Справа № 523/20036/25
Провадження №2/523/7553/25
"14" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участі секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у віфдкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
24 вересня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що у шлюбі з відповідачем у сторін народилися сини, які перебувають на утриманні матері, відповідач матеріальну допомогу у достатньому розмірі для нормального розвитку та належного рівня життя дітей не надає, хоча має таку можливість, у зв'язку з чим позивачка звернулася із позовом до суду.
08 жовтня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
У матеріалах справи є заяви сторін про розгляд справи про стягнення аліментів у їх відсутності у зв'язку з проходженням військової служби, подані через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судом встановлено, що з 31 січня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 15 листопада 2016 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, та 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 28 грудня 2017 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
На даний час діти проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні, а відповідач добровільно не надає достатньої фінансової підтримки для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Відповідно до вказаної статті способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою ВР N789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення уСімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Нормами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що діти виховуються позивачкою і потребує матеріальної допомоги, а відповідач може її надавати.
Оцінивши надані докази в сукупності та з урахуванням того, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей у достатньому розмірі, на заперечував проти розміру аліментів, визначених позивачкою, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини усіх його доходів щомісячно забезпечать права та інтереси дітей та не порушать права та інтереси батька, а тому підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи те, що позивачка звернулася до суду з позовом 23 вересня 2025 року, тому і стягнення аліментів необхідно здійснювати саме з вказаної дати.
Нормами ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, враховуючи вказану норму, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає також стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355, 430 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітніх синів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини від усіх його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2025 року і до повноліття старшого сина ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а з 12 листопада 2034 року - у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до повноліття ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 14 листопада 2025 року.
Суддя