Справа № 456/4135/25
Провадження № 1-кп/456/491/2025
про продовження строку запобіжного заходу
20 листопада 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
в процесі розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,-
встановив:
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор покликається на те, що солдат ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
10.06.2025 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 08.08.2025 включно.
Ухвалою судового засідання від 30.09.2025 ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 30.09.2025 до 28.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Метою продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуваная обвинуваченого ОСОБА_3 від суду; незаконно впливати на свідківу у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих інших показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчинні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442-1 Кримінального кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вважає наведені ризики необгрунтованими, не має наміру ухилятися від суду, ризики зменшились, оскільки допитані всі свідки, має на утриманні двоїх неповнолітніх дітей.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та подав клопотання про заміну запобіжного заходу, в обгрунтування якого покликається на те, що відповідно до ст. 201 КПК України, запобіжний захід може бути змінений, якщо зміняться обставини, що були підставою для його обрання. Сторона захисту вважає, що на даний час існують всі законні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який (домашній арешт) або визначення застави.
Під час попередніх засідань прокурор посилався на ризик незаконного впливу на свідків. Оскільки свідчення вже надані свідками сторони обвинувачення безпосередньо суду, обвинувачений об'єктивно не може вплинути на їх зміст. Відтак, ризик впливу на свідків як підстава застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перестав існувати.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу суд зобов'язаний враховувати сімейний стан обвинуваченого.
Після останнього продовження строку тримання під вартою виникли нові обставини. 15.10.2025 року малолітньому сину обвинуваченого, ОСОБА_6 (11 років), лікарем-офтальмологом було вперше встановлено діагнози: Міопія (Н52.1) та Збіжна косина (Н50.0)9999. Дитина потребує постійної корекції зору (окуляри), суворого дотримання гігієни зору та регулярного медичного нагляду. Перебування батька під вартою позбавляє сім'ю годувальника та унеможливлює забезпечення належного лікування та догляду за дитиною, що суперечить інтересам дитини.
Хоча ч. 6 ст. 176 та ст. 183 КПК України передбачають особливості обрання запобіжних заходів під час воєнного стану, вони не скасовують конституційних прав особи.
Сторона захсту звертає увагу, що обвинувачений є віруючою людиною (Свідком Єгови) і не міг проходити військову службу через свої глибокі та щирі релігійні переконання, а не через особисту вигоду, а також письмово заявляв про заміну військового обов'язку невійськовою службою. Його поведінка є відкритим виявом релігійних переконань, а не спробою ухилення від виконання обов'язків. Він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та родину.
Положення ч. 4 ст. 183 КПК України надають суду право, а не обов'язок не визначати заставу. З огляду на зменшення ризиків (допит свідків) та особисті обставини (хвороба дитини), застосування застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи наведене, просить припинити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосованого до ОСОБА_3 .
Альтернативно, у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі, що є посильним для його родини - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як умову звільнення з-під варти, з покладенням відповідних обов'язків, а саме здати паспорти для виїзду за кордон, являтись на виклики до суду.
Крім цього суду пояснив, що вважає не обгрунтованою підозру обвинуваченому, ризики зменшились, у обвинуваченого хворіє син, тому просить клопотання сторони захисту задовольнити, або визначити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового провадження та зважаючи на обставини справи, суд доходить такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 10.06.2025 стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком до 08.08.2025 включно.
Ухвалою судового засідання від 30.09.2025 ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 30.09.2025 до 28.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до частини 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчинні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442-1 Кримінального кодексу України.
Згідно з приписами частини 3 ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Крім зазначених норм КПК України, суд враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи аргументам сторони обвинувачення, суд зазначає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Перевіряючи наявність, на даний час, обставин, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, їх актуальність, а також доцільність продовження обвинуваченому строку цього запобіжного заходу, суд зауважує, що ці обставини не змінилися, вони залишаються актуальними і відсутні обґрунтовані підстави вважати, що обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також з огляду на те, що ризики, які слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені у п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, строк запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, закінчується 28.11.2025, а розгляд справи відкладено на 13.01.2026, тому суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який і приходить до обгрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на шістдесят днів.
З огляду на вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, беручи до уваги обставини кримінального провадження та обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, під час дії воєнного стану, тому відсутні підстави для визначення обвинуваченому розміру застави.
Керуючись статтями 9, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб - з 20.11.2025 до 18.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів із дня її оголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та скерувати начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» до відома та виконання.
Повний текст ухвали буде оголошено 21.11.2025 о 09.00 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1