Справа № 517/1170/25
Провадження № 1-кп/517/91/2025
21 листопада 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, відомості про яке внесені 17 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025168390000076 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області, українця, громадянина України, не працюючого, із базовою загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 15.08.2022 вироком Фрунзівського районного суду Одеської області за ч.4 ст.185 КК України, ст.71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі;
- 31.10.2024 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси звільнено від відбування покарання,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.395 КК України
Відповідно до ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 17.03.2025 у відношенні ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд строком на 12 (дванадцять) місяців.
Згідно п. «б» ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» ОСОБА_4 являється особою, відносно якої може бути встановлено адміністративний нагляд.
Так, згідно ухвали суду на ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки: знаходитись за постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного ранку щоденно; заборона на виїзд за межі території обслуговування ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області без письмового дозволу керівника ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області; заборона відвідувати кафе, бари, ресторани, де продаються спиртні напої на розлив; з'являтися для реєстрації до кабінету № 27 ДОП ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області два рази на місяць в перший та третій вівторок кожного місяця.
26.03.2025 ОСОБА_4 в приміщенні ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області під підпис ознайомлено з ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 17.03.2025 про встановлення у відношенні нього адміністративного нагляду строком на 12 місяців. Ознайомившись з обмеженнями, ОСОБА_4 особисто поставив свій підпис, стверджуючи, що вказані вище вимоги та обмеження йому доведені та він попереджений про припинення ведення антигромадського способу життя, але останній своєї поведінки не змінив і продовжував вчиняти правопорушення.
Проведеними перевірками працівниками ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області встановлено, що піднаглядний ОСОБА_4 порушив встановлені йому правила адміністративного нагляду.
Так, відповідно до реєстраційних листів: 30.03.2025, 01.04.2025, 08.04.2025, 10.04.2025, 17.04.2025, 01.05.2025, 13.06.2025, 24.06.2025, 15.07.2025, ОСОБА_4 , з метою ухилення від адміністративного нагляду, нехтуючи покладеними на нього судом заборонами та не бажаючи контролю з боку працівників поліції, умисно, без поважних причин і дозволу працівників ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, що здійснюють нагляд за місцем його проживання, самовільно залишив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він перебував під адміністративним наглядом.
До початку підготовчого судового засідання, між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 з іншого, у відповідності до ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, 21.11.2025 укладено угоду про визнання винуватості.
Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 395 КК України та призначення покарання за вчинення вказаного правопорушення у виді 1 року обмеження волі.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість визнав повністю, розкаявся та зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягав на її затвердженні. По суті обвинувачення ОСОБА_4 пояснив, що всі обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, не оспорював часу, місця, способу вчинення кримінального проступку. Також повідомив, що висновки для себе зробив та у подальшому так вчиняти не буде.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами покарання, вказав, що угода укладена за його участю.
Прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 , просив ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання. Зазначив, що прокуратурою під час укладення угоди детально вивчено всі дані справи та особу обвинуваченого, і сторона обвинувачення переконана, що саме узгоджене покарання є достатнім та належним.
Заслухавши думку прокурора та показання обвинуваченого, позицію захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов таких висновків.
Винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального проступку є доведеною та підтверджується показаннями обвинуваченого, який відповідно до угоди винуватість у вчиненні проступку визнав беззастережно та добровільно повідомив всі обставини щодо самовільного залишення ним місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, які узгоджуються з судовим рішенням, яким встановлено адміністративний нагляд, матеріалами профілактичної справи, яка містить акти та рапорти працівників поліції про відсутність ОСОБА_4 за місцем проживання. Так, ОСОБА_4 добровільно повідомив суду всі обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують наявність умислу в діях обвинуваченого на самовільне залишення місця проживання та спеціальної мети вказаного - ухилення від адміністративного нагляду. Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 в своїх показаннях зазначив те, що він був обізнаний про те, що відносно нього встановлено адміністративний нагляд та заборони застосовані судом, знав про наслідки у виді кримінальної відповідальності за порушення адміністративного нагляду, проте, діючи свідомо та умисно, бажаючи порушити заборони та бути неконтрольованим працівниками поліції, покинув місце свого проживання.
Суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 кваліфікує дії обвинуваченого за ст. 395 КК України, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до довідок Захарівської багатопрофільної лікарні від 04.11.2025 вбачається, що ОСОБА_4 на психіатричному та наркотичному обліку у вказаному закладі не перебуває.
З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченого №464 від 03.11.2025 убачається, що за час проживання на території селищної ради від жителів селища скарги та заяви на ОСОБА_4 не надходили.
З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 24.10.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, останній раз: 15.08.2022 вироком Фрунзівського районного суду Одеської області за ч.4 ст.185 КК України, ст.71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі. 31.10.2024 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, на підставі ч.2 ст.74 КК України, звільнено від відбування покарання.
Отже, обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальний проступок, свою вину у його вчиненні визнав, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, оскільки суд не вбачає в показаннях та поведінці обвинуваченого ознак щирого каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено та в обвинувальному акті не вказано.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Крім того, судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального проступку вчиненого ОСОБА_4 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що угода від 21.11.2025, укладена між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 , підлягає затвердженню. Отже, суд приймає рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами в угоді про визнання винуватості покарання.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та ураховуючи приписи ст. 374 КПК України та відсутність жодних клопотань зі сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 369, 370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 21.11.2025 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025168390000076.
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ст.395 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя