Справа №522/1504/21
Провадження №1-кп/522/3557/25
20 листопада 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретарів - ОСОБА_2
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12021162510000936 від 27.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Керч АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, без визначеного місця реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого- ОСОБА_3 ,
27.07.2021, приблизно о 15год. 30хв., маючи злочинний намір направлений на таємне викрадання чужого майна, в зв'язку зі скрутним матеріальним станом, рухаючись в пошуках можливості реалізувати свій корисливий мотив, знаходився на пляжі «Ланжерон» в місті Одесі, де підшукував майно, яке б можна було викрасти з метою особистого збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в той же час та місці, помітив на пляжі барсетку з особистими речами, які належать неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який і визначив предметом свого злочинного посягання, скориставшись тим, що останні пішли купатись та залишили свої речі, переконавшись, що його дії непомітні для оточуючих та носять таємний характер, з корисливих мотивів, обшукав барсетку, звідки таємно викрав, мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXYG8», в корпусі чорного кольору, ІМЕI1352158091749481/01, належний ОСОБА_6 , вартістю 4 000 гривень та планшет марки «Lenovo TabЕ7», в корпусі чорного кольору, ІМЕI869719031386209, належний ОСОБА_5 , вартістю 780 гривень. Після цього ОСОБА_3 , намагаючись покинути місце вчинення кримінального правопорушення, помітив, що його злочинні дії були виявлені свідком, який в цей час почала кричати та слідувати за останнім. У свою чергу ОСОБА_3 розуміючи, що його злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна викритий свідком, вирішив продовжити його реалізовувати та уже відкрито залишив місце події з викраденим майном, реалізуючи намір на відкрите заволодіння чужим майном.
В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_3 , спричинив потерпілому ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 780 гривень, а потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 4 000 гривень.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.
Потерпілі ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 , відповідно до письмових заяв просили розглядати справу без їх присутності.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_3 в межах пред'явленого обвинувачення за ч.1 ст. 186 ККУ: відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжають покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.186 КК України є нетяжким злочином проти власності, який карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.
ОСОБА_8 є уродженцем м.Керч АР Крим, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має реєстрацїї, мешкає у м.Дніпро, раніше не судимий в силу ст.89 КК України.
Згідно із обвинувальним актом, майнову шкоду потерпілим відшкодовано у повному обсязі, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
На час вчинення злочину, потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було повних 13 років, тобто ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення стосовно малолітніх осіб.
ОСОБА_8 , щиро розкаявся у скоєному, у майбутньому обіцяє не скоювати нових злочинів, просить його суворо не карати, що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 згідно ст.66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення викраденого майна.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 згідно ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Водночас, вирішуючи питання про вид покарання судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, вказані пом'якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, зазначену обтяжуючу обставину, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі та звільнити від його відбування із випробуванням, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення винного ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні саме такого виду покарання.
В силу положень ч.1 ст.76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 , п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не встановив.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-379 КПК України, ст.ст.1-186 КК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем її проживання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому -не обирати.
Речові докази:
-мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXYG8», в корпусі чорного кольору, ІМЕI1352158091749481/01- вважти повернутим за належністю ОСОБА_6 , планшет марки «Lenovo TabЕ7», в корпусі чорного кольору, ІМЕI869719031386209, вважати повернутим за належністю ОСОБА_5 ..
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: