Справа №452/3065/25
Провадження №3/452/1434/2025
20 листопада 2025 року м.Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, що має середню-спеціальну освіту, незаміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
18 серпня 2025 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 біля будинку №222 по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області керувала транспортним засобом - електросамокатом без зазначення марки та без державного реєстраційного номерного знаку, при цьому перебувала з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, проте на пропозицію працівників поліції відмовилась від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу Drager та в медичному закладі, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Розгляд справи вперше було призначено на 02 вересня 2025 року о 14 год. 00 хв. та в подальшому було відкладено на 27 жовтня 2025 року о 09 год. 15 хв. та на 20 листопада 2025 року о 10 год. 00 хв. у зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату час і місце судового засідання.
За протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначила, що «відпочивала напередодні ввечері». При цьому, про наявність будь-яких заперечень щодо інкримінованого їй адміністративного правопорушення як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і окремо не зазначила.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 , не оспорюючи факт керування транспортним засобом у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення місці, дату та час, вину у вчиненому не визнала, зазначила, що відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки від мала травму та погано себе почувала, у вчиненому не розкаялась.
Суд, заслухавши усні поясненняОСОБА_1 , надані нею під час розгляду справи в суді, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, у тому числі долучені до нього відеозаписи, дійшов до таких висновків.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№426594 від 18 серпня 2025 року зафіксовано день, час та місце вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із порушенням останньою п.2.5 ПДР України. Вказаний протокол складений уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку та містить певну інформацію відповідно до вимог ст.256 КУпАП.
За правилами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року (далі - Постанова), при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, тощо.
При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно положень п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КпАП України, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у абз.3 п.27 Постанови, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Положеннями ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.п.2,6,7 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд
проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Відповідно до п.9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція з оформлення матеріалів), вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція), передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18 серпня 2025 року та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 серпня 2025 року, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась як на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу Drager, так і в найближчому медичному закладі.
До того ж, як вбачається із переглянутих судом технічних відеозаписів із реєстратора та нагрудної камери працівників поліції, на ньому зафіксована категорична відмова ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції проїхати з ними та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі.
Крім того, відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.
Як зазначалося вище, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно зазначила «відпочивала напередодні ввечері».
Згідно з пунктом 1.10 розділу першого ПДР України встановлено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; при цьому, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і
розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до чч1,2,5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов'язані дотримуватися ПДР України.
При цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
При цьому, законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами перевірки, а саме, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписами, відтвореними в суді під час розгляду справи, на яких зафіксовано категорична відмова ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_1 не висловлювала будь-яких заперечень щодо факту керування нею транспортним засобом, визнавши такий факт під час розгляду справи в суді.
Отже, суд вважає, що склад вказаного правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , доведений у судовому засіданні та беззаперечно підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , її особу та ступінь вини, сімейний та майновий стан,те що вона раніше протягом року не піддавалась адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
За такої сукупності обставин у справі суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу, розмір якого визначений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.40-1,130,283,284 КУпАП, суддя, -
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шестисот п'яти) гривень 60 (шістдесяти) копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно ст.307 КУпАП штраф нею має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції - Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
Суддя: Т.М. Кущ