той приїжджав до неї, однак особисті зустрічі зараз ускладнені її роботою. Повідомила, що цікавиться шкільним життям сина та регулярно з ним спілкується. Покази свідків вважає необ'єктивними. Наголосила, що має намір і надалі брати участь у вихованні сина та заперечує твердження позивача про ухилення від виконання обов'язків.
Свідок ОСОБА_7 - матір позивача повідомила, що сторони перебували у шлюбі з 2014 року, а фактичне припинення сімейних відносин відбулося у 2020 році, коли відповідачка залишила сім'ю, після чого дитина залишилася проживати з батьком. Зі слів свідка, усі питання виховання та утримання онука позивач вирішує самостійно, забезпечуючи харчування, навчання та дозвілля дитини. Відповідачка, на думку свідка, не бере участі у вихованні та рідко виходить на зв'язок із сином. Свідок зазначила, що по можливості допомагає синові, оскільки він з дитиною проживає у її квартирі. Вважає позовні вимоги підставними.
Свідок ОСОБА_8 - кум позивача у судовому засіданні пояснив, що дитина проживає разом із батьком у м. Шептицькому. Він особисто не бачив відповідачку вже близько чотирьох років. Свідку відомо, що відповідачка не бере участі у вихованні сина, не спілкується з ним та не надає матеріальної допомоги. Також свідок зазначив, що позивач самостійно забезпечує потреби дитини та постійно займається його доглядом. Таким чином, на думку свідка, відповідачка фактично усунулася від виконання батьківських обов'язків.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області у судове засідання не з'явився, проте у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі, у якій він підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
За наслідком розгляду даної справи, суд, перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17.02.2021 було розірвано (т. 1, а. с. 13).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.09.2014 відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 12).
Відповідачка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.08.2021 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, виданого 07.08.2021 Червоноградським відділом реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (т. 1, а. с. 11).
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 31.08.2022 визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 15-17).
Позивач разом із сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами №2024/004448017, № 2024/004370134 із реєстру територіальної громади від 01.05.2024 ( т. 1, а. с. 28, 29).
Із акту №2139/07, виданого 13.05.2024 КП «Червонограджитлокомунсервіс» установлено, що ОСОБА_1 разом із сином фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 27).
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47092456 виданого 06.11.2015, квартира за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 24).
Згідно з характеристикою, виданою директором Червоноградської загальноосвітньої школи № 1 О. О. Сухановим та класним керівником 2-Б класу І. М. Саладяк, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у ЧЗШ №1 з першого класу та зарекомендував себе здібним, товариським та вихованим учнем. За результатами навчання опанував шкільний матеріал на достатньому рівні, читає відповідно до встановлених норм, розуміє зміст прочитаного, дає повні відповіді та переказує тексти близько до оригіналу. Має гарну пам'ять, вивчає вірші напам'ять, списує та пише під диктовку, хоча іноді допускає помилки. Учень володіє необхідними навичками з математики: знає таблицю множення і ділення, розв'язує задачі та приклади в межах сотні, але потребує попереднього інструктажу вчителя. На уроках активний, хоча іноді буває неуважним та відволікається на сторонні речі. Найбільше полюбляє математику та трудове навчання, де почувається впевнено. Має спортивні здібності та відвідує спортивний гурток. Доручення виконує сумлінно, хоча й не завжди охоче. Данило товариський, має друзів серед однолітків, привчений до самообслуговування, завжди охайний та забезпечений усім необхідним шкільним приладдям. До школи приходить вчасно, пропуски трапляються лише через хворобу. Має задовільний стан здоров'я та віднесений до основної фізичної групи. Батько учня бере активну участь у вихованні та навчанні сина, забезпечує усім необхідним, підтримує постійний контакт із школою, відвідує батьківські збори та цікавиться успіхами і поведінкою дитини (т.1, а. с. 26).
Із витягу з рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району від 22.10.2024 №244 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» установлено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним (т. 1, а. с. 81).
У матеріалах справи наявні копії банківських квитанцій, які підтверджують переказ коштів відповідачкою ОСОБА_3 на рахунок її сина ОСОБА_4 , а також на рахунок Червоноградського управління юстиції для здійснення аліментних платежів (т. 1, а. с. 112-116,118-125, 171-174,176).
Згідно із розрахунком заборгованості, виданим 29.11.2024 державним виконавцем Шептицького ВДВС Західного МРУ МЮ Павлюком Ю. І. у ВП №75576552 боржнику (відповідачці) за період з червня 2024 по листопад 2024 відповідно до судового наказу №459/1717/24, виданого 27.06.2024 Червоноградським міським судом Львівської області 01.12.2024 нарахована сума зі сплати аліментів у загальному розмірі 17 145,16 грн., боржником сплачено 18 606,56 грн, заборгованість у ОСОБА_3 зі сплати аліментів відповідно до судового наказу станом на 01.12.2024 відсутня (т. 1, а. с. 130-132).
Із копії довідки №151 від 02.04.2025 встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 22.03.2025 (т. 1, а. с. 215, 226).
Із розрахунку заборгованості, виданого 02.07.2025 державним виконавцем Шептицького ВДВС Західного МРУ МЮ Близнюком М. А. у ВП №75576552 боржнику (відповідачці) за період з 01.03.2025 по 01.07.2025 відповідно до судового наказу №459/1717/24, виданого 27.06.2024 Червоноградським міським судом Львівської області 01.12.2024 нарахована сума зі сплати аліментів у загальному розмірі 12 779 грн., боржником сплачено 3300 грн, заборгованість у ОСОБА_3 зі сплати аліментів відповідно до судового наказу становить 9479 грн (т. 1, а. с. 249).
Із листа - відповіді Львівської обласної державної адміністрації, Служби у справах дітей на звернення ОСОБА_1 від 03.07.2025 щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків установлено, що було проведено перевірку умов проживання малолітнього ОСОБА_4 та місця проживання матері. 29.07.2025 в ході візиту було проведено обстеження умов проживання, про що було складено відповідний акт обстеження умов проживання. Згідно вищезгаданого акту обстеження умов проживання встановлено, що на момент візиту комісії за адресою: АДРЕСА_1 перебував малолітній син ОСОБА_4 , а також його бабуся ОСОБА_7 . За результатами обстеження умов проживання встановлено, що для малолітнього сина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , створено належні умови проживання, дитина забезпечена всім необхідним, зокрема місцем для сну та відпочинку, продуктами харчування, а також одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. Також виконавчим комітетом Шептицької міської ради зазначено, що малолітній син ОСОБА_4 проживає разом з бабусею ОСОБА_7 , яка повідомила комісії, що з моменту мобілізації сина ОСОБА_1 вона виховує малолітнього онука ОСОБА_4 та доглядає за ним. 29.07.2025 до відділу у справах дітей Шептицької міської ради надійшла заява від ОСОБА_7 , у якій вона просила тимчасово влаштувати її малолітнього внука ОСОБА_4 у її сім'ю. Враховуючи обставини ситуації, що склалася, а також беручи до уваги заяву ОСОБА_7 , наказом відділу у справах дітей Шептицької міської ради від 29.07.2025 № 69 малолітнього сина ОСОБА_4 тимчасово влаштовано в сім'ю його бабусі ОСОБА_7 . Крім того, працівниками відділу у справах дітей 30.07.2025 здійснено візит за адресою зареєстрованого місця проживання матері малолітнього сина - ОСОБА_3 у місті Шептицькому Львівської області, де також проживають її батьки. У ході візиту мати ОСОБА_3 пояснила, що її донька ОСОБА_3 проживає десь неподалік м. Києва, до них приїжджає вкрай рідко (цього року ще не була). Також повідомлено, що відповідно до наявної інформації ОСОБА_3 ймовірно проживає в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області. Враховуючи зазначене, виконавчий комітет Шептицької міської ради листом від 30.07.2025 № 269/4-11 поінформував Борщагівську сільську раду про залишення малолітнього сина ОСОБА_4 без батьківського піклування та його тимчасове влаштування в сім'ю бабусі. Також просив вжити в межах компетенції відповідних заходів реагування, спрямованих на належне виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 . Також виконавчим комітетом Шептицької міської ради зазначено, що ОСОБА_3 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 05.08.2025. Однак вона на засідання не з'явилася, про причину неявки не повідомила. Крім того, виконавчим комітетом Шептицької міської ради листом від 05.08.2025 № 275/4-11 ОСОБА_3 поінформовано про те, що її малолітній син ОСОБА_4 залишився без батьківського піклування та тимчасово влаштований у сім'ю бабусі (т. 2, а. с. 20-21).
Позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскіль вона неналежно виконує свої материнські обов'язки.
При ухваленні рішення суд керується наступним.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 - перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Червоноградського міського суду від 17 лютого 2021 року.
За час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 було визначено разом із батьком ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням суду від 31 серпня 2022 року.
Позивач повідомляє, що з моменту припинення сімейних відносин та після розірвання шлюбу відповідачка не бере участі у вихованні та утриманні сина, не цікавиться його навчанням, здоров'ям, успіхами, не бере участі у шкільному житті та інших важливих подіях. У зв'язку з цим усі обов'язки щодо догляду, вихованню та матеріальному забезпеченню дитини виконує виключно батько.
У матеріалах справи містяться відомості про те, що відповідачка проживає окремо. Разом із тим установлено, що вона сплачує аліменти, надсилає синові додаткові кошти, періодично телефонує та намагається підтримувати зв'язок із сином, хоча така її участь не має системного характеру.
Позивач вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому просить позбавити її батьківських прав.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Такий захід застосовується за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Зокрема, такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21, від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
У даному випадку матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків відносно сина, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд враховує і те, що відповідачка протягом розгляду справи заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно сина, зазначивши про намір та бажання спілкуватися із сином та забрати його до себе для постійного спільного проживання. Вказане свідчить про те, що відповідачка не втратила інтересу до дитини і має намір на відновлення відносин із ним.
Суд надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 вважає, що він не містить достатнього обґрунтування ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина.
Згідно з частиною шостою статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постановах Верховного Суду неодноразово зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23).
Отже, у даній справі висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам усунення відповідачки від утримання та виховання дитини, ставлення дитини до батька та матері на час складання висновку. Крім цього, у висновку не вказано, які заходи вживалися для вирішення проблемних питань, чи проводилися співбесіди з батьками, чи обговорювалася поведінка матері на засіданнях і чи приймалися відповідні рішення та наслідки таких заходів, чи збиралися та враховувалися характеризуючи дані щодо обох батьків, а також не вказано чи враховувалися зазначені обставини при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав. Тому суд критично оцінює таке рішення та до уваги його не бере.
Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків відносно сина.
Проживання дитини з батьком (ще й при наявності рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком) не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист їхніх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Враховуючи зазначене, підстав вважати обґрунтованими доводи позову про необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав щодо відповідача немає.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 150, 155, 157, 164 - 165, 180 СК України, суд,-
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ),
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шептицької міської ради (ЄДРПОУ: 26269722, адреса: м. Шептицький, пр. Шевченка,19).
Суддя: М. В. Мельникович